Принцип дії об’ємних насосів

L3.T4/2.1. Об’ємні насоси

L3.T4/2. Засоби переміщення рідин.

Заголовок 4

Заголовок 3

Заголовок 2

Загаловок 1

Основний текст 1

Основний текст 2

Основний текст 3

Виділення в основному тексті 1

Виділення в основному тексті 2

Виділення в основному тексті 3

Маркований список в основному тексті:

· Маркований список в основному тексті

Приведене визначеня в основному тексті

Стандартна таблиця.

	Нащів	Шапка. Ст.таб	Шапка. Ст.таб	Шапка. Ст.таб
1 колон.
1 колон	апап	апа
1 колон	апапав		вапв
1 колон				апа
1 колон

Масове переміщення рідин в основному здійснюється по трубопроводам. Конструкцію трубопроводів розглядалось в темі 2. Можливе переміщення рідин тарованих в малих ємкостях (каністри або бочки). Частіше такий спосіб зустрічається на хімічних підприємствах малотоннажної хімії з періодичним виробничим циклом та гнучким технологічними лініями.В такому випадку рідини переміщаються як штучний вантаж і частка такого способу переміщення є незначною.

При переміщенні рідин по трубопроводах рушійна сила визначається перепадом тисків на початку і в кінці трубопроводу. Можна різницю тисків забезпечувати за рахунок перепаду висоти. Це часто використовується для завантаження реактора з мірників, що встановлені над реактором. При такому способі особливу увагу слід звертати на те, щоб різниця рівнів була достатньою для досягнення необхідної швидкості при подоланні всіх опорів.

В тих випадках, якщо необхідно транспонувати рідини на значні відстані, знизу в верх або по горизонтальних ділянках для створення рушійної сили використовуються насоси.

Насоси – гідравлічні машини, які надають рідині енергію і збільшують тиск.

В залежності від принципу дії насоса збільшення енергії і тиску рідини може бути виконано:

· В насосах об’ємної дії – шляхом витіснення рідини з закритого простору тілами, що рухаються зворотно-поступально або здійснюють обертальні рухи;

· В лопатевих або відцентрових насосах – відцентровою силою, що створюється обертанням лопатевих коліс;

· В вихрових насосах – інтенсивним створенням і руйнуванням вихрів, що створюються обертанням робочих коліс;

· В струминних насосах – струменем води або пару;

· В газліфтах – створенням піни при подачі повітря або іншого газу в рідину;

· В монтежю або сифонах – тиском повітря, газу або пару на рідину.

До об’ємних насосів відносяться поршневі насоси, в яких рідина витісняється з закритого простору поршнем, плунжером або мембраною, що рухаються зворотно-поступально а також роторні насоси, в яких рідина витісняється зубцями триб, гвинтами, кулачками та висувними пластинками. До останньої чверті минулого століття найбільше промислове значення мали саме поршневі насоси. Розвиток технологій за останні 50 років привели до значного зниження значення цього типу насосів та зростання ролі циркуляційних насосів та відцентрових. Особливо це стосується хімічної промисловості, зокрема виробництв з періодичним виробничим циклом.

Проте в таких областях як нафтодобування, де необхідно створити значні тиски, що недоступні іншим типам насосів, поршневі насоси залишаються незамінними. Принцип дії об’ємних насосів найбільш очевидно можна продемонструвати на прикладі поршневих насосів.

Основними частинами поршневого насосу є:

· (рис.4/2.1.) цилиндр або корпус (5);

· прошень або плунжер (4) при зворотно-поступальному руху якого відбувається всмоктування рідини в циліндр з всмоктувального трубопроводу (1) або (на зворотному такті) нагнітання рідини з циліндра в напірний трубопровід (8);

· клапани на всмоктувальній лінії (3) та на нагнітальній лінії (6), що періодично об’єднують об’єм циліндра з трубопроводом всмоктування чи нагнітання.

На схемі поршневого насосу також зображено повітряні ковпаки на всмоктувальній лінії (2) та на нагнітаючій лінії (7).

Робота всіх об’ємних (як поршневих так і ротаційних насосів) побудована на циклічній зміні робочого об’єму. Найбільш очевидно це у випадку поршневих насосів, де робочий об’єм визначається об’ємом циліндра а його зміна введенням в нього поршня або його виведення з нього. Так при русі поршня в право (рис. 4/2.1) з позиції коли він був введений в циліндр, робочий об’єм насосу збільшується і тиск в ньому понижається. Це приводить до відкриття всмоктувального клапана (3) та закриття нагнітаючого клапана (4). За рахунок перепаду тиску, рідина з всмоктувального трубопровода поступає в циліндр. На зворотному тактів – поршень рухається в ліво, робочий об’єм насосу зменшується. Це при водить до збільшення тиску в циліндрі, закриття клапана (3) та відкриття клапана (6). Рідина з циліндру виштовхується в нагнітаючий трубопровід. Такий принцип роботи поршневих насосів приводить до пульсуючого потоку з кількістю пульсацій рівній кількості обертів двигуна або циклів руху поршня (рис.4/2.2). Пульсуюча подача рідини – один з основних недоліків роботи поршневих насосів. По-перше, це не завжди допустимо споживачу. По-друге, при пульсаціях циклічно відбувається втрата енергії на розгін та гальмування рідини. Для погашення імпульсів в більшості випадків поршневі насоси обладнуються повітряними ковпаками (2 та 7). Один з яких встановлюється на лінії всмоктування (2), а другий – на нагнітаючій лінії (7). За рахунок стискання повітря відбувається згладжування імпульсів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поурочний бал.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.