• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Основи екології

План

Твори на задану тему.

4. Ранжування(кожен у класі складає список учнів за певною ознакою: від того, кому ця риса найбільш притаманне до того, кому вона найменш властива; оцінки кожному учневі підсумовують і виводять середнє арифметичне).

5. Метод незалежних характеристик (вказується не одна риса, а сукупність якостей кожного).

Лекція № 6

(тези)

Методика організації та проведення виховного заходу, гри, інсценування

1. Методика оформлення виховного заходу.

2. Види гри

3. Методика проведення гри.

4. Психолого-педагогічні умови ефективності проведення гри.

5. Методика та умови ефективності підготовки інсценізації.

Тези лекції

1. Методика оформлення сценарію виховного заходу (свята):

1. Титульна сторінка (навчальний заклад, тема, клас, для якого заплановано, автор).

2. Мета, обладнання, унаочнення, декорації, перелік дійових осіб та відповідних костюмів.

3. Хід заходу.

4. Список літератури.

1. Сценарій - це детальна літературно-текстова й
організаційна розробка змісту і ходу будь-якої виховної справи,
зокрема - свята. У сценарії послідовно викладаються окремі
художні та реальні елементи дії, вказані способи переходу від
однієї частини дії до іншої, наводиться орієнтовний напрямок усіх
імпровізаційних виступів та інших акцій. У сценарій вводяться
художні твори, які будуть використані, чи уривки з них; у ньому
передбачаються засоби активізації учасників, планується
оформлення і спеціальне обладнання приміщень.

Відсутність ретельно розробленого сценарію, підміна його організаційним планом, який не розкриває змісту кожного елемента, може привести до неузгодженості окремих його частин, їх механічного з'єднання, збіднення виразних можливостей матеріалу і недостатньо яскравого розкриття ідеї.

2. Основні етапи роботи над сценарієм. Зазвичай, ця
робота починається із продумування ідейно-тематичної основи
справи, чіткого визначення її теми та ідеї, які тісно
взаємопов'язані, але різняться одна від одної. Тема - це коло
життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором сценарію, або,
кажучи іншими словами, це те, про що автор хоче розповісти
учасникам справи. Ідея - це основна думка, оцінка подій, про які
йдеться у сценарії, чи, іншими словами, те, заради чого автор хоче
розповісти учасникам про щось.

Ідея сценарію слугує стрижнем для добору та організації документального й художнього матеріалу, вона попередньо визначає основний конфлікт дії, її композицію, диктує принцип відбору тих, хто виступатиме. Нечіткість ідеї, як правило, виявляється у нечіткості смислових акцентів справи.

Тема задається із самого початку, а до ідеї, як до головного висновку, сценарист і режисер повинні підвести учасників. Недоцільно подавати ідею в готовому вигляді, з самого початку.

Завдання полягає в тому, щоб змусити кожного включитися в події, самому осмислити ідею, якій підпорядковано розвиток дії. У такому творчому процесі глядач і стає активним учасником виховної справи.

Тема та ідея тісно пов'язані і разом створюють ідейно-тематичну основу театралізованої вистави, свята, ігрової програми тощо.

Однак, для створення сценарію визначити його тему та ідею недостатньо. У сценарії обов'язково має бути сюжет, тобто розвиток подій, вияв характерів у дії.

Пошуки яскравого, цікавого матеріалу для організації сюжету - невід'ємна частина роботи над сценарієм. Автори сценарію компонують матеріал так, щоб сюжет розвивався від події до події, у безперервній, логічно пов'язаній сценічній дії.

Розвиток сюжету неможливий у сценарії без визначення і розробки конфлікту, тобто основного для розвитку подій зіткнення інтересів, поглядів, прагнень. Конфлікт може виражатись у подоланні труднощів, перешкод.

Наступний крок - продумування композиції, тобто реалізація сюжету і конфлікту у сценічній дії, яка розвивається. Композиція є організацією дії, а значить вимагає відповідного логічного розміщенням матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе: експозицію, зав'язку, розвиток дії (основну дію), кульмінацію і розв'язку.

Експозиція - це коротка розповідь про події, які передували виникненню конфлікту, що його викликали. Зазвичай, експозиція переростає у зав'язку - вони невіддільні. Експозиція і зав'язка мають бути чіткими, лаконічними. Вони несуть велике психологічне навантаження, так як "збирають" увагу глядача, готують до сприйняття дії, налаштовують на сприйняття. За своєю формою експозиція-зав'язка можуть бути надзвичайно різноманітними за формою вираження: віршована заставка, пісня, сценка з п'єси, фрагмент кінофільму, театралізована хода...

Наступна частина композиції - розвиток дії, чи основна дія, тобто зображення процесу боротьби, її перипетій, ланцюги подій і зіткнень, в яких вирішується конфлікт.

5. Алгоритм написання сценарію: загальні вимоги. Текст сценарію має бути викладений без помилок. Вимоги до комп'ютерного набору: шрифт - Times New Roman, розмір шрифту - 14, інтервал -1,5.

Текст, у якому йде мова про дії ведучих та учасників виховної справи, подається посередині рядка й виділяється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія), крапка не ставиться. Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад: Ведуча:), справа - текст їх слів. Текст сценарію має бути викладений за таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховної справи та її тему (наприклад: Новорічне свято „Найдорожчий скарб").

2. Вказати адресність, тобто - для дітей якої вікової категорії призначена справа (наприклад: Для учнів 5-6 класів; Для молодших школярів; Для старшокласників).

3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвиваючу, виховну (наприклад: познайомити молодших підлітків з напрямами живопису, сприяти їх пізнавальній активності, розвитку уваги, спостережливості, пам'яті, творчих здібностей, формуванню основ естетичної культури, естетичного досвіду).

4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат „Книга - джерело знань", табло „Рахуй до ста" (Зшт.), аркуші паперу (Зшт.), журнал „Барвінок" (3 примірники), портрети художників: вказати прізвища й ініціали, надувні кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).

5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх авторів (наприклад: „Вальс квітів" П.І.Чайковського, „Пісня про рушник": музика ГМайбороди, слова А.Малишка).

6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення виховної справи (магнітофон, акустична система, мікрофон, телевізор, проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні інструменти, вази для квітів тощо).

7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для проведення ігор та конкурсів: склянки, ложки, мотузки, маски, пов'язки для очей, дрібні предмети, таці, нитки, клаптики тканини, пластмасові пляшки тощо; спортивний інвентар: м'ячі, кеглі, обручі, гімнастичні палки тощо.

8. Сценарій ходу виховної справи (свята, ігрової програми, турніру, усного журналу, години спілкування тощо) викладається детально у такій послідовності: вступ (визначається актуальність теми, мотивується діяльність), основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина (підведення підсумків, допомагає з'ясувати рівень розуміння й усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити усі види роботи (розповідь, інтерв'ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів) й детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір -слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра -потрібно вказати завдання її учасникам, правила та умови гри. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу посередині робиться запис: „Хід свята (ігрової програми тощо)", якщо подається розгорнутий план проведення виховної справи (наприклад, не можна наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі у ході інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: „План проведення інтелектуальної гри". Не детальний план проведення будь-якої справи педагогом записується за умови, коли він вільно володіє матеріалом і немає потреби у детальному викладі. Подаючи досвід виховної роботи на обласну педагогічну виставку, науково-методичну раду, обласні та Всеукраїнські конкурси, слід подавати розгорнуті сценарії усіх виховних справ.

2. Види ігор:

І. За видом діяльності:

· ігри-дозвілля (за власним бажанням);

· ігри педагогічні (з метою вирішення педагогічних завдань).

ІІ. Колективні розважальні ігри:

· творчі:

◦ сюжетно-рольові;

◦ конструкторські;

◦ драматизації;

◦ ігри-жарти;

◦ ігри-розиграші;

· ігри за визначеними правилами:

◦ рухові;

◦ хороводні;

◦ спортивно-змагальні;

◦ настільні.

3. Методика проведення гри:

1. Вибір місця і часу для проведення гри.

2. Вибір адекватної гри.

3. Підготовка необхідного обладнання.

4. Мотивація, стимулювання до гри.

5. Оголошення назви гри.

6. Інструктаж.

7. Розподіл або уточнення ролей.

8. Створення уявних ситуацій (за необхідності)

9. Повторення правил техніки безпеки.

10. Власне гра.

11. Завершення гри.

12. Рефлексія та повторення назви гри.

13. Визначення переможців, нагородження переможців та підсумок гри.

14. Переключення від гри до навчання або до іншої гри.

4. Психолого-педагогічні умови ефективності проведення гри:

a. Визначення творчої (навчальної, розвивальної) доцільності гри.

b. Забезпечення психологічної комфортності і природності гри.

c. Урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри.

d. Захист людської гідності.

e. Врахування ролі вчителя у процесі гри.

f. Стимулювання дитячої ініціативності та фантазування.

g. Створення „ситуації успіху”.

5. Методика та умови ефективності підготовки інсценізації.

1. Створіть атмосферу творчості.

2. Працюйте колективно.

3. Виберіть оптимальний сценарій.

4. При розподілі ролей, не залишайте нікого осторонь інсценування, надавайте значущості кожній ролі.

5. За потреби організовуйте кастинг. Приховано керуйте так, щоб учні зробили правильний вибір.

6. Сплануйте графік репетицій.

7. Зробіть кілька екземплярів сценарію

8. Роздайте слова кожному учаснику.

9. Не бійтеся змінювати і доопрацьовувати сценарій.

10. Заздалегідь перевіряйте вивчення тексту. Пам’ятайте: якщо хтось від початку завчить неправильно текст, то так і розкаже його на сцені.

11. У процесі репетицій зберігайте спокій і терпіння.

12. Не обмежуйте ініціативу та фантазування учнів, проте за потреби спрямовуйте їх.

13. Заздалегідь подбайте про декорації та костюми.

14. Продумайте все до дрібниць в організації постановки. На окремому аркуші запишіть перелік додаткових обов’язків і проконтролюйте їх виконання.

15. Ставтеся до інсценізації як до зйомок у Голівуді.

Лекція № 7

Особливості співпраці класного керівника із батьками учнів

1. Різновиди сімей.

Сім’я– невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти, кровні родичі, інші особи, пов’язані родинними зв’язками з подружжям.

Сім’ї бувають благополучними та неблагополучними.

До неблагополучних сімей належать:

· аморальні сім’ї, де батьки-алкоголіки, наркомани, тобто ведуть аморальний спосіб життя;

· асоціальні сім’ї, члени якої конфліктують із морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;

· конфліктні сім’ї, у яких постійно відбуваються конфлікти між батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, грубощах, бійках;

· неповні сім’ї, у яких дитину виховує один із батьків;

· зовні благополучні сім’ї, які, тим не менше, постійно припускаються грубих помилок у вихованні дітей, наприклад, усе дозволяють їм, розбещуючи;

· сім’ї соціального ризику, які потребують соціальної допомоги.

2. Чинники ефективної взаємодії класного керівника з батьками:

1. Запрошення батьків до співробітництва шляхом доброзичливості та відкритості.

2. Дотримання позиції рівноправності.

3. Визнання важливості батьків у співпраці.

4. Вияв любові, захопленості їх дитиною.

5. Пошук нових форм співпраці:

· використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків;

· довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні;

· педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім’ї;

· життєстверджуючий, мажорний настрій при вирішенні проблем виховання, опора на позитивні риси дитини, орієнтація на успішний розвиток особистості.

3. Шляхи залучення батьків до виховної роботи школи

Батьківський комітет класу, який створюється із метою демократизації управління виховним процесом, налагодження зворотного зв’язку сім’я – школа, для поточного корегування рішень, забезпечення єдності педагогічних вимог до учнів, надання допомоги сім’ї. Діє відповідно із положенням про батьківські комітети загальноосвітніх шкіл. Батьківський комітет обирають на батьківських зборах класу, а на засіданні батьківського комітету обирають голову, відповідальних за окремі види роботи.

Загальношкільний батьківський комітет, який обирають на загально шкільних зборах із представників батьківських комітетів класів. Обирають одночасно голову такого батьківського комітету та відповідальних за роботу у комісії навчальній, культурно-масовій, господарській, трудовій, професійній, педагогічної пропаганди. До сфери його діяльності входять піклування про групи продовженого дня, санітарний стан школи, допомога в ремонті школи, організація літнього відпочинку дітей, їх харчування тощо.

Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань, наприклад:

· проведення безпосередньої роботи з дітьми (шефство, керівництво гуртком);

· надання організаційної допомоги вчителю (сприяння у проведенні екскурсії);

·участь у зміцненні матеріальної ба школи, вирішенні господарських питань (допомога в обладнанні кабінету, ремонт школи).

Лекція № 8

Методи вивчення сімей та роботи з батьками

І. Методи вивчення сімей:

1.Метод документалістики, передбачає вивчення документальних даних про дитину і сім'ю (медична картка дитини, відомості про перебування дитини в дошкільному закладі, особиста справа дитини, характеристики і класні журнали за попередні роки тощо). Дані, одержані з цих документів, дадуть уявлення про стан здоров'я дитини, її психо-фізіологічний розвиток (відповідність віковим нормам, відставання від них, прискорення) тощо.

2. Методу опосередкованого вивченнясім’ї. Увагавчителя спрямовується на учня як на члена сім'ї: поведінка, характер, темперамент, стосунки з батьками та іншими членами сім'ї, ровесниками, навчальні здібності і пристрасті, захоплення, уподобання тощо. Ефективною тут виступає індивідуальна бесіда з учнями (з коротким фіксуванням необхідних фактів). При проведенні письмового опитування в анкету треба включати не більше як 3-4 запитання, які мають чітке формулювання. В нагоді може стати і така форма як тематичне малювання. Орієнтовними темами тут можуть бути такі: «Портрет моєї сім'ї», «Наша сім'я у вихідний день», «Наші сімейні захоплення», «Після трудового дня».

3. Метод спостереження і прямого вивчення сім'їмає на меті конкретне вивчення сімейного оточення дитини, взаємостосунків між батьками і дітьми, існуючої в сім'ї атмосфери з метою визначення засобів, форм і методів педагогічного впливу на батьків, виявлення «слабких» місць і можливостей їх усунення на базі раніше описаних методів.

4. Метод ретроспективного аналізу біографій. Суть його полягає в тому, що учні пишуть твори з теми: «Я і моя сім'я в минулому, сьогодні, у майбутньому», «Я», «Мій родовід», «Портрет моєї сім'ї». Цей метод передбачає доброзичливість і дотримання педагогічного такту. Обговорювати результати таких творів, цитувати їх у класі, на батьківських зборах або заняттях з батьками неприпустимо.

5. Анкетування.

6. Метод незакінчених речень:батькам пропонується у швидкому темпі закінчити фрази:

У школі, де навчається моя дитина, мені подобається...

У школі, де навчається моя дитина, мене хвилює...

Коли мені складно прийняти правильне рішення у питаннях виховання, я...

Мені хотілося б порадитись з учителем про ...

В моїй дитині мене хвилює ...

Якби я був на місці вчителя (класного керівника, класовода), то

7. Тестування батьків, яке розкриває їхні позиції стосовно один одного і характеризує загальну атмосферу сім'ї.

Крім виявлення загальних питань стану сімейної атмосфери, необхідно мати дані, що стосуються саме характеру виховного впливу батьків на дитину. Тут бажано з'ясувати такі питання, як ставлення батьків до дітей (повна опіка, рівне, дбайливе, байдуже, пригнічуюче особистість дитини); що виступає основним предметом турботи батьків (здоров'я дитини, навчальна діяльність, розвиток пізнавальних інтересів, художні, спортивні здібності); на основі яких знань виховується дитина (використання життєвого досвіду і народно-сімейних традицій, поради теле- і радіопередач, читання психолого-педагогічної літератури, відвідування спеціальних заходів для батьків, консультації вчителя). При цьому рекомендують складати «Педагогічний паспорт сім’ї», однак ми не рекомендуємо записувати конфеденційну інформацію, щоб вона не зашкодила іншим, адже ви ніколи не зможете об’єктивно оцінити стан стосунків у сім’ї певної дитини через ряд об’єктивних причин.

Вивчення вчителем загальноосвітньої школи сімей учнів за запропонованими нами методами допоможе йому отримати узагальнені дані про атмосферу в сім'ї, характер сімейного виховання і взаємостосунки в кожній конкретній родині, що є необхідною умовою для організації роботи по формуванню педагогічної культури батьків. Отримані в ході вивчення сімей узагальнені дані пропонуємо звести у

ІІ. Методи роботи з батьками

Методи роботи з батьками, що становлять основу педагогічної освіти сучасних батьків такі:

· педагогічний лекторій, який передбачає надання батькам систематизованих знань із теорії виховання;

· позакласний педагогічний всеобуч, спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп, починаючи роботу із першого класу; роботу організовує та проводить керівник школи;

· університет педагогічних знань, який передбачає серйозну підготовку з теоретичних знань; заняття відбувається у формі як лекцій, так і семінарів; батьками беруть участь у обговоренні проблеми;

· підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання, учасники якої наперед визначають найактуальнішу проблему сімейного виховання та вивчають її протягом року. Доповіді розподіляються між батьками, враховуючи їх бажання, досвід виховання дітей, вміння поділитися своїми думками. Вчитель підбирає необхідну літературу, яку рекомендує прочитати при підготовці до конференції (література повинна бути доступною для всіх). У ході підготовки до конференції з батьками проводяться консультації, на яких увага звертається на саме необхідне, суттєве, на те, про що треба сказати обов'язково. Конференція починається вступним словом вчителя або когось з батьківського активу, хто користується загальною повагою, вміє організувати аудиторію, спрямувати її роботу в потрібне русло. Потім ще раз батькам нагадують основні питання, які будуть обговорюватись. У кінці конференції обов'язково треба зробити підсумок, розпитати батьків, виявити їх побажання на майбутнє. Приблизна тематика конференцій: Книга і читання у Вашому домі. А.С.Макаренко радить батькам. В.О.Сухомлинський про виховання дітей у сім'ї. Сім'я – колиска гуманізму, патріотизму, милосердя.

· день відкритих дверей, головна мета яких – показати роботу школи, привернути увагу батьків до проблем виховання; цей метод потребує детальної організації: оформлення школи тощо;

· класні батьківські збори, урізноманітнити та покращити які допоможе підготована наперед анкета чи питальник;

· відвідування батьків вдома з метою налагодження індивідуальних контактів;

· листування, що передбачає періодичне надсилання батькам листів;

· консультації батькам, як усні , так і письмові; індивідуальні та групові; з ініціативи вчителя, і за проханням батьків; метою консультації є вирішення конкретних особистих питань, які постають перед батьками в щоденному житті. Адже іноді у батьків виникають індивідуальні проблеми, запитання стосовно саме їх дитини, що теж бажано вирішувати індивідуально, віч-на-віч з учителем.

· запрошення батьків до школиз метою проведення конфіденційних розмови;

· тематичні вечори запитань та відповідей, які сприяють глибокому пізнанню методики сімейного виховання; запрошуються працівники різних галузей для професійної поради, консультації; на них розглядаються проблеми як виховання, так і навчання;

· ознайомлення батьків із психолого-педагогічною літературою (н-д, книги Д.Карнегі);

· позакласні заходи із залученням батьків;

· диспут, який має бутиспрямованим на засвоєння батьками нових знань у процесі полеміки, зіткнення думок, дискусій, навчання аргументовано захищати свої думки, переконання, моральні ідеали і цінності. Сформувавши тему диспуту, вчитель ознайомлює з нею всіх батьків приблизно за місяць до його проведення. Із запропонованої теми розробляються питання, які розкривають суть проблеми. На початку диспуту вчитель (або хтось із батьків) робить вступне слово, в якому дає загальну характеристику проблеми, розповідає, які є думки з цього приводу, пояснює, чому виникла необхідність обговорення саме цієї теми. Після цього йдуть виступи батьків, і завдання педагога (ведучого) полягає тут в тому, щоб уміло спрямувати їх у потрібне русло. Орієнтовні теми диспутів: Основи моральності закладаються в сім'ї. Всі діти збідні. Спосіб життя сім'ї і здоров'я підлітків. Майбутній сім'янин виховується в сім'ї.

· рольова гра,значення рольових ігор, їх складових – ситуацій та сценок – полягає, по-перше, у тому, що вони конкретизують для батьків і понятійно, і в емоційно-вольовому відношенні, зв'язки між педагогічною метою, заходами педагогічного впливу та їх результатами; по-друге, сприяють виробленню вмінь володіти ситуаціями; по-третє, розвивають у батьків не лише самі вміння орієнтуватись у ситуаціях «тут і тепер», а й сприяють становленню загальних механізмів педагогічної рефлексії, емпатії, контролю і самоконтролю, загалом закладають важливі цеглинки у фундамент педагогічної культури батьків; висловити свою думку. При підведенні підсумків експерти оцінюють цікаві думки, ідеї, активність групи. Оцінка може бути бальною або будь-якою іншою.

· бесіда,але вона дає очікуваний результат лише за умови, коли між батьками і вчителем встановлені добрі стосунки взаємної поваги. До кожної бесіди вчитель старанно готується, намічає план розмови, веде її стримано, тактовно. Орієнтовними темами бесід можуть бути: «Навчання молодшого школяра вдома треба вміти організувати», «Роль сім'ї у вихованні працелюбства у дітей», «Роль сім'ї у фізичному розвитку молодшого школяра», «Типові конфліктні ситуації підлітків з батьками й іншими дорослими», «Роль сім'ї у професійному самовизначенні підлітків» тощо.

· Семінар, якийможе застосовуватися як підсумкове заняття після вивчення певного кола питань, або як заняття, метою якого є підвищення педагогічної культури батьків через самоосвіту (самостійне опрацювання рекомендованої психолого-педагогічної літератури з питань, які не розглядались раніше або розглядались не повністю). Про час проведення семінару батьків попереджають заздалегідь, на попередньому занятті, щоб у них був час підготуватись. Якщо семінар проводиться як підсумкове заняття, то вчитель повинен мати на увазі, що з теоретичною стороною питання батьки вже знайомі. Тому їм треба порекомендувати звернути увагу в своїх виступах на практичне вирішення запропонованих питань, висловити думки з приводу даних раніше рекомендацій і побажань, поділитись власним досвідом.

· колективне обговорення – істотна властивість семінарських занять. Доповіді, виступи окремих батьків рецензуються рештою слухачів щодо їх змісту, інформаційного навантаження, практичного спрямування. При цьому слід добиватись того, щоб кожний учасник семінару виявив себе як доповідач і опонент, умів передати необхідну інформацію, критично осмислити її зміст.

· психолого-педагогічні практикуми.Це цікава і доступна форма озброєння батьків певними педагогічними знаннями і вміннями. До цієї групи можна віднести такі види практичної діяльності: ознайомлення батьків з програмовими вимогами до певного виду навчальної діяльності (розв'язування задач і прикладів, звуко-буквений аналіз слів, техніка читання тощо) і конкретними рекомендаціями, які допоможуть батькам спрямовувати, контролювати навчальну діяльність молодших школярів удома.

· обговорення педагогічних ситуаційє важливим компонентом будь-якої форми занять з батьками. Педагогічні ситуації дають змогу батькам стати, так би мовити, співучасниками конкретних подій, переносять їх у певну життєву ситуацію. Ситуації добираються за тематичним принципом і повинні бути пов'язані з проблемою заняття. До кожної ситуації бажано розробити питання, які допоможуть залучити батьків до обговорення, висловлення думок, міркувань. Наприклад, при розгляді проблеми «Типові помилки в сімейному вихованні» батькам для обговорення може бути запропонована така ситуація: «У вашого сина з'явився товариш, з вашої точки зору не дуже добрий хлопчина... Після ознайомлення батьків з текстом ситуації їм можна запропонувати такі запитання: Яку позицію зайняли б Ви? Як Ви ставитесь до друзів своїх дітей? Чи відчинені для них двері Вашого дому? Чи спілкуєтесь Ви з друзями своїх дітей? З метою активізації батьків, залучення їх до колективного обговорення, полегшення вступу в дискусію можна запропонувати їм кілька варіантів відповідей на запитання. Після вибору батьками своєї позиції можна розглянути можливі наслідки дій в кожному конкретному варіанті. При ознайомленні батьків з будь-якою ситуацією вчитель повинен займати мов би нейтральну позицію, а не «давити» на них своїм авторитетом. Але при цьому треба вміло скеровувати хід обговорення, залучати до нього якомога більше батьків. Свої міркування з приводу того чи іншого питання вчитель може висловити після обговорення, підводячи підсумки, аналізуючи виступи батьків.

Лекція 9

ПЕДАГОГІЧНА ПРАКТИКА СТУДЕНТІВ ІІІ КУРСУ У ЛІТНІХ ДИТЯЧИХ ОЗДОРОВЧИХ ТАБОРАХ

1. Особливості виховної роботи в ЛОТ

Цей вид практики студентки проходять після третього курсу протягом 4 тижнів (одна табірна зміна). Дитячий оздоровчий табір є позашкільним виховним закладом, що створюється з метою зміцнення здоров’я, організації активного відпочинку, задоволення інтересів сі духовних потреб підлітків.

Виховна робота в ЛОТ має ряд специфічних особливостей порівняно з виховним процесом і школі:

· Вона планується і з урахуванням того, що діти повністю відірвані від сім’ї і батьківського піклування. Тому на педагогічних колектив табору покладається завдання забезпечити повноцінне життя і виховання дітей.

· Всі види виховної діяльності здійснюється в тимчасових різновікових дитячих колективах, з різним спеціальним досвідом дітей, із різних умов життя і виховання, із сільської або міської місцевості; діти проживають у колективах, створених в умовах літа, з певним оздоровчим режимом дня.

· Виховна робота будується на принципах добровільної участі дітей у різних справах, у вільному виборі ними занять. Це передбачає створення вихователями варіативних програм діяльності.

· Короткотривалий період існування табірного колективу вимагає чіткого початку і завершення табірної зміни, обов’язкової оцінки діяльності кожної дитини, надання дітям можливості бачити і розуміти результати своєї праці.

· Значні виховні можливості має і сам тимчасовий дитячий колектив табору. У новому оточенні, під час активного спілкування, інтенсивніше, повніше розкривається особливість дитини, інколи в таких умовах скоріше можна помітити те, що в школі залишається прихованим, тобто краще вивчити і зрозуміти дитячу психологію

· Виховна з дітьми має забезпечити дотримання ними режиму дня, порядку і чистоти спальних приміщень, чистоту білизни, виконання санітарно-гігієнічних вимог.

· Особливістю виховної роботи в ЛОТ є оздоровлення дітей з використанням річок, озер, моря, лісу, транспортних екскурсій. Саме тут має бути чітка виховна робота із самозбереження життя дітей і вихователів, попередження можливого травматизму і захворювань. Урахування педагогічним колективом зазначених особливостей вихованої роботи в ЛОТ є передумовою для створення у таборі життєрадісної атмосфери і забезпечення повноцінного відпочинку і розвитку дітей.

2. Віковий підхід в організації виховного процесу в літніх оздоровчих таборах

Вирішення виховних завдань у різновікових дитячих об’єднаннях (а саме з такими товариствами дітей мають справу вожаті в ЛОТ) обов’язково має спиратися на віковий підхід у формуванні особистості. Здійснення вікового підходу до виховного процесу в умовах табору передбачає.

1) постійну увагу до вікових особливостей формування особистості дітей і підлітків, своєрідності їхнього духовного світу, піклування про гарний емоційний і фізичний стан кожного вихованця,

2) урахування протиріч розвитку особистості, спричинених віковими змінами, акселерацією, екологічними катаклізмами тощо;

3) побудова системи виховної роботи відповідно до психологічних особливостей дітей кожного вікового періоду і концепцій їх розвитку.

До найважливіших елементів цієї системи слід віднести:

· знання вікових особливостей і закономірностей розвитку дитини;

· висунення виховних завдань у суворій відповідності з головною метою виховання молоді в Україні та основними завданнями і напрямками її реалізації на даному етапі, а також віковими та індивідуальними особливостями певного дитячого колективу;

· організацію щоденної роботи ланки, загону, добір форм і методів виховання, що відповідають специфіці діяльності літнього оздоровчого табору і дозволяють вирішувати висунуті завдання;

· постійне врахування тих змін, що відбуваються в дитячих колективах (об’єднаннях, загонах) і характерах окремих виконавців;

· аналіз усієї виховної діяльності та висунення завдань на основі отриманих даних.

Урахування вікових особливостей школярів під час виховної роботи з ними, а також умов ЛОТ дозволяє вирішувати весь комплекс виховних завдань:

1. Створити колектив загону, приділяючи особливу увагу розвитку дитячого самоврядування та формуванню у школярів організаторських умінь (виконання трудових, творчих завдань, доручень, уміння звітувати про них перед групою, уміння бути керівником нескладних загальних справ тощо).

2. Залучити кожного вихованця до діяльності через систему доручень, зміст яких суттєво змінюється порівняно зі школою.

3. Навчитися працювати разом з усім загоном, доводити розпочату справу до кінця, набути навичок самообслуговування.

4. Прищепити дітям санітарно-гігієнічні навички.

5. Розвивати волю, виховувати дисциплінованість при виконанні режимних компонентів

6. Виховувати у дітей допитливість, повагу, товариськість у ставленні до людей, заохочувати їх допитливість, розвивати естетичні почуття і творчі здібності, плекати любов до свого народу, Батьківщини, природи.

Вирішити ці завдання допоможуть різноманітні форми виховної роботи, серед яких чільне місце посідають ігри, конкурси, подорожі, свята.

3. Педагогічні основи періодів зміни в оздоровчому таборі

Організаційний період розпочинається з «нульової» точки в розвитку колективу. Колективу ще немає, є організаційна одиниця − загін, куди визначили дітей, виходячи з їхнього віку, враховуючи рівне співвідношення хлопчиків і дівчаток. Діти відчувають стан адаптації, загальної емоційної напруженості, спричинений недоліком інформації про закони, норми, вимоги нового колективу, про його членів, вожатих, про своє можливе місце у колективі. Колектив у цей період − мета та об’єкт виховних дій вожатих.

Основні напрямки інформаційного пошуку в цей період:

· бажання визначити цілі, завдання, зміст діяльності, норми, вимоги нового колективу;

· інтенсивне знайомство з товаришами, вожатими;

· пошук друзів за інтересами

На основі безпосередньо емоційних контактів починають складатися між особисті зв’язки і відношення, що приводять до створення неформальних груп емоційно-психологічного характеру. Ці групи нестійкі і не зв’язні між собою.

Педагогів в організаційний період − згуртувати дитячий колектив, для того щоб зробити його у подальшому інструментом виховання особистості; організувати життя дітей.

Педагогічні завдання

1. Організація діяльності і спілкування дітей з метою:

· допомогти їм швидше пізнати один одного, познайомитися з вожатим, з довкіллям;

· допомогти їм розкритись у кращих своїх нахилах, широті інтересів, здібностей, знань і вмінь;

· виробити загальні цілі, завдання, перспективи спільної діяльності;

· виробити норми, вимоги колективу щодо кожного його члена;

· сформувати цілеспрямований інтерес до історії, традицій табору;

· виховувати почуття господаря в таборі, готовність до спільної праці при його впровадження, бережливе ставлення до майна табору;

· забезпечити вікові потреби в самодіяльності, громадській діяльності, сформувати активну позицію кожного члена колективу;

· домагатися, щоб норми, вимоги колективу сприймалися дітьми;

· формувати особисту готовність дотримуватись цих правил, норм, вимог.

2. Організація виконання режимних моментів:

· ознайомити дітей з режимом дня, правилами особистої гігієни та самообслуговування; виховувати свідоме ставлення до режиму дня, правил особистої гігієни та самообслуговування;

· домагатися прийняття і виконання кожним правил внутрішнього розпорядку;

· вчити дітей виконувати правила особистої гігієни і самообслуговування, вимоги розпорядку дня.

3. Вивчення дітей діагностика відносин у створюваному колективі:

· вивчення інтересів, нахилів, сподівань від табору, досвід участі в організаторській діяльності;

· вивчення взаємовідносин;

· вивчення спілкування в колективі.

Вирішити поставлені завдання можна лише в процесі діяльності дітей, яка забезпечує наукове пізнання дійсності, пробуджує інтерес, почуття, народжує нові потреби, активізує волю, енергію − усе те, що слугує будівельним матеріалом для розвитку, становлення особистості.

Умови, що забезпечують виховних характер діяльності в організаційний період:

· Добір таких форм організаційної діяльності , що не вимагають від дітей великих відшкодувань сил, черговість фізичних і емоційних навантажень;

· Високий темп, чіткий ритм діяльності, її безперервність, черговість видів діяльності;

· Суспільно корисна спрямованість, творчий підхід до змісту і організації (діти продумують хід справи, шукають можливості проявити себе);

· Колективно-груповий характер виконання (у груповій діяльності кожний має змогу проявити себе, визначити свою позицію в системі ділових і особистих відносин);

· Зміна складу груп у різних видах діяльності;

· Аналіз, оцінка результатів діяльності груп з боку всього загону;

· Правильна організація діяльності в групах, спільна постановка завдань діяльності, розподіл доручень-ролей, виконання діяльності, аналіз результатів сприяють реалізації прагнень підлітків до самостійності;

· Товариська, невимушена, атмосфера сприяє розкріпаченню дітей, втраті почуття беззахисності, що спричинена відривом від сім’ї;

· Емоційний контакт дітей з вожатими;

· Правильна позиція вожатого

Зміст педагогічного коригування діяльності дітей:

· Поставити їх у позицію свідомо виробленої мети, перспективи колективного життя, норм, правил, взаємовідносин;

· Поставити вимоги, що діти можуть безумовно виконувати і домагатися їх виконання (особливо тих, що стосується збереження життя і здоров’я дітей, організації їхнього життя, побуту);

· Допомагати дітям формувати малі групи для різних видів діяльності, проявляти педагогічний такт;

· Регулювати взаємовідносини і спілкування в групах у процесі діяльності;

· Допомагати дітям у правильній організації діяльності в групах.

Загальна лінія керівництва дитячим колективом в організаційний період пов’язана з осмисленням мети і виховних знань, дитячою організацією, специфікою табору. Від вожатого в цей період вимагається вміле поєднання безпосереднього й опосередкованого педагогічного керівництва. Вожатий на перших кроках виступає організатором загону, носієм тих норм і вимог, що можуть стати надбанням колективу. Шляхом раціональної організації діяльності та регулювання спілкування, коригування відносин він допомагає дітям визначити й обрати певний актив, частково передати частину своїх функцій йому.

Основний період зміни. Дитячий колектив у цей період відчуває різний психологічний стан. Одразу після організаційного періоду може наступити період конфліктів.

Такий стан виникає як наслідок стабілізації неформальних груп, їх намагань утверджувати себе, встановлювати різноманітні норми, мотиви поведінки, як результат протидії обраному активу. Діти в цей період відчувають на собі подвійний вплив цінностей, норм, установок колективу, що формується, якщо поставлена захоплююча для всіх груп перспектива, якщо збагачується зміст діяльності. Групи об’єднуються для досягнення цієї перспективи, вони бачать себе частиною цілого колективу − загону. Відбувається переоцінка цінностей, вагомим стає те, що сприяє загальному успіху, надає допомогу оточуючим. Діти проявляють товариськість, взаємодопомогу, вимогливість, підвищується статус тих дітей, які діють в інтересах колективу. Такий стан колективу називають станом морально-вольової напруженості, зумовленої прагненням його членів до реалізації конкретних завдань.

Мета педагогів в основний період − перетворити колектив загону на інструмент цілеспрямованого формування певних якостей особистості у дітей, що його становлять.

Педагогічні завдання загального характеру:

· Створення умов для організації виховної, розвивальної та оздоровчої діяльності і спілкування дітей, що сприяє формуванню соціально цінних відносин в колективі, позитивного ставлення до всіх дітей, що сприяє формуванню соціально цінних відносин в колективі, позитивного ставлення до всіх дітей, явищ дійсності, людей, один до одного, колективу;

· Розвиток і єднання колективу загону, здатного впливати на особистість дитини.

· Створення умов для реалізації особистості кожної дитини.

Завдання з оздоровлення, забезпечення охорони життя та здоров’я дітей:

· Виховувати свідоме ставлення до зміцнення свого здоров’я;

· Продовжувати виховувати свідоме ставлення до режиму дня, виконання правил особистої гігієни, санітарії;

· Забезпечити систематичне заняття фізичною культурою і спортом дітей загону;

· Забезпечити виконання дітьми заходів з охорони життя та здоров’я;

· Забезпечити виконання дітьми режиму дня, правильне чергування фізичних, емоційних навантажень протягом дня і всього періоду;

· Забезпечити виконання рекомендацій лікаря дітьми, які потребують лікарської допомоги.

Умови успішного цілеспрямування:

· Конкретизація загальних завдань залежно від особливостей дітей (вікових, індивідуальних), виявлених в організаційний період, стану колективу, специфіки зміни.

Завдання з інформаційного забезпечення виховного процесу:

· Цілеспрямоване вивчення колективу загону з метою збирання діагностичної інформації (стан окремих дітей в колективі, успіхи у згуртуванні колективу, відносини і спілкування в колективі);

· Збирання оперативної інформації для проведення конкретної колективної та індивідуальної діяльності дітей. Умови для забезпечення виховного характеру діяльності в основний період:

· Суспільно корисна спрямованість справ;

· Творчий підхід до змісту і організації справ;

· Забезпечення єдності, взаємозв’язку виховних завдань в організації кожної справи;

· Різноманітність видів діяльності, добровільного вибору справ, можливість кожного задовольнити свої потреби;

· Логічність у послідовності справ залежно від стану сформованості колективу;

· Збільшення обсягу й інтенсивності загальних справ наприкінці основного періоду;

· Встановлення контактів з колективами інших загонів.

Кафедра екології та охорони навколишнього середовища, корпус 8, аудиторія 122

Лабораторія: 8 к, ауд. 12

Мартиняк Олег Володимирович,

Диференційований залік, реферат 15 б, л.р. 15 б

Література:

1) Лабораторні роботи х основ екології.

Роботи: 1 ,3, 4

Теми рефератів:

Екологічне лихо, спричинене викидами промислових підприємств.

Об’єм на форматі А4 від руки20 стор. - - кілька випадків забруднення (різні підприємства)

Термін екологіявперше запропонував німецький біолог Е. Геккель в 1866 р. Спочатку екологія була окремим розділом біології, але з часом і науковим прогресом стала окремою інтегральною наукою. З грецької – ойкос – житло, логос – вчення.

Предметом вивчення екології є функціонування і взаємовідношення живих організмів і навколишнього проривного середовища. А також взаємодія між самими живими організмами.

Розрізняють екологію загальну,яка вивчає загальні принципи побудови і функціонування над організованих систем, їх взаємодію з довкіллям. Крім того розрізняють екологію спеціальну: наприклад, екологія людини, тварин, рослин, мікроорганізмів, урбоекологія. Крім того, значна частина екології називається техноекологія., яка має приблизно 20 підрозділів. Вона вивчає техногенний вплив на живі організми і живу природу викидів промислових підприємств. Ще є агроекологія.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
3. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
4. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.
5. Біологічні основи мислительної діяльності.
6. Біомеханічні основи шинування при пародонтозі.
7. Біохімічні основи розвитку витривалості
8. Біохімічні основи розвитку силових і швидкісних якостей
9. Валютний ринок, основи його функціонування. Основні види валютних операцій
10. Вивчення основи слова і закінчення
11. Визначення та основні поняття екології
12. Вимоги до гірських порід основи гребель

Переглядів: 1168