• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фінансовий важіль

Успішне використання позичених засобів сприяє збільшенню прибут­ку власників підприємства, оскільки їм належить прибуток, отриманий на ці засоби понад виплачених процентів, що приводить до збільшення власного капіталу компанії.

З точки зору позикодавців заборгованість (установлені проценти і капітальна сума боргу) повинні бути йому виплачені і в тому випадку, якщо отриманий прибуток менший від суми, що підлягає виплаті. Влас­ники компанії через її керівництво повинні задовольнити претензії позикодавців, що може надто негативно вплинути на власний капітал компанії.

Позитивний і негативний вплив фінансового важеля зростає пропор­ційно сумі позиченого капіталу, що використовується підприємством. Ризик кредитодавця зростає паралельно з ризиком власників. Кредито-давці вважають, що фінансові коефіцієнти, які визначають співвідно­шення загальної суми заборгованості і тільки довгострокової заборго­ваності з різними статтями балансу, дозволяють більш повно судити про степінь ризику, аніж тільки показник фінансового важеля.

Відношення заборгованості до активів.Первинну і саму широку оцінку можна зробити, розрахувавши відношення загальної суми заборго­ваності, поточної і довгострокової, до суми активів по балансу.

Цей коефіцієнт визначає частку „чужих грошей" в загальній сумі претензій проти активів компанії. Чим вищий цей коефіцієнт, тим більш можливий ризик для позикодавця. Однак, не можна сказати, що це точна характеристика того, наскільки компанія може гасити свої борги. Як ми вже казали, балансова сума активів зовсім не завжди від­повідає реальній економічній вартості цих активів або навіть їх лікві­даційній вартості. Цей коефіцієнт не дає нам також ніякого уявлення про те, як може змінюватися сума отриманого компанією прибутку, що в свою чергу може вплинути на виплату процентів і погашення капітальної суми боргу.

Відношення заборгованості до капіталізації.Відношення довго­строкової заборгованості до суми капіталізації дає нам більш точну картину. Капіталізація включає суму довгострокових вимог проти активів компанії як з боку позикодавців, так і власників, але не включає поточні (короткострокові) зобов'язання. Загальна сума відповідає нетто-активам, якщо не були зроблені ніякі коригування, наприклад, виклю­чення з розрахунку відстрочених податків. Якщо відстрочений податок не виключається, то розрахунок виглядає наступним чином:

Якщо виключити суму відстрочених податків, то коефіцієнт буде відповідно 35.2% і 34.0%.

Цьому коефіцієнту приділяється велика увага, оскільки багато догово­рів (угод) про надання позики даній компанії, чи то закрита приватна компанія або відкрите акціонерне товариство, мають певні умови, що регулюють максимальну частку позикового капіталу компанії, вираже­ну співвідношенням заборгованості і капіталізації.

Однак, в наш час все більше уваги починають приділяти можливості компанії обслуговувати борг за рахунок постійного поступлення засобів, що віддзеркалює взаємостосунки з позикодавцем в більшій динаміці.

Відношення заборгованості до власного капіталу. Третій коефіцієнт за допомогою якого аналізується частка позиченого капіталу, що ви­користовується компанією, розраховується як співвідношення загальної* суми заборгованості, зазвичай поточні зобов'язання і всі види довго­строкової заборгованості, і загального власного капіталу компанії. Цей коефіцієнт в іншому вигляді визначає відносні частки вимог позико­давців і власників, а також використовується для характеристики залежності компанії від позикового капіталу. Він може визначатися в процентах або у вигляді відношення:

Якщо суму відстрочених податків вважати власним капіталом, то результат буде відповідно 134.0% та 121.0%. Як раніше було зауважено, проблема обліку суми відстрочених податків при розрахунках коефіці­єнтів взагалі виключається із капіталізації компанії. Ми зробимо це, щоб продемонструвати вплив двох різних визначень відстрочених податків на результати аналізу.

Один із варіантів цієї формули використовує тільки довгострокову заборгованість у відношенні до чистого власного капіталу. Ще один варіант включає додаткове коригування, і являє собою відношення довго­строкової заборгованості до загальної суми капіталізації мінус довго­строкова заборгованість, що тактично є побічним фактором впливу від­строченої заборгованості, якщо її не ігнорувати. В наших розрахунках, що приведені нижче, ми вважаємо відстрочені податки часткою капіталі­зації, але не визначаємо їх ні як заборгованість, ні як власний капітал:

Існування різних варіантів цих коефіцієнтів свідчить, як уважно розробляються правила фінансового аналізу і умови, які регулюють надання конкретної позики. Але коефіцієнти надають лише перші загальні уявлення про співвідношення ризику і винагороди при використанні позикових засобів.

Читайте також:

1. Баланс надходження коштів організації (оперативний фінансовий план) на 20__ р.
2. Бюджет як основний фінансовий план держави
3. Бюджет як фінансовий план
4. Бюджет як фінансовий план держави
5. Визначення середньої і граничної ціни капіталу. Фінансовий ліверидж.
6. Вплив розміщення оборотних коштів підприємства на його фінансовий стан.
7. Ефект фінансового важеля. Фінансовий ризик.
8. Євро та фінансовий ф'ючерсний ринки.
9. Зведений кошторисно-фінансовий розрахунок
10. Лекція 2. Фінансова політика і фінансовий механізм
11. Лекція 7. Страхування та страховий ринок. Фінансовий ринок
12. Лекція 8. Фінансовий ринок

Переглядів: 1583