• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ефект фінансового важеля. Фінансовий ризик.

Ефект фінансового важелю полягає в тому, що використання позикових коштів приводить до змін рентабельності власного капіталу.

Існує дві концепції ефекту фінансового важеля.

Перша концепція ефекту фінансового важеля.

Ефект фінансового важеля - це збільшення рентабельності власних коштів, який підприємство одержує завдяки використання кредиту, незважаючи на його платність.

Розглянемо приклад. (Табл. 6.1)

Таблиця 6.1

Приклад дії ефекту фінансового важелю

Позначення: Акт.- активи, ВК – власний капітал, ПЗ – сума позик, ПОсД – прибуток від основної діяльності, РОсД - рентабельність основної діяльності, В – суми відсотків, Поп - прибуток до оподаткування, Пп - податок на прибуток, ЧП - чистий прибуток, Рвк – рентабельність власного капіталу, Зр - збільшення рентабельності

Отже підприємство, що використовує кредит, має більшу рентабельність власного капіталу, незважаючи на виплату відсотків. Тобто виникає ефект фінансового важеля, результат дії якого можна обчислити за формулою:

(6.1)

де СОП – ставка оподаткування прибутку;

Росд – рентабельність основної діяльності;

ЕФВ – приріст рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового важелю.

Цей ефект виникає через розбіжність між рентабельністю основної діяльності і "ціною" позикових коштів - середньою розрахунковою ставкою відсотка (СРСВ). Таким чином, підприємство повинне напрацювати таку економічну рентабельність, щоб коштів вистачило, принаймні, для сплати відсотків за кредит.

Рівень ефекту фінансового важелю можна розрахувати за формулою:

(6.2)

де СРСВ – середня розрахункова ставка відсотка;

ПзК – сума позикових коштів;

ВК – власний капітал.

Середня розрахункова ставка відсотка розраховується за формулою:

(6.3)

де ФВ - усі фактичні фінансові витрати по всіх кредитах за відповідний період;

ПзК - загальна сума позикових коштів, використовуваних в періоді.

Доцільно розраховувати цю величину не як середньоарифметичну, а як середньозважену вартість різних кредитів і позик. Іноді до позикових коштів зараховують гроші, отримані підприємством від випуску привілейованих акцій. Деякі економісти наполягають на останньому тому, що по привілейованих акціях виплачується гарантований дивіденд, що ріднить даний спосіб залучення капіталу з запозиченням коштів і, крім того, при ліквідації підприємства власники привілейованих акцій мають практично рівні з кредиторами права на те, що їм належить.

Згідно з формулою ефект має три складові:

1. Податковий коректор фінансового важелю (1 - СОП) показує в якому зв'язку ефект фінансового важелю знаходиться з рівнем оподатковування прибутку.

Податковий коректор фінансового важеля практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку з прибутку встановлюється законодавчо. Разом з тим, у процесі управління фінансами диференційований податковий коректор може бути використаний у наступних випадках:

а) якщо по різних видах діяльності підприємства встановлені диференційовані ставки оподатковування прибутку;

б) якщо по окремих видах діяльності підприємство використовує податкові пільги по прибутку;

в) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у вільних економічних зонах своєї країни, де діє пільговий режим оподатковування прибутку;

г) якщо окремі дочірні фірми підприємства здійснюють свою діяльність у державах з більш низьким рівнем оподатковування прибутку.

У цих випадках, впливаючи на галузеву чи регіональну структуру виробництва (а відповідно і на склад прибутку за рівнем її оподатковування), можна знизивши середню ставку оподатковування прибутку підвищити вплив податкового коректора фінансового важеля на його ефект (за інших рівних умов).

2. Різниця між рентабельністю основної діяльності (економічною рентабельністю активів) і середньою розрахунковою ставкою відсотка по позикових засобах називається «диференціал».

(6.4)

Диференціал задає напрямок дії важеля – приріст, або скорочення рентабельності власного капіталу. Якщо середня розрахункова ставка відсотка перевищує рентабельність основної діяльності, то підприємство несе збитки, тобто кошти власників зменшуються. Через оподатковування від диференціала залишається тільки частина (1 - СОП).

Диференціал фінансового важеля є головною умовою, що формує позитивний ефект фінансового важеля.

Чим вище позитивне значення диференціала фінансового важеля, тим вище за інших рівних умов буде його ефект. У зв'язку з високою динамічністю цього показника він вимагає постійного моніторингу. Цей динамізм обумовлений дією ряду факторів.

- у період погіршення кон'юнктури фінансового ринку (у першу чергу, скорочення обсягу пропозиції на ньому вільного капіталу) вартість позикових коштів може різко зрости, перевищивши рівень валового прибутку, що генерується активами підприємства.

- зниження фінансової стійкості підприємства в процесі підвищення частки використовуваного позикового капіталу приводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати рівень ставки відсотка за кредит з урахуванням включення в неї премії за додатковий фінансовий ризик.

- у період погіршення кон'юнктури товарного ринку скорочується обсяг реалізації продукції, а відповідно і розмір валового прибутку підприємства від операційної діяльності. У цих умовах негативна величина диференціала фінансового важеля може формуватися навіть при незмінних ставках відсотка за кредит за рахунок зниження коефіцієнта валової рентабельності активів.

3. Третя складова формули - плече фінансового важеля - співвідношення між позиковими (ПзК) і власними коштами (ВК):

(6.5)

Вона характеризує силу впливу фінансового важеля. Тобто, чим більше вказане співвідношення, тим більше приріст, або втрати коштів власників.

Розуміння і грамотне використання цієї закономірності дозволяє:

- визначати безпечний обсяг позикових коштів,

- розраховувати припустимі умови кредитування – ставку відсотку та термін,

- полегшувати податковий тягар для підприємства.

Основні правила:

1) Якщо нове запозичення приносить підприємству збільшення рівня ефекту фінансового важеля, то таке запозичення вигідне. Але при цьому необхідно стежити за станом диференціала: при нарощуванні плеча фінансового важеля банкір схильний компенсувати зростання свого ризику підвищенням ціни свого "товару" - кредиту.

2) Ризик кредитора виражається величиною диференціала: чим більше диференціал, тим менше ризик і навпаки.

3) Ризик власника виражається розміром плеча фінансового важеля: чим воно більше, тим більше перспективи володіння бізнесом залежать від його рентабельності. При цьому мова йде про ризик, характерний для підприємства будь-якої організаційно-правової форми, крім індивідуального (акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і т.д.). Це так називаний акціонерний ризик: не вдоволені успіхами підприємства акціонери, що недоодержують бажаних дивідендів, можуть зажадати зміни адміністрації, або продажу бізнесу.

Багато західних економістів вважають, що ефект фінансового важеля оптимально повинен дорівнювати однієї третини - половині рівня економічної рентабельності активів. Тоді ефект фінансового важеля здатний як би компенсувати податкові вилучення і забезпечити власним коштам гідну віддачу. Більш того, при такому співвідношенні між ефектом фінансового важеля й економічною рентабельністю значно знижується акціонерний ризик.

При рішенні питань, зв'язаних з одержанням (і наданням) кредитів на тих чи інших умовах за допомогою формули рівня ефекту фінансового важеля, використовуються дані аналітичного балансу, у якому із всіх обчислень виключається кредиторська заборгованість. Тобто пасив балансу буде складатися з власного капіталу та позикових коштів. Інші пасиви не враховуються. Активи приймаються рівними сумі розрахованих пасивів.

Друга концепція ефекту фінансового важеля .

Ефект фінансового важеля можна також трактувати як зміну чистого прибутку на кожну звичайну акцію (у відсотках), яке генерується визначеною зміною прибутку від основної діяльності (теж у відсотках). Таке сприйняття ефекту фінансового важеля характерно в основному для американської школи фінансового менеджменту. Тоді силу впливу фінансового важеля (СВФВ) можна розрахувати в такий спосіб:

, (6.6)

де Δ ЧПа – відносна зміна чистого прибутку на акцію;

Δ ПОсД – відносна зміна прибутку від основної діяльності;

Показник чистого прибутку наведено в третьому розділі Звіту про фінансові результати, а розраховується від як сума чистого прибутку розділена на середньо хронологічну кількість акцій в обігу за рік.

За допомогою цієї формули можна визначити на скількох відсотків зміниться чистий прибуток на кожну звичайну акцію при зміні нетто-результату експлуатації інвестицій на один відсоток.

Серія послідовних перетворень формули при незмінних фінансових витратах дає :

, (6.7)

де Вк – сума відсотків по позиках;

ПрОсд – прибуток від основної діяльності;

ПдОп – прибуток до оподаткування.

Тобто чим більше відсотки і, відповідно, менше прибуток, тим більше сила впливу фінансового важеля і тем вище фінансовий ризик:

- зростає ризик не відшкодування кредиту з відсотками для банкіра.

- зростає ризик падіння дивіденду і курсу акцій для інвестора.

Наведена формула сили впливу фінансового важеля не дає відповіді на питання про безпечну величину й умови запозичення - цьому служить перший спосіб розрахунку, але вона допомагає прогнозувати ринкові показники діяльності – чистий прибуток на акцію і, відповідно, курс акцій.

Читайте також:

1. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
2. Активи як об’єкт фінансового менеджменту
3. Аміноглікозиди (стрептоміцину сульфат, гентаміцину сульфат). Механізм і спектр протимікробної дії, застосування, побічні ефекти.
4. Аналіз економічної ефективності капітальних вкладень
5. Аналіз ефективності використання каналів розподілу
6. Аналіз ефективності використання оборотних активів
7. Аналіз ефективності використання основних засобів.
8. Аналіз ефективності діяльності працівників банку
9. Аналіз ефективності інвестиційних проектів
10. Аналіз ефективності кредитних операцій
11. Аналіз ефективності системи антиризикованих заходів
12. Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів

Переглядів: 6099