Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Психологічний аспект при складанні процесуальних документів.

Поняття процесуальних актів у кримінальному судочинстві, їх основні риси та значення

Історичний розвиток процесуальних актів кримінального судочинства в Україні

Поняття, значення та особливості процесуальної форми.

План.

Література: 1,3,6, 14, 22, 23, 30, 31

Тема: Поняття, особливості та значення процесуальної форми в кримінальному судочинстві.

Навчальна мета:розкрити поняття, особливості та значення процесуальної форми в кримінальному судочинстві.

Час:80 хв.

Метод:Лекція.

Місце:Навчальна аудиторія.

Навчальні питання:

1. 20 хв.

2. 35 хв.

3. 15 хв.

4. Заключна частина – 10 хв. (підсумок лекції, відповіді на запитання студентів).

Матеріально-технічне забезпечення:нормативні документи.

1. Поняття, значення та особливості процесуальної форми.

1. Конституція України проголосила й створила правову базу для забезпечення прав і свобод людини і громадянина в Україні. У ній передбачена система гарантій права на повагу до гідності особи (ст. 28), на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), на недоторканність житла (ст. 30), таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31), судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55), права на правову допомогу (ст. 59) тощо. Названі та інші конституційні права можуть бути обмежені тільки па підставах і в порядку, передбаченому Конституцією та відповідними законами. Зокрема, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України, при провадженні в кримінальній справі взяття особи під варту, проведення її особистого обшуку, обшуку або огляду в житлі чи іншому володінні особи, примусової виїмки із житла чи іншого володіння особи або виїмки документів, що становлять державну та/або банківську таємницю, накладення арешту на кореспонденцію та її огляд, а також і зняття інформації з каналів зв’язку може бути проведено тільки за вмотивованою постановою судді. Такий передбачений законом механізм забезпечення дотримання конституційних гарантій не означає, що це якимось чином буде перешкоджати досягненню завдань кримінального судочинства, це свідчить лише про прагнення України гарантувати дотримання прав і законних інтересів будь-яких громадян, які попали в орбіту кримінального процесу.

З метою всебічного, повного, об’єктивного та швидкого розкриття злочинів, викриття й покарання винних закон установлює певний порядок діяльності органів дізнання, досудового слідства, прокуратури й суду. Зокрема, Кримінально-процесуальний закон передбачає, що ще до розгляду справи в суді органами дізнання й досудового слідства повинні бути ретельно зібрані дані про подію злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину); винуватість конкретної особи у вчиненні злочину й мотиви злочину; обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання; характер і розмір шкоди, завданої злочином, а також розмір витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння; причини й умови, які сприяли вчиненню злочину. Законом також передбачені засоби й методи, за допомогою яких установлюються зазначені вище обставини. До них, зокрема, відносяться: провадження як процесуальних, у тому числі слідчих (допитів, очних ставок, оглядів, обшуків, експертиз тощо), так і непроцесуальних (розшукових та оперативно-розшукових) дій.

Проведення вказаних дій повинно відбуватися в чітко визначеному законом порядку, з дотриманням усіх передбачених законом підстав та умов, а також повинно бути належним чином процесуально оформлено. Практика показує, що від того, наскільки точно будуть дотримані ці вимоги закону, залежить якість досудового розслідування та судового розгляду, а також законність і обґрунтованість прийнятого рішення. Будь-яке їх порушення створює або небезпеку обвинувального ухилу, притягнення до відповідальності невинуватих чи призначення несправедливого покарання, або до допущення ухилення винних від відповідальності чи до безкарності осіб, які вчинили злочин.

Найважливіше значення для підвищення якості розслідування має суворе дотримання законності в діяльності органів досудового розслідування. Необхідним є дотримання кожної норми Кримінально-процесуального закону незалежно від того, чи належить вона до гарантій прав підозрюваного, обвинувачуваного або потерпілого, чи стосується порядку провадження й оформлення окремих процесуальних або непроцесуальних дій. Спроби процесуального спрощенства, які іноді трапляються на практиці, нібито для «посилення» боротьби зі злочинністю є неприпустимими, і є нічим іншим, як порушенням законності. Тільки суворе дотримання Конституції України, норми якої є нормами прямої дії (ст, 8), а також інших законів України, включаючи кримінально-процесуальне законодавство, забезпечує органам досудового розслідування, прокуратури і суду найбільш сприятливі умови для успішного збирання, перевірки та оцінки доказів і подальшого встановлення істини. Навпаки, недотримання закону неминуче веде до послаблення боротьби зі злочинністю, тому що докази втрачають доброякісність, а часом і втрачається впевненість у тому, що до кримінальної відповідальності притягнута саме та особа, яка вчинила злочин.

Виконання вимог кримінально-процесуального закону забезпечує, дотримання кримінально-процесуальної форми. Кримінально-процесуальна форма – це встановлений законом порядок здійснення органами досудового розслідування, прокуратури і судом процесуальних дій, з допомогою яких вони розслідують і вирішують кримінальні справи та оформлення їх у правових актах, а також порядок діяльності учасників процесу, які захищають свої права й законні інтереси.

У цьому визначенні поняття кримінально-процесуальної форми слід зробити акцент на двох таких моментах: по-перше, вона містить не тільки дотримання встановленого законом порядку проведення дій, а також і їхнє належне оформлення; по-друге, оскільки вона встановлена законом, то є однаково обов’язковою для всіх учасників кримінального судочинства - для державних органів і установ, будь-яких організацій, посадових осіб і для окремих громадян.

Прийнято розрізняти кримінально-процесуальні форми окремої дії (наприклад, допит, обшук, пред’явлення для впізнання), окремої стадії кримінального судочинства та всього кримінального процесу.

Значення кримінально-процесуальної форми полягає в тому, що:

- її суворе дотримання забезпечує режим законності в кримінальному процесі. На необхідність дотримання кримінально-процесуальної форми звертає увагу Конституція України, коли вказує на недопустимість використання доказів, одержаних із порушенням закону (ст. 62);

- вона створює необхідні умови для встановлення істини в кожній справі;

- забезпечує захист прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

- сприяє шанобливому ставленню громадян до органів розслідування, прокуратури і суду та дозволяє цим органам забезпечити виховний вплив кримінального процесу;

- у зв’язку з її дотриманням забезпечується єдиний порядок (однаковість) провадження в кримінальних справах. Однак, водночас закон дозволяє і диференціацію процесуальної форми в окремих категоріях кримінальних справ. Кожен випадок відхилення від загального порядку судочинства визначений кримінально-процесуальним законом (див., наприклад, ст. 27, глави 34, 35, 36 КПК України).

Отже, сутність кримінально-процесуальної форми в тому, що вона створює чітко врегульований, стійкий, юридично визначений, суворо обов’язковий, стабільний правовий режим провадження в кримінальній справі, що відповідає завданням судочинства та його принципам. Тому неприпустимі відхилення від вимог процесуального закону, а неухильне дотримання процесуальної форми є необхідною умовою законності дій і рішень у справі.

Недотримання кримінально-процесуальної форми при розслідуванні, розгляді та вирішенні кримінальних справ розцінюється як порушення Кримінально-процесуального закону й у ряді випадків тягне повернення кримінальної справи прокурором або судом для додаткового розслідування (ст.ст. 229, 231, 246, 281 КПК України).

Кримінально-процесуальна форма зумовлює письмовий характер кримінального судочинства, у тому числі й досудового розслідування. Складання передбачених законом процесуальних документів - необхідна умова успішного провадження дізнання та досудового слідства. Процесуальні документи служать, по-перше, свідченням виконання вимог закону; по-друге, є засобом фіксації дотримання процесуальної форми.

В юридичній процесуальній літературі досить часто має місце недооцінка важливості складання процесуальних документів. Багато авторів, характеризуючи кримінальне судочинство, пишуть про такі його демократичні принципи, як усність, безпосередність, безперервність, гласність та ін., але навіть не згадують у зв’язку з реалізацією цих принципів про письмовий характер кримінального судочинства.

Оформлення процесуальних документів досить часто розглядається лише як технічний момент, "просте оформлювання" як непотрібне дотримання необхідних законом формальностей. Однак, це глибоко помилкові погляди. Засоби фіксації в кримінальному судочинстві й "сутність" кримінальної справи - нерозривно пов’язані між собою. Без передбачених законом процесуальних документів нема кримінальної справи, а таким чином, нема і її сутності. Обов’язкове документування всіх дій і рішень, передбачених кримінальним законом, які здійснюються в кримінальній справі, є однією з особливостей кримінального судочинства України.

Значення процесуальних документів, які складаються, зокрема в процесі досудового розслідування, полягає в тому, що їх складання засвідчує виконання вимог закону, дотримання процесуальної форми.

Так, тільки ознайомившись із відповідним процесуальним документом, з фактичними даними, які належним чином у ньому закріплені, та рішенням, прийняття якого по ньому обґрунтоване, можна зробити висновок:

а) про встановлення обставин учиненого злочину;

б) про належність, допустимість, достовірність і достатність отриманої інформації для прийняття певних рішень та здійснення певних дій у справі;

в) про виконання приписів закону (наприклад, щодо роз’яснення особам, котрі беруть участь у справі, їхніх прав і забезпечення можливості здійснення цих прав);

г) про наявність законних підстав для застосування заходів процесуального примусу;

ґ) про забезпечення учасникам кримінального судочинства їхніх прав та законних інтересів, оскільки копії основних кримінально-процесуальних документів (постанова про притягнення як обвинуваченого, обвинувальний висновок, вирок) вручаються обвинуваченому (підсудному) з метою забезпечення його права на захист, а також права на оскарження відповідних процесуальних рішень.

Обов’язкове складання процесуальних документів при проведенні досудового розслідування є необхідним і для фіксації тих висновків, до яких приходить орган розслідування (наприклад, про достатність даних для притягнення особи як обвинуваченого, закінчення розслідування і складання обвинувального висновку), а також і для доведення результатів своєї діяльності до відома суду та інших учасників кримінального процесу.

Ознайомлюючись із процесуальними документами закінченого досудового розслідування, учасники процесу роблять висновки про всебічність, повноту та об’єктивність розслідування, ступінь забезпечення їх прав (ст. 217, 218 КПК України).

На основі документів прокурор і суд можуть зробити висновок про неповноту розслідування, істотне порушення кримінального-процесуального закону й повернути справу на додаткове розслідування (ст.ст. 229, 246, 281 КПК України).

Зміст документів є предметом дослідження під час судового слідства в суді першої інстанції (ст.ст. 297, 323 КПК України), при перевірні судових рішень у порядку апеляційного, касаційного й виключного провадження.

У кримінально-процесуальному законі не сформульовані загальні вимоги, яким повинен відповідати будь-який процесуальний документ, що складається в ході досудового розслідування. Закон містить вказівки на реквізити лише деяких документів. У більшості ж випадків у законі наводяться тільки назви процесуальних документів. Однак усі процесуальні документи, незалежно від повноти регламентації в кримінально-процесуальному законі, повинні відповідати певним загальним вимогам, оскільки вони фіксують процесуальні дії, що вчиняються в передбаченій законом процесуальній формі. Серед таких загальних вимог важливо назвати такі:

1) відповідність процесуального документа тому закону, яким передбачено його складання, як за назвою та формою, так і за змістом.

У тих випадках, коли в законі названі реквізити процесуального документа, їх включення в документ, що складається, є обов’язковим. Відповідність процесуального документа закону потребує також посилання па правові норми, які передбачають складання цього документа;

2) відповідність процесуального документа за своїм змістом фактичним обставинам, установленим матеріалами справи. Це означає, що обставини, які відомі у справі та які мають відношення до питання, що вирішується цим документом, повинні знайти в ньому відображення.

За наявності суперечностей у матеріалах справи потрібно вказувати в документі, чому одні обставини прийняті, а інші - відкинуті. Необхідність складання процесуального документа повинна випливати з матеріалів справи;

3) логічність, стислість і ясність процесуального документа.

У документі всі питання викладаються послідовно, щоб кожне нове положення випливало з попереднього або було логічно пов’язано з ним, щоб не мали місце суперечності й висновки, які не випливають з тексту документа. У ньому не повинно бути зайвих слів, непотрібних словосполучень; чіткість тексту та однозначність судження забезпечують однаковість розуміння змісту документа;

4) грамотність і культура оформлення процесуального документа.

Документ важливо написати грамотно не тільки в загальноприйнятому смислі, з дотриманням правил орфографії та синтаксису, але і юридично грамотно, тобто відповідно до сучасного рівня правових знань. Неприпустимо вживання таких висловлювань, як «карна справа», «проходить по справі», «визнавальні докази», «покази свідка», «здирництво», «зводини віч-на-віч» та ін., не загальноприйнятих скорочень елів (наприклад, замість "огляд місця події" - "огляд м/п"). Із грамотністю документа пов’язана й культура його оформлення. Ця якість документа визначається також тим, наскільки розбірливо й акуратно він написаний, наскільки правильно і гарно розташований текст.

Усі процесуальні акти складаються в конкретній правовій ситуації з обов’язковим дотриманням певних правил-вимог, які реалізуються упередбаченій законом процесуальній формі.

В умовах збільшення обсягу законотворчості, впровадження нового законодавства в життя держави велике значення має правильне оформлення процесуальних актів і техніка їх викладу. Особливе значення юридичної техніки як форми правових ідей обумовлюється підвищенням у сучасній Україні інтенсивності правотворчої діяльності та еволюції кримінально-процесуального законодавства, ускладненням завдань його реалізації. Знання та правильне застосування засобів, правил і прийомів юридичної техніки дозволяє створювати грамотні та якісно оформлені процесуальні акти кримінального судочинства. Складання юридичної документації, і, відповідно, процесуальних актів, є найбільш практичною і матеріальною стадією юридичної техніки. Предметом юридичної техніки є форми нормативно-правового та індивідуального актів, їх виклад; джерелом вивчення форм цих актів і розроблення правил юридичної техніки – дослідження недоліків актів, виявлених при їх складанні.

У багатьох текстах процесуальних актів кримінального судочинства наявні юридико-технічні недоліки, вивчення яких було б дуже корисним, а на деяких актах з успіхом можна навчитися тому, як не слід їх складати й оформлювати. Необхідно зазначити, що окремі недоліки сучасної правозастосовної практики викликані недостатньою увагою до писемної форми процесуальних актів. Узагальнення слідчої та судової практики приводить до висновку про багаточисельні випадки порушення слідчими, дізнавачами, прокурорами та суддями вимог кримінально-процесуального закону, які висуваються до процесуальних актів. Окрім цього, процесуальні акти не повною мірою відповідають вимогам юридичної техніки і щоденної практики. Всебічний аналіз елементів юридичної техніки стосовно конкретних процесуальних актів кримінального судочинства, безумовно, буде сприяти їх удосконаленню та підвищенню якості й ефективності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінансова робота на підприємстві	\|	Поняття процесуальних актів у кримінальному судочинстві, їх основні риси та значення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.