Медичне забезпечення при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах.

Критерії з прийняття рішення про початок проведення заходів щодо захисту населення від наслідків аварії.

Рішення про заходи захисту населення від радіаційного випромінювання на ранній та середній стадіях повинні прийматись на основі порівняльної оцінки (прогнозування при розвитку аварії) доз.

Якщо випромінювання, що прогнозується:

– не перевищує нижнього рівня, то не потрібно реалізовувати заходи;

– перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього, то рішення про заходи захисту може бути відстрочено і повинно прийматись з урахуванням конкретної радіаційної обстановки та місцевих умов;

– перевищує або досягає верхній рівень, то проводяться заходи.

Дозові критерії для заходів ранньої фази аварії відносяться до дози, яка прогнозується на короткий час (але не менше, ніж тривалість ранньої стадії). Дозові критерії для обмеження споживання забруднених продуктів та питної води відносяться до прогнозованої дози від внутрішнього опромінення радіонуклідами в залежності від кількості води та харчів, які будуть спожиті протягом 1 року.

Аварії на хімічно небезпечних об’єктах являють собою серйозну загрозу для робітників і службовців, а великі – і для населення. Аварії можуть супроводжуватись викидом (витіканням) сильнодіючих отруйних речовин в атмосферу. Розповсюдження забрудненого повітря може призвести до ураження органів дихання, очей та шкіри.

При виникненні осередку хімічного ураження для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт в осередок вводяться сили різних служб рятувальників, в тому числі медичної служби. Робота рятувальників здійснюється з використанням засобів індивідуального захисту (ЗІЗ). Перша медична допомога здійснюється в першу чергу в порядку само- та взаємодопомоги, а також силами особового складу санітарного поста санітарної дружини об’єкта, спочатку потерпілим, які знаходяться зовні завалів та пожеж, а потім потерпілим після їх звільнення із завалів, осередків пожеж і т. д.

Потерпілих виносять (вивозять) в безпечну зону, де до цього часу розташовується бригада швидкої медичної допомоги (або декілька бригад).

Силами бригад швидкої медичної допомоги надається медична допомога, яка може включати в себе і елементи першої лікарської допомоги. Легко травмовані виходять самостійно або за допомогою санітарної дружини.

Перша медична допомога потерпілим в основному надається медичними силами об’єктів, на яких відбулася аварія, або в поряд розташованих лікувальних закладах, в яких до моменту надходження уражених вивільняються ліжка або вони перепрофільовуються.

Такі відділення в лікувальних закладах, як правило, підсилюються токсико-терапевтичними бригадами, створеними з сил, які є наявними або тими, які прибули з сусідніх районів (регіонів).

При цьому особливе значення набуває підготовленість медичного персоналу та укомплектованість його засобами надання медичної допомоги і лікуванням з урахуванням характеру технологічних процесів виробництва.

Пізніше потерпілі можуть бути переведені в спеціалізовані лікувальні заклади.

Особи, з легкими травмами, яким госпіталізація не потрібна, продовжують лікування в амбулаторно-поліклінічних умовах та вдома.

Для проведення чіткої евакуації та організації лікування штаб МСЦО району (міста) в оперативному порядку уточнює дані щодо стану розташованих навколо лікувальних закладів, кількості вільних ліжок та числа потерпілих, яким необхідна госпіталізація. Відповідно до цього видаються необхідні розпорядження головним лікарям лікарень та станцій швидкої медичної допомоги.

Рекомендації потерпілим:

– вийшовши із зони ураження, необхідно зняти верхній одяг і залишити на вулиці;

– прийняти душ або помитися з милом, ретельно промити очі та прополоскати рот;

– при підозрі на ураження СДОР уникати фізичного навантаження, пити багато теплої рідини (чай, молоко і т. д.), звернутися до медичного закладу.

Працівникам хімічно небезпечних об’єктів і населенню, що проживає в небезпечній зоні, організовуються заняття з правил надання першої медичної допомоги, яка здійснюється в порядку само- і взаємодопомоги при ураженні парами СДОР.

Найбільш розповсюдженими СДОР є хлор і аміак.

Хлор належить до високотоксичних хімічних речовин. При концентрації 0,01 мг/л і дії на незахищену людину протягом 1 години призводить до ураження, а при концентрації 0,1-0,2 мг/л протягом такого ж часу дії може призвести до смерті.

ЗІЗ – спеціальні протигази типів В, В8, М, БКФ, цивільні протигази всіх типів, камери захисні дитячі, а при їх відсутності - ватно-марлева пов’язка, попередньо змочена водою чи 2% розчином питної соди.

Аміак належить до високотоксичних СДОР.

ГДК аміаку у повітрі населених пунктів:

– середньодобова - 0,04 мг/м³;

– максимальна разова - 0,2 мг/м³;

– поріг відчуття нюхом - 0,5 мг/м³.

При концентраціях 40-80 мг/м³ відбувається різке подразнення очей, верхніх дихальних шляхів аж до рефлекторної затримки дихання, з’являється головний біль.

Смертельними дозами вважаються концентрації 1500-2700 мг/м³ при експозиції 0,5-1 год.

Захист органів дихання від аміаку забезпечують промислові протигази з коробками марок КД, К, М, додаткові патрони ДПГ-3 та ПЗУ-К до ФП, протигазові респіратори: РПГ-67 з патронами марок КД і К.

Якщо ураження аміаком все ж відбулося, необхідно терміново винести потерпілого на свіже повітря, промити очі та уражені ділянки шкіри великою кількістю води та одягти протигаз.

Після евакуації потерпілому необхідний спокій, тепло, при різкому болі в очах 1% розчин новокаїну або 1 краплю розчину дикаїну з 1% розчином адреналіну. На уражені ділянки шкіри - примочки 5% розчином оцтової, лимонної або соляної кислоти. Рекомендується пити тепле молоко з харчовою содою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Забезпечення надійності системи управління і зв'язку.	\|	Медичне забезпечення при затопленнях та повенях.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.