Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Лікування спадкових ІДС

Диференційна діагностика алергічного набряку (АН) та спадкового ангіоневротичного набряку (САН) за Дорошенком Ю.А. та співав., 1989

Клінічні ознаки АН САН
Наявність атопічних захворювань Часто Немає
Зв’язок з дією алергенів Є Немає
Зв’язок з травмою Немає Є
Еозінофілія в крові Є Немає
Місцева гіперемія та свербіж Є Немає
Циклічність Немає Є
Ефект від антигістамінних препаратів Є Немає

Діагноз САН підтверджується визначенням комплементу в сироватці крові (зниження вмісту С1–інгібітора до 20-30% в порівнянні з нормою, зменшення вмісту чи відсутність С4 та С2 комплементу). Можна використати також метод Гуда (сироватка хворого витримується протягом 20 хвилин в буферному розчині при температурі 47оС, при цьому вміст комплементу спонтанно знижується до ¼, в той час як у здорових осіб майже не змінюється).

При лікуванні використовують антифібринолітичні препарати (епсилон- амінокапронову кислоту та аналоги –перорально в дозі 5-15 г), анаболічні стероїди, вітамін Е, плазму крові.

У випадках оперативних втручань для профілактики захворювання САН використовують амінокапронову кислоту та анаболічні гормони.

Лабораторні критерії:

- подовження часу кровотечі;

- порушення ретракції кров’яного згустка;

- в мієлограмі - відсутність мегакаріоцитів або наявні дегенеративні форми мегакаріоцитів.

Прогноз несприятливий, діти помирають у віці до 10 років від інфекції та гіпотрофії.

Для діагностики первинних імунодефіцитних станів, крім визначення в крові рівня імунокомпетентних клітин, імуноглобулінів, фракцій комплементу, використовують також додаткові обстеження:

Визначення специфічних ферментів в еритроцитах (аденозиндезамінази, пуриннуклеозидфосфорилази), генетичне обстеження (хромосомний аналіз, генетичне типування), біопсія лімфовузлів, біопсія тимуса.

Для призначення лікування необхідне лабораторне підтвердження діагнозу. Провести етіотропну терапію дітям з ІДС практично неможливо. Зважаючи на ці обставини, терапія ІДС складається:

1) замісна терапія ушкодженої ланки імунітету;

2) активна профілактика найбільш імовірних інфекцій;

3) терапія цитокінами;

4) вибіркова замісна терапія.

Хворим, у яких діагностовано дефект гуморальної ланки імунітету, слід вводити препарати імуноглобулінів. Препарати IgG застосовують у великих дозах (400 мл/кг/місяць). При цьому рівень IgG у сироватці слід утримувати на рівні 2-4 г/л.

Первинні ІДС з ураженням клітинної ланки імунітету можуть лікуватися трансплантацією кісткового мозку. Профілактика інфекцій у дітей із первинним ІДС включає дотримання правил асептики і антисептики, гігієнічні заходи, неспецифічні методи - загартовування, в окремих випадках проводять активну імунізацію за спеціальними методиками. Призначення антибактеріальних препаратів з метою профілактики інфекційних ускладнень не виправдане. У випадку персистувальних вірусних інфекцій доцільно призначати противірусні препарати (ацикловір, інтерферон).

Варто згадати і такі методи лікування первинних ІДС, як трансплантація ембріональних клітин печінки, тимуса, лімфоїдної тканини. Однак їх ефективність істотно нижча, ніж трансплантації кісткового мозку.

 


Читайте також:

  1. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування лихоманки.
  2. Активні інгредієнти, що входять до складу препаратів для симптоматичного лікування сухого кашлю.
  3. Біологічні способи лікування ран.
  4. Визначення тактики і методу операційного лікування при кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу.
  5. Вимоги до результатів лікування.
  6. Електрохірургічні методики лікування хворих на рак.
  7. Ендоваскулярне лікування.
  8. Інші засоби для лікування риніту.
  9. Колізії щодо об'єкта спадкових відносин.
  10. Комплексне та комбіноване лікування
  11. ЛЕКЦІЯ № 19. Медична психологія. Способи діагностики та лікування в психології
  12. Лікарські форми безрецептурних препаратів, що застосовують для симптоматичного лікування ринітів.




Переглядів: 606

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Комбіновані імунодефіцитні стани | Ситуаційні задачі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.