Техніка виготовлення тимчасових мікропрепаратів з коренів, кореневищ, цибулин, бульб, бульбоцибулин

Мал. 4. Різні форми кристалів кальцію оксалату

1 - поодинокі кристали; 2 — кристалоносна обкладка жилок;

3 - кристалоносна обкладка волокон; 4 — друзи; 5 — рафіди;

6 — клітини з кристалічним піском

Для виготовлення поперечних зрізів сировину попередньо розм’якшують у вологій камері або способом розпарювання. Будову плоду або насінини вивчають на зрізах, які роблять через увесь плід. Зрізи повинні бути тоненькими, їх роблять від верхівки або основи плоду, причому перші зрізи не використовують. Для вивчення потрібно брати зрізи з середньої частини матеріалу, в якій всі елементи представлені найповніше.

Дуже дрібні плоди й насіння зазвичай запаюють у парафіновий блок розміром 1 х 1 х 1,5 см. Кінчиком нагрітої препарувальної голки парафін розплавлюють і в ямку, що утворилася, швидко занурюють об’єкт. Для отримання поперечного зрізу об’єкт у парафіні слід розміщувати вертикально, а для отримання поздовжніх зрізів — горизонтально. Поверхня об’єкта повинна бути сухою. Після застигання парафіну готують зрізи. Зрізи об’єкта роблять разом з парафіном. Потім їх вибирають із парафіну препарувальною голкою, змоченою гліцерином, і готують препарат у розчині гліцерину. Окрім парафінових блоків можна використовувати серцевину бузини або бархатний корок. Плід кладуть між двома шматочками серцевини бузини або корка і роблять зріз.

Для дослідження цілої сировини готують поперечні та поздовжні зрізи. Невеликі шматки підземних органів розм’якшують холодним або гарячим способом. Розмочені об’єкти вирівнюють скальпелем так, щоб вони мали чіткий поперечний або повздовжній розріз. Роблять тоненькі зрізи і готують мікропрепарати в розчині гліцерину. Розглядають діагностичні ознаки спочатку при малому, а потім при великому збільшенні.

За потреби готують препарати у відповідних реактивах для виявлення різних структур (здерев’янілих елементів, крохмалю, слизу, жирної та ефірної олії, дубильних речовин, похідних антрацену тощо).

Корені. На поперечному зрізі при первинній будові кореня помітно такі тканини (мал. 5): епідерміс (екзодерма, ризодерма, первинна кора, центральноосьовий циліндр. Клітини епідерми часто утворюють кореневі волоски (ризодерма). Первинна кора часто заповнена запасним крохмалем, який є важливою діагностичною ознакою, оскільки крохмальні зерна у різних рослин мають специфічні розміри та форму.

У разі вторинної будови кореня (мал. 6) на поперечному зрізі видно перидерму, кору і деревину. Перидерма складається кількох шарів фелодерми. У корі помітні великі клітини паренхіми, провідні елементи лубу (флоема), часто наявні механічні елементи — луб’яні волокна, кам’янисті клітини. Деякі види у корі містять секреторні вмістища, канали, молочні судини. За лінією камбію знаходиться деревина (ксилема). Вона, як правило, має променисту будову, якщо серцевинні промені добре виражені. У деревині розрізнюють судини, трахеїди, паренхіму, деяких видів — деревинні волокна (лібриформ). Також звертають увагу на характер запасних речовин (крохмаль, інулін, жирну олію), наявність кристалів кальцію оксалату.

Кореневища. У кореневищ односім’ядольних рослин (міні. 7) покривна тканина представлена епідермою, а у дводольних — перидермою. Судинно-волокнисті пучки в односім’ядольних та двосім’ядольних рослин колатеральні, біколатеральні, концентричні; у перших вони закриті, у других (мал. 8) — відкриті. У двосім’ядольних рослин кореневище частіше має непучкову будову (мал. 9); від коренів вторинної будови такі кореневища відрізняються тим, що їх центральна частина має серцевину.

Бульби, цибулини і бульбоцибулини. Ці підземні органи мають сильно розвинену паренхіму, яка заповнена запасними поживними речовинами і в якій містяться судинно-волокнисті пучки.

Основні діагностичні ознаки підземних органів:

- тип будови (первинна або вторинна);

- характер розміщення провідної тканини (пучковий або безпучковий тип будови);

- характер потовщення судин і трахеїд (сітчасте, спіральне, драбинчасте тощо (мал. 10));

- механічні елементи (волокна, кам’янисті клітини (мал. 10));

- наявність молочних судин, вмістищ з ефірною олією або смолою; їх будова;

- характер запасних поживних речовин (крохмаль, інулін, жирна олія);

- кристали кальцію оксалату.

Мал. 5. Корінь. Первинна будова; поперечний зріз (схема)

1 — епідерміс; 2 — первинна кора; З — ендодерма; 4 — перицикл;

5 — флоема; 6 — ксилема

Мал. 6. Корінь. Вторинна будова; поперечний зріз (схема)

1 — перидерма; 2 — кора; 3 — камбій; 4 — деревина; 5 — серцевинний промінь

Мал. 7. Кореневище односім’ядольних рослин;поперечний зріз (схема)

1 — покривна тканина; 2 —- кора;

З — ендодерма; 4 — центральний циліндр; 5 — провідні пучки

Мал. 8. Кореневище двосім’ядольних рослин. Пучковий тип будови, поперечний зріз (схема)

1 — перидерма; 2 — кора; 3 — серцевина; 4 — провідні пучки; а — флоема; б — ксилема

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Техніка виготовлення тимчасових мікропрепаратів з плодів і насіння	\|	Мал. 10. Судини і механічні елементи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.