МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Нарком у справах національностей наполягав на входженні інших республік до складу Російської Федерації.Курс на ліквідацію державності національних республік. На IV Всеукраїнській партконференції більшовиків у Харкові, був засуджений курс на мілітаризацію економіки і продовження політики «воєнного комунізму». Політична криза на початку 1921 р. Радянський уряд відмовився ратифікувати Лозаннську конвенцію. Узимку 1920-1921 рр. невдоволення селянства насильницькою продрозкладкою і забороною торгівлі призвело до масових антирадянських повстань. Усього на території УСРР у цей час у складі повстанських формувань нараховувалося близько 40 тис. чол., які користувалися підтримкою всіх верств сільського населення. Невдоволення зростало і серед робітників промислових центрів республіки, що вимагали відходу від політики «воєнного комунізму». Страйки й акції протесту під соціально-економічними і політичними гаслами пройшли на підприємствах Києва, Харкова, Одеси, Миколаєва, Донецького басейну. У лютому - березні 1921 р. відбулося антибільшовицьке повстання моряків Балтійського флоту в Кронштадті. Стійка опозиція «воєнному комунізму» склалася й у керівництві КП(б)У. За постановою ЦК РКП(б) обраний IV партконференцією Центральний Комітет КП(б)У був розпущений, партію очолило тимчасове бюро ЦК. Почалася перереєстрація Компартії України, у результаті якої більше третині її членів було відмовлено в підтвердженні членства в партії. Соціально-економічна і політична криза на початку 1921 р. була обумовленаневдоволенням населення політикою «воєнного комунізму». Однак, партійна і господарська номенклатура прагнула продовжувати політику «воєнного комунізму», йти шляхом подальшого одержавлення виробництва і розподілу продукції. Для задоволення інтересів народів поглинутих таким чином республік Й. Сталін пропонував їм культурну автономію. Це не могло не викликати протесту. Ряд лідерів ЦК КП(б)У поставили питання пронеобхідність розмежування прав і функцій між органами влади РСФРР та УСРР. ЦК компартій Білорусії і республік Закавказзя також поставили ці питання. Зважаючи на загальне незадоволення республіканських партійних організацій, центр відреагував з властивою йому впевненістю домогтися свого не києм, так палицею. У серпні 1922 р. Політбюро К РКП(б) визнало за доцільне створити комісію для підготовки на черговий пленум проекту вдосконалення федеративних відносин. До складу її увійшли В. Куйбишев (голова), Г. Орджонікідзе, X. Раковський, Г. Сокольников, Й. Сталін,а також представники від національних республік (Україна була представлена Г. Петровським). Члени комісії, за винятком X. Раковського, були прихильниками «автономізації». Тож не дивно, що підсумковий проект комісії «Про взаємовідносини РСФРР з незалежними республіками, автором якого був Й. Сталін, передбачав входження республік до Російської Федерації на правах автономії. З такою постановкою питання рішуче не погодилася тільки Компартія Грузії. М. Скрипник і окремі українські більшовики кваліфікували «автономізацію» як вияв неприхованого російського шовінізму. Але загалом керівництво КП(б)У не зайняло чіткої позиції: відмежувавшись від плану «автономізації», воно заявило, що в разі визнання РКП(б) за доцільне входження УСРР до складу РФСРР ЦК КП(б)У не наполягатиме на своєму рішенні. — Як ви оцінюєте таке ставлення керівництва КП(б)У? (Воно підтверджувало орієнтацію на центр, що засвідчувало таким чином нехтування національних інтересів українського народу.) Що ж до X. Раковського, то він не підтримав «автономізацію» з міркувань її небезпеки для радянського ладу. Читайте також:
|
||||||||
|