Музична культура Київської держави

Сучасна історична наука відносить початок формування Київської Русі до середини першого тисячоліття нашої ери, а виникнення найдавнішого й найбільшого її міста – Києва приблизно до V ст.

Основний етнічний осередок держави становило Середнє Подніпров’я, де нині розташовані міста Київ і Переяслав, де протікає річка Рось. З нею пов’язують походження назви «Русь». В «Історії України» І.Крип’якевича читаємо: Ім’я Русь в Х-ХІІ ст. було тісно пов’язане з Київщиною: хто їхав із Новгорода, Полоцька чи Суздаля до Києва, то казав, що їде на Русь; також у Галичині «руський» боярин означало київський. Це теж доказ, що саме у Києві виникла Русь, яка у свої руки взяла провід держави.

Значною подією стало запровадження християнства на Русі князем Володимиром у 988 році. Рішення Володимира Великого було продиктоване, значною мірою, політичними мотивами: наступило внутрішнє скріплення Русі, бо Володимир надав християнській релігії статусу державної; важливим було також входження Київської Русі до кола європейських держав, які уже тоді всі були християнськими.

Церкви, монастирі стали впливовими осередками культового співу, християнських обрядів, релігійного письменства. Проте надзвичайно тривалою виявилась язичницька традиція. Під її могутнім тиском церква змушена була піти на поєднання християнських свят і обрядів з давніми, язичницькими: свято зимово-весняного сонцестояння – з Різдвом Христовим і Новим роком, Великдень – з весняними традиціями ягілок, веснянок, хороводів, Зелені свята – з Трійцею, літнє Купальське свято – з Днем Івана Хрестителя та ін.

Періодом розквіту Київської Русі були Х-ХІІ ст., коли вона стала однією з найкрупніших і найвпливовіших держав Європи. Зміцнювалися міжнародні політичні, культурні, економічні зв’язки Київської Русі. Київські князі укладали воєнні угоди та союзи з своїми сусідами, зокрема з західними слов’янами, вступали в родинні зв’язки з візантійським та західноєвропейськими дворами.

Київ перетворився на один із провідних культурних центрів, де інтенсивно розвивалася наука й освіта, розквітало музичне мистецтво, утворювалися видатні осередки самобутньої культури, як, наприклад, Києво-Печерський монастир – центр давньоруського літописання. Саме тут на початку ХІІ ст. виникає перший відомий у вітчизняній історії руський літопис «Повість временних літ» (1113р.), а також велична пам’ятка давньоруської літератури – «Слово о полку Ігоревім».

Видатним зразком архітектури Києва ХІ ст. є пишно оздоблений високохудожніми фресками та мозаїкою Софійський собор у Києві, закладений Ярославом Мудрим (1037р.). При цьому ж соборі Ярославом Мудрим була заснована бібліотека. Створюються бібліотеки й при інших монастирях Києва.

Велике загальнокультурне значення для розвитку всього наступного українсько-руського мистецтва мало проникнення з Болгарії двох алфавітів – глаголиці і кирилиці. Вже в ХІ ст. писемність в Києві набула широкого розповсюдження.

Важливою подією слід назвати історичну мить, коли у Київському літописі у ХІІ ст. вперше позначена назва, якою нарік свою землю український народ – Україна.

Глибококі й об’єктивні дослідження епохи Київської держави дали підстави М.Грушевському стверджувати: Україна ХІ-ХІІІ в. стояла на рівні із Західною Європою в культурнім життю – воно було тут відмінне, бо стояло під іншими впливами, але не було нижче від західних земель.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Музична культура античних міст Північного Причорномор’я	\|	Придворно-світська музична культура Київської держави

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.041 сек.