• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Воєнно-політичні аспекти.

Робота з документом.

Розповідь викладача

Одним з ключових складових процесу державотворення є створення і розбудова власних Збройних сил. Це було дове­дено всією попередньою новітньою історією України.

Вже 24 серпня 1991 р. парламентом було прийнято поста­нову "Про військові формування в Україні", за якою усі вій­ська, дислоковані на українській території, підпорядковува­лись Верховній Раді.

Також було створено Міністерство оборони України та за­тверджено в жовтні 1991 р. Концепції оборони і розбудови Збройних сил України. В її основу покладено принцип ро­зумної достатності щодо структури, чисельності та озброєн­ня війська.

Концепція проголошувала прагнення України стати ней­тральною, без'ядерною, позаблоковою державою і забез­печення виконання цих завдань шляхом створення влас­них Збройних сил. Загальна чисельність армії визначалася у межах 400-420 тис. чоловік.

Референдум 1 грудня 1991 р. прискорив процес створен­ня армії. Вже 6 грудня було прийнято Закон про Збройні сили України. У військових частинах розпочалось добровіль­не прийняття присяги на вірність народу України.

19 жовтня 1993 р. Верховна Рада республіки прийняла воєн­ну доктрину України. Вона базується на тому, що Україна не вважає своїм потенційним противником жодну державу. Свою воєнну безпеку Україна розглядає як стан воєнної захищенос­ті національних інтересів на випадок потенційної чи реаль­ної воєнної загрози. Творення української армії відбувалося в складних умовах. Військові структури СНД, а саме об'єднане командування, прагнули зберегти контроль над українською армією. Не вистачало коштів, необхідних озброєнь та боєприпа­сів. Особливо ускладнювали ситуацію становище з ядерним потенціалом України, доля Чорноморського флоту, який став об'єктом суперечки між Україною та Росією.

Із воєнної доктрини України (1993 р.)

Стратегічним завданням України в галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збере­ження територіальної цілісності та недоторканності кордонів.

Проголошуючи свою Воєнну доктрину, яка має оборонний характер, Україна виходить з того, що вона не є потенційним противником жодної конкретної держави.

1.1. Воєнно-політичні цілі України та міжнародні пріо­ритети в галузі забезпечення національної безпеки.

Головною метою воєнної політики України с гарантування національної безпеки України від зовнішньої воєнної загрози, від­вернення війни, підтримання міжнародного миру і безпеки.

Україна будує свої відносини з іншими державами на основі принципів рівноправності, взаємоповаги, взаємовигоди, невтру­чання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права...

Здійснюючи свій зовнішньополітичний і воєнно-політичний курс згідно з національними інтересами, Україна:

не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;

суворо дотримується принципу недоторканності існуючих державних кордонів;

поважає державний суверенітет та політичну неза­лежність інших держав...

Читайте також:

1. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
2. Воєнно-політичні події 1649 – 1653 рр. Утворення Української гетьманської держави.
3. Науково-технічна революція XX ст. Людина та інформація: психологічні, соціальні та культурні аспекти.
4. Системний підхід. Основні принципи та аспекти.
5. Тема 1: Загальні відомості про оцінку нерухомості. Правові аспекти.

Переглядів: 1009