Постать в історії.

Розповідь викладача.

Цікаво знати.

Розповідь викладача

Згідно з правовою традицією демократичного суспільства ключовим принципом формування державних органів влади є розподіл влади, який передбачав формування трьох її гілок — законодавчої, виконавчої і судової.

Єдиним законодавчим органом влади в Україні була визнана Верховна Рада УРСР, яка стала Верховною Радою України. її діючий склад у кількості 450 чоловік було обрано в 1990 р. Депутатську більшість становили члени розпущеної 1991 р. КПУ, що гальмувало державотворчі процеси.

Після обрання Л. Кравчука Президентом України Верховну Раду республіки очолив І. Плющ.

З перших днів незалежності Верховна Рада розгорнула активну законотворчу роботу.

За час своєї практичної діяльності Верховна Рада України дванадцятого скликання ухвалила майже 400 законів та понад 1100 різних постанов і рішень з життя суспільства і держави. Але попри велику кількість прийнятих документів, особливо з питань внутрішньої політики, конкретного механізму їхньої реалізації розроблено не було. З огляду на це, велика частина рішень Верховної Ради України не виконувалась і мала популістський характер, бо не могла реалізуватись через відсутність коштів.

Велика частина прийнятих парламентом законів не мала прямої дії, а вимагала додаткових роз'яснень, тлумачень, так званих підзаконних актів, опрацювання яких затримувалося на невизначений термін.

Ефективній діяльності Верховної Ради заважало гостре політичне протистояння, відсутність злагодженості в роботі законодавчої і виконавчої влади.

З 2000 р. запроваджено нову систему відліку скликань. ВРУ XII скликання (1990-1994) стала вважатися І скликання. Також було прийнято рішення про заміну радянської символіки на будівлі ВРУ на національну, що і було реалізовано.

ü Президент України і виконавча влада.

1 грудня 1991 р. на основі відповідного Закону український народ вперше загальним прямим голосуванням обрав свого Президента. Відповідно до чинної тоді Конституції Президент України був главою держави, тобто вищою посадовою особою, і главою виконавчої влади. В коло його функціональних обов'язків, зокрема, включались гарантування забезпечення прав і свобод громадян, проведення в життя Конституції і Законів України через органи державної виконавчої влади, представництво України у міжнародних відносинах.

Першим Президентом України став Л. Кравчук.

Леонід Макарович Кравчукнародився у 1934 р. на Рівненщині. Навчався у Рівненському кооперативному технікумі, а згодом у Київському університеті, кандидат економічних наук. Працював викладачем політекономії,. Був на партійній роботі (завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ, секретарем ЦК КПУ, другим секретарем КПУ). У 1990-1991 рр. — голова Верховної Ради України. Впродовж 1991-1994 рр. — перший президент незалежної України. У 1994—2006 рр. народний депутат України. Історичною заслугою Л.Кравчука є те, що у боротьбі за незалежність України йому вдалося уникнути кровопролиття і значних потрясінь на початковому етапі державотворення. У той же час у період його президентства так і не було здійснено радикальних економічних перетворень, які б вивели країну з кризи і забезпечили стабільний розвиток.

Запровадивши посаду Президента, ВРУ не врегулювала питання взаємодії та розподілу повноважень між гілками влади. Це ускладнювало процеси державотворення, а збої у взаємодії різних гілок влади створювали постійні конфлікти.

Виконавча влада в Україні була представлена Кабінетом Міністрів України, очолюваний прем'єр-міністром. Після відставки у квітні 1991 р. з посади голови Ради Міністрів В. Ма-сола, прем'єр-міністром України став В. Фокін. Він очолював уряд протягом 17 місяців. Але Кабінет Міністрів під його керівництвом виявився неспроможним розробити ефективну модель реформ. Економіка України все більше втягувалась у кризу. Це збурювало невдоволення у суспільстві.

У середині 1992 р. в Україні відбувся грандіозний страйк шахтарів. Приводом стало чергове підвищення Кабінетом Міністрів цін на сільськогосподарську продукцію, варені та інші ковбаси, молоко, масло.

Восени 1992 р. в обстановці загального невдоволення населення та парламенту уряд В. Фокіна був змушений піти у відставку.

27 жовтня 1992 р. Верховна Рада затвердила склад нового Кабінету Міністрів на чолі з народним депутатом Л. Кучмою, який до цього був директором Дніпропетровського об'єднання "Південмаш". Верховна Рада надала главі уряду право видавати декрети з неврегульованих законодавством економічних питань. Але при всіх намаганнях змінити ситуацію і цей уряд нічого вдіяти не зміг.

Дедалі помітнішим стає втручання у розв'язання конкретних економічних проблем Президента України Л. Кравчука. У цей період він прагне перебрати на себе всю повноту виконавчої влади, зокрема безпосереднє керівництво діями Кабінету Міністрів. Це викликало перший конфлікт між президентом і прем'єр-міністром. У вересні 1993 р. уряд Л. Кучми пішов у відставку. Усю повноту виконавчої влади за рішенням Верховної Ради взяв на себе Президент України Л. Кравчук, а виконувачем обов'язків прем'єр-міністра було призначено народного депутата Ю. Звягільського.

ü Створення української армії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Робота з термінами і поняттями.	\|	Воєнно-політичні аспекти.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.