Тема: Травлення в кишці. Роль печінки і підшлункової залози в травленні.

Лекція №12.

План:

І. Травлення в 12-палій кишці. Секрет підшлункової залози. Регуляція панкреатичної секреції.

ІІ. Роль печінки в травленні. Жовч – склад. Утворення, властивості. Види жовчі, методи дослідження. Регуляція утворення жовчі.

ІІІ. Кишковий сік. Роль в травленні, регуляція. Моторна діяльність тонкої кишки, регуляція.

ІУ. Травлення в товстій кишці. Роль мікрофлори. Моторика товстої кишки, регуляція. Акт дефекації. Всмоктування різних речовин, регуляція.

І. Кишковий відділ травного каналу складається з тонких і товстих кишок, які функціонують як єдина система, тому що гідроліз хімусу тут відбувається у лужному середовищі, яке формується на початку процесу. У кишках відбувається остаточне розщеплення всіх полімерів до мономерів, їхнє всмоктування і формування калових мас з неперетравлених залишків їжі.

Тонкі кишки. Особливе функціональне значення має 12-пала кишка. Харчовий хімус у 12-палій кишці перетравлюється під дією травних соків підшлункової залози, а також жовчі. Крім того, в стінці кишки розташовані невеликі залози (бруннерові), сік яких містить протеолітичні (подібні до пепсину), амілолітичні і ліполітичні ферменти. В результаті білки, жири і вуглеводи підлягають розщепленню до речовин, які надалі можуть всмоктуватися в кров і лімфу. Сік дванадцятипалої кишки нейтралізує кислий хімус. Регуляція соковиділення: нервова (блукаючий нерв) і гуморальна (секретин). Пригнічує секрецію симпатична нервова система (норадреналін). Тому при збудженні СНС (стреси) можливе утворення виразок 12-палої кишки.

Підшлунковий сік – безколірна рідина, має лужну реакцію, рН=8-8,5 (створюється гідрокарбонатами), має велику кількість ферментів в повному складі. За добу виробляється 1,5-2,0 л соку.

Ферменти:

Протеолітичні ферменти – трипсин, хемотрипсин, карбоксиполіпептидаза розщеплюють білки до пептидів і амінокислот. Ці ферменти виробляються в неактивному стані. Трипсиноген переходить в трипсин під впливом ентерокінази, яка утворюється в 12-палій кишці. Трипсин активує хемотрипсиноген, перетворюючи його в хемотрипсин. Протеолітичні ферменти діють тільки в лужному середовищі.
Амілолітичні ферменти – амілаза, мальтаза, лактаза гідролізують вуглеводи. Амілаза розщеплює полісахарид крохмаль до дисахаридів. Мальтоза розщеплює дисахарид мальтозу до глюкози. Лактаза розщеплює молочний цукор до моносахариди глюкози.
Ліполітичні ферменти – ліпаза, фосфоліпаза розщеплюють жири і фосфоліпіди до жирних кислот і гліцерину. Ці ферменти розщеплюють жири, які раніше були емульсовані жовчю.

Регуляція секреції підшлункового соку:

Нервова - секреція соку починається з умовних подразників, ще до потрапляння їжі в рот (запах, вигляд страви).Посилюється секреція при дії їжі на рецептори порожнини рота. Секреторний нерв – блукаючий. Центр соковідділення – в довгастому мозку. Симпатичні нерви гальмують виділення соку (негативні емоції, біль).
Гуморальна – при потраплянні хімусу в 12-палу кишку. Це гормони – секретин, холецистокінін-панкреазимін (виробляються слизовою 12-палої кишки). Вони стимулюють соковидділення. Ці гормони утворюються тільки при потраплянні кислого хімусу в лужне середовище кишки. У людей з порушенням секреції соляної кислоти не утворюються ці гормони, що призводить до різкого зменшення панкреатичного соковідділення.

Фази секреції підшлункового соку:

Мозкова фаза працюють умовно-рефлекторні і бузумовні механізми. Еферентний шлях передає сигнали від центра довгастого мозку по блукаючому нерву. Секреція починається через 1-2 хв після початку прийому їжі. Виділяється помірна кількість соку.
Шлункова фаза – рефлекторне виділення соку за рахунок подразнення хімусом рецепторів шлунку, тут також приєднуються гуморальні фактори.
Кишкова фаза – при потраплянні хімусу в 12-палу кишку. Утворюється два основних ГІГ – секретин і холецистокінін-панкреозимін. Вони посилюють виділення соку. Також секрецію посилюють гастрин, серотонін, бромбезин, субстанція Р, інсулін. Гальмує виділення соку глюкагон, кальцитонін, соматостатин.

ІІ. Роль печінки в травленні. Жовч – склад. Утворення, властивості. Види жовчі, методи дослідження. Регуляція утворення жовчі.

Печінка виконує ряд таких важливих функцій:

Травна – утворення жовчі. Жовч утворюється гепатоцитами постійно (800 -1000 мл за добу) і потрапляє в 12-палу кишку. Вона має лужну реакцію, нейтралізує кислий хімус, що надійшов зі шлунка.
Біологічний фільтр (бар’єр) – для крові, яка притікає з органів травлення. Інактивуються токсини, які потрапили з їжею або утворилися в кишечнику (індол, скатол, фенол), інфекційні та токсичні агенти, деякі лікувальні речовини.
Захисна – печінка бере участь в утворенні антитіл і факторів загортальної й протизгортальної системи крові.
Обмін гормонів і вітамінів. В неї відбувається інактивація стероїдних гормонів, інсуліна, глюкагона, вазопресину, гормонів щитоподібної залози. В печінці синтезується вітамін А. Для всмоктування жиророзчинних вітамінів необхідна жовч.
Обмін білків, жирів, вуглеводів. В печінки утворюються білки плазми крові, сечовина, тригли цериди, фосфоліпіди, холестерин, глікоген (запаси глікогену до 20% маси органа).
Орган кровотворення в пренатальному періоді життя. В постнатальному періоді тут депонує антианемічний фактор. Тут синтезуються регулятори кровотворення (еритропоетин, тромбоцитпоетин). Тут руйнуються еритроцити і дезінтоксикуються продукти руйнування Нв.
Вироблення тепла при обміні речовин.
Екскреторна функція – виведення з організму більш 40 сполук, які синтезуються в самої печінці або є метаболітами крові (холестерин, жовчні кислоти, білірубін, сечовина, спирти).

Жовч накопичується в жовчному міхурі, звідки надходить у 12-палу кишку тільки в процесі травлення при наявності в ній жирної їжі. Поза процесом травлення сфінктер Одді (в зоні загальної жовчної протоки) закритий і жовч потрапляє в міхур. Концентраційна здатність жовчного міхура, об’ємом 50-80 мл, дозволяє збирати жовч, яка постійно утворюється в печінці, навіть в перебігу 12 годин (до 400-450 мл печінкової жовчі). Існує печінкова і міхурові жовч. Міхурові жовч, за рахунок всмоктування води стінкою міхура, густіша і має темніше забарвлення.

В кишечнику жовч виконує слідуючи функції:

1) Емульгація жирів – роздрібнює для гідролізу їх ліпазами.

2) Утворює комплекси з жирними кислотами, забезпечуючи їх всмоктування. Без жовчі всмоктується лише 60% жиру, який потрапляє з їжею.

3) Підвищує активність панкреатичних і кишечник ферментів.

4) Регулює процеси жовчоутворення.

5) Забезпечує бактеріостатичний ефект.

6) Солі жовчних кислот стимулюють моторику кишечнику.

7) Виводить деяких продуктів обміну – жовчні пігменти, холестерин.

Склад жовчі:

Жовчні кислоти –в гепатоцитах із холестерина утворюються жовчні кислоти (холева і хенодезоксихолева). В жовчі вони з’єднуються з глікоколом і таурином. Зазвичай печінкова жовч вміщує 75% глікохолевих і 25% таурохолевих кислот (перші збільшуються при вуглеводних дієтах, другі – при високобілкових). Жовчні кислоти забезпечують процеси засвоєння жиру. З калом виводиться 10-15% ЖК, а інші ЖК активно ре абсорбуються і повертаються через ворітну вену в печінку.
Жовчні пігменти (білірубін, білівердин). Вони є кінцевими продуктами розпаду гемоглобіну. Нерозчинний у воді білірубін переноситься до печінці у зв’язку з альбуміном. Він має червоно-жовтий колір, і надає характерне забарвлення жовчі. Зеленого кольору білівердин в жовчі складає невелику кількість. З жовчю в кишечник за добу виділяється 200-300 мг білірубіну, основна частина якого виділяється з калом, забезпечує його колір (при порушенні потрапляння жовчі в кишечник кал стає білим).
Вода, електроліти, холестерин, лецитин. Холестерин ( жир крові), утворюється в печінці 1,5-2,5 г за добу (0,5 г потрапляє з їжею), він з’єднується з білками (ліпопротеїди), далі виводиться з організму. Лецитин емульгує холестерин і триглицериди, допомагає утримувати холестерин в розчиненому стані, щоб він не відкладався на стінки судин.

Регуляція секреції і виділення жовчі.

1. Нервова – на основі умовних і безумовних рефлексів, зв’язаних з прийняттям їжі (імпульси йдуть в довгастий мозок, до ядер блукаючого нерва, потім по блукаючому нерву імпульси йдуть до м’язів жовчного міхура). Виділяється невелика кількість жовчі. Період триває 7-10 хвилин. Потім починається більш активні скорочення і розслаблення жовчного міхура, що при відкритому сфінктері Одді призводить до виділенню міхурової жовчі в кишечник. Після опорожнення жовчного міхура в кишечник потрапляє менш концентрована жовч прямо з печінки.

2. Гуморальна – під час травлення вдвічі збільшується жовчовиділення. Скорочення жовчного міхура і жовчних протоків при одночасному розслабленню сфінктерів викликає холецистокінін– панкреазимін (виробляється слизовою дванадцятипалої кишки).Секреція багатої бікарбонатами жовчі стимулюється секретином. Посилюють жовчовиділення жири, яєчний жовток, сульфат магнію, сама жовч.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Захисна функція крові.	\|	ІІІ. Кишковий сік. Роль в травленні, регуляція. Моторна діяльність тонкої кишки, регуляція.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.