Варіанти клінічного перебігу кіст печінки.

Клінічна картина.

Непаразитарні кісти.

5.1.1. Солітарні кісти.

5.1.2. Полікістоз печінки.

5.1.3. Посттравматичні кісти (як правило, заповнені жовчю).

5.1.4. Цистаденоми (заповнені слизом).

5.1.5. Колопечінкові кісти.

5.1.6. Кісти круглої зв’язки печінки.

5.2. Морфологічні типи непаразитарних кіст(за J.Edwards)

5.2.1. Перший тип – однокамерні кісти з щільною стінкою. Не малігнізуються.

5.2.2. Другий тип – багатокамерні кісти, в камерах є епітеліальні розростання. Малігнізуються у 90 % випадків.

5.2.3. Третій тип – несправжні кісти, в яких стінка не має епітеліальної вистилки. Найчастіше нагноюються.

5.3. Паразитарні кісти – у 85 % локалізуються у правій долі печінки. Розрізняють гіатидні кісти (викликані Echinococcus granulosis) та альвеолярні кісти (викликані Echinococcus multiocularis).

5.4.1. Симптоми захворювання найчастіше виникають між 30 і 50 роками.

5.4.2.У 25 % випадків діаметр кісти перевищує 5 см.

5.4.3. Симптоматика залежить від величини кісти, поширеності її у паренхімі, локалізації, а також розміщення кісти відносно інших органів.

5.4.4.Найчастіша скарга – ниючий біль у верхній половині живота, більше справа.

5.4.5.При полікістозі у 55 % хворих є гепатомегалія.

5.4.6.При паразитарних кістах – схуднення, алергізація, зростання еозинофілів у ЗАК.

5.4.7. Основні інструментальні методи діагностики: УЗД, КТГ, МРТ.

5.5.1. Безсимптомний – зустрічається при непаразитарних кістах діаметром до 8 см. Їх діагностують випадково при проведенні сонографії печінки. Ніякого лікування не потребують.

5.5.2. Прогресуючий – часто при паразитарних або посттравматичних кістах.

5.5.3. Ускладнений: перфорація кісти у вільну черевну порожнину, нагноєння з розвитком абсцесу печінки, асцит, печінкова дисфункція

5.6. Лікування: черезшкірна пункція і дренування кісти у поєднанні із склеротерапією етиловим спиртом і антибіотико терапією; лапаротомія, фенестрація кісти; цистоєюностомія, резекція печінки.

6. Портальна гіпертензія.Розрізняють наступні етіопатогенетичні варіанти:

6.1. Внутрішньопечінкова обструкція – цироз печінки, інфільтративні пошкодження, шистосомоз, гемохроматоз, хвороба Wilson, природжений фіброз печінки.

6.2. Надпечінкова обструкція – синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен), недостатність правої половини серця.

6.3. Підпечінкова обструкція – порушення кровотоку по портальній вені (природжена обструкція, пілефлебіт, травма, зовнішня компресія).

6.4. Підвищення гепатотропного потоку без обструкції – нориця між артерією і ворітною веною, патологія селезінки

6.5. Основний хірургічний клінічний прояв – кровотеча з варикозно розширених вен стравоходу. Призводить до смерті у 40 % випадків. Ризик повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу становить вище 80 %. У пацієнтів групи ризику щороку виконують ЕГДФС, яка дозволяє оцінити ступінь розширення стравохідних вен та накреслити об’єм необхідної профілактичної терапії. Для зниження градієнту портальної гіпертензії пожиттєво призначають неселективні β-блокатори (пропранолол 40-80 мг двічі в добу, надолол, тимолол).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Варіанти клінічного перебігу абсцесу печінки.	\|	Клінічна картина.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.