Значним проривом у відносинах між Білоруссю, Казахстаном, Російською Федерацією і Україною стало підписання у 2004 р. Єдиного економічного простору (ЄЕП).

В діяльності СНД зіткнулися дві тенденції: перша прагнула перетворити дану організацію в “інструмент для цивілізованого роз’єднання”, друга пов’язувала майбутнє СНД з інтеграційними процесами. В 1992-1993 рр. відзначено безумовну перевагу першої, яка підтримувалася політикою українського уряду. На початку 1993 р. Україна відмовилася підписувати Статут СНД і фактично відсторонилася від активної участі в межах Співдружності.

Навесні 1997 р. відбувся перший офіційний візит Л. Кучми до Молдови. Укладено договір про співробітництво прикордонних областей та адміністративно-територіальних одиниць. Україна виступає гарантом нормалізації відносин між Молдовою і Придністровською республікою.

Завершується робота щодо демілітаризації державного кордону з Росією, Польщею, Молдовою, Угорщиною. Після візиту президента Угорщини А. Гьонца поглиблюється і розширюється українсько-угорське співробітництво. Наслідком візиту Л. Кучми до Туреччини стало підписання офіційного документа про уникнення подвійного оподаткування, взаємного захисту інвестицій.

У 1996 р. на конференції міністрів закордонних справ в Австрії Україна стала членом Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄЇ). До ЦЄЇ входять і сусіди України – Польща, Словаччина, Білорусь, Румунія. Участь України в ЦЄЇ дає можливість розширювати співробітництво в таких галузях, як транспорт, зв’язок, енергетика, навколишнє середовище та екологічна безпека, наука і технологія, сільське господарство, статистика, інформація, культура. Держави – члени ЦЄЇ проводять політичні консультації.

Грудня 2001 р. у Харкові пройшов російсько-український економічний бізнес-форум за участю В. Путіна й Л. Кучми, на якому було підписано угоду про добудову реакторів Рівненської та Хмельницької АЕС, співробітництво в сфері літакобудування, транзит російського газу через територію України, спрощення перетину кордонів для жителів Харківської та Білгородської областей, митного режиму прикордонної торгівлі, охорону екології річки Сіверський Донець.

Росія – найбільший постачальник електроенергії, газу, нафти, товарів народного споживання в Україну. Сьогодні масштаби російсько-українського економічного співробітництва не відповідають потребам і потенційним можливостям обох країн.

Налагодження відносин з Російською Федерацією. Не завжди на міжнародній арені інтереси України і Росії збігаються. Але протистояння країн небезпечно для них самих. У 1997 р. між Росією й Україною був підписаний «Великий договір», що зміцнив взаємовигідне співробітництво держав.

Визнання існуючих у світі кордонів.

Із проголошення незалежності Україна бере активну участь у міжнародному житті. Країні було важливо сформувати власну систему зовнішньо-політичної діяльності.

Української держави

Основні напрями зовнішньої політики діяльності

Гострота економічної і політичної кризи українського суспільства багато в чому визначається невиразністю зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних орієнтацій нашої держави, враховуючи історично складені географічні і культурно-побутові традиції життя народу і завдання сьогоднішнього дня.

Люди втрачають інтерес до того, що роблять політичні лідери нагорі і на місцях, віру в соціальну справедливість. На перше місце виходять проблеми, які зачіпають особисті, перш за все, матеріальні інтереси. Все це робить значну частину населення байдужою до справ держави і суспільства.

Наслідком правового нігілізму є також розповсюдження впливу мафіозних груп, які часто виростають із симбіозу представників кримінального світу і корумпованих чиновників із органів влади і управління. Ці групи намагаються підмінити регулюючі функції права і держави диктатом протиставленого суспільству приватного інтересу.

Основні принципи зовнішньої політики України визначені в Декларації про державний суверенітет України (1900), прийнятій Верховною Радою, у нормативно-правовому акті Верховної Ради «Основні напрямки зовнішньої політики України» (1993), у Конституції України (1996).

Україна дотримується таких принципів зовнішньої політики:

невтручання у внутрішні справи інших держав, взаємовигідне, рівноправне співробітництво з ними;

відмова від участі у військових блоках;

участь у процесі ядерного роззброєння (улітку 1996 р. Україна стала без’ядерною державою);

визнання пріоритету міжнародного права;

Напрямки геополітичного співробітництва України:

Інтеграція з європейськими країнами, відмова від перегляду існуючих кордонів. У 1995 р. Україна стала членом Ради Європи, що забезпечило їй допомогу в проведенні реформ. Ставши в 1992 р. членом Міжнародного валютного фонду. Україна одержує іноземні кредити для розвитку промисловості. Країна прагне до тісного співробітництва з НАТО та ООН: виступає із закликами не допустити локальних і етнічних воєн; пропонує власні плани врегулювання міжнаціональних конфліктів; посилає свої миротворчі війська в «гарячі точки» світу (Ливан, Косово, Сьера-Ліоне, Ірак).

12 лютого 2001 р. відбувся візит в Україну Президента Росії В. Путіна. У ході переговорів були досягнуті домовленості про постачання газу через територію України в Європу; про співробітництво в галузі електроенергетики, освоєння космічного простору (спільна діяльність у ракетобудуванні). Велися переговори про борги України за енергоносії.

Досить активно розвиваються українсько-польські відносини: січень 1997 р. – візит Л. Кучми до Польщі й підписання Меморандуму про заходи стосовно лібералізації двосторонньої торгівлі; серпень 1998 р. – візит президента А. Кваснєвського в Україну (зустріч у м. Харкові).

Українсько-словацькі відносини також передбачають заходи щодо лібералізації взаємної торгівлі; планується створення в Закарпатті зон вільної торгівлі.

Білорусь стала першою державою СНД, з якою Україна підписала Договір про державний кордон.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Серйозним недоліком існуючого законодавства є те, що в ньому тільки декларуються права і свободи громадян, і в той же час дається мало гарантій більшості цих прав з боку держави.	\|	Останнім часом дедалі більшого поширення набуває синтетичний і водночас достатньо коректний термін «українська діаспора».

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.042 сек.