• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Клітинні механізми утворення умовного рефлексу.

МЕХАНІЗМ ТВОРЕННЯ УМОВНИХ РЕФЛЕКСІВ

Агенти, які можуть викликати умовні рефлекси.

Умовним под­разником може стати будь-який агент навколишнього зовнішнього або внутрішнього середовища, для якого організм має рецептор­ний апарат.

Види агенти для УР:

1) Ті, що діють через екстеро- й інтерцептори. Умовний подразник, який впливає через рецептори, може бути ізольованим або частиною комплексного. Наприклад, приміщення, в якому виробляється умовний рефлекс, своїм виглядом, звуками, запахами, іншими подразниками входить як єдине ціле до складу комплексного умовного подразника. Комп­лексні подразники бувають:

o одночасні (коли різні агенти діють одночасно),

o послідовні (окремі агенти розташовуються у визна­ченій послідовності),

o ланцюгові (на ланцюгу подразників кожна ланка діє ізольовано одразу після попередньої). Агенти, які вхо­дять до складу комплексних подразників, можуть діяти на одну й ту ж сенсорну систему або на різні.

2) Автоматичні умовні подразники, які впливають на цент­ральні відділи рефлекторної дуги - впливають безпосередньо на рефлекторні центри внаслідок зміни складу крові або коливання обмінних процесів у тканинах (так звані).

3) Час дії.

Будь-який умовний рефлекс починається з конвергенції гетеросенсорних стимулів (умовних і безумовних), а також з полег­шення (потенціації) та реверберації збудження в нервових сітках .

У процесі формування умовного рефлексу напрям руху нерво­вих процесів у корі великого мозку визначається механізмом і властивостями домінанти. Осередок збудження, що ви­никає в корі великого мозку від умовного стимулу, може іррадію­вати в усі боки. Проте у разі наявності домінантного осередку збудження, зумовленого підкріпленням, іррадіація буде спрямовуватися в його бік. Таким чином, домінанта забезпечує генераліза­цію умовного рефлексу, пошукову фазу поведінки. Наявність до­мінанти є умовою швидкого вироблення умовного рефлексу.

Існують дві гіпотези вироблення умовного рефлексу:

• синаптична - механізмом формування умовного реф­лексу є зміна ефективності синапсів.
• мембранна - основним механізмом умовного рефлексу є зміна властивостей збудливої постсинаптичної мембрани.

Використання внутрішньоклітинної реєстрації постсинаптичних потенціалів до­зволило зробити висновок про визначальну роль синаптичних змін в утворенні тимчасового зв'язку. Дослідження реакції нейронів головного мозку при формуванні умовного рефлексу показали, що найістотніші зміни характерні для кіркових полісенсорних нейро­нів. Якщо до першого поєднання стимула з підкріплюючим реф­лексом нейрони були переважно моносенсорними, то у міру по­дальшого поєднання вони набувають здатності відповідати на сти­мули різних сенсорних модальностей і параметрів, тобто стають полісенсорними. При досить стійкому умовному рефлексі відповіді нейронів знову набувають моносенсорного характеру, але тепер це вибіркова реакція — тільки на той стимул, який набув сигнального значення для поведінкового акта. У формуванні умовних рефлек­сів бере участь два класи інтернейронів: командні нейрони, які ре­алізують специфічні поведінкові акти, і модулюючі, що регулюють стан командних нейронів.

Останнім часом висловлюють припущення про механізми за­микання тимчасового зв'язку на молекулярному рівні, а також про появу нових синапсів або їх ріст у процесі вироблення умовних рефлексів (навчання). Вважають, що під впливом зовнішнього сигналу в РНК створюється певний код, і до цього індиферентний (умовний) подразник набуває сигнального значення. У разі три­валого, часто повторюваного впливу зовнішнього подразника під дією активізації апарата синтезу нуклеїнових кислот і білків у нейронах виникають нові синаптичні зв'язки і навіть відбувається ріст нейрона та його відростків. Перебігу цього процесу в порів­няно короткі інтервали часу може сприяти транспорт готових нуклеотидів і потрібних ферментів з нейроглії в нейрон, який функ­ціонує. Процес утворення тимчасових зв'язків залежить також від активності катехоламінергічних та серотонінергічних систем мозку. Вважають, що норадренергічні системи більшою мірою причетні до формування тимчасових зв'язків, а серотонінергічні — до їх фіксації.

Найбільше значення для навчання мають фронтальна і сенсор­на кора та гіпокамп. У цих відділах мозку змінюється імпульсна активність нейронів вже при перших поєднаннях умовного подразника і поведінкової рухової реакції. Так, реакції нейронів сенсо-моторної кори (зниження опору мембрани і збільшення збудності клітини) передували появі перших умовнорефлекторних рухів і зникали у разі їх відсутності. Таким чином, першочергово виник­лі функціональні зміни, які виражаються переважно в активізації нейромедіаторних систем і апарата синтезу білка, потім набувають структурних змін і стають основою тривалих зв'язків, характер­них для умовного рефлексу. Проблема замикання умовнорефлек­торного тимчасового зв'язку є частково загальною проблемою фор­мування пам'яті.

Стадії утворення умовних рефлексів.У початкових стадіях утворення умовних рефлексів відповідна реакція виникає не тіль­ки на підкріплюваний умовний подразник, але й на інші подразни­ки тієї чи тієї модальності. Це явище дістало назву узагальнення, або генералізації умовних рефлексів. У його основі лежить процес іррадіації збудження, в якому важливу роль відіграє РАС. Одра­зу за генералізацією умовного рефлексу, після поєднання умов­ного подразника з безумовним, настає стадія спеціалізації умов­них рефлексів (умовна реакція приурочується до конкретно­го подразника і починає носити локальний характер. Важливу роль при цьому відіграє процес гальмування в корі великого мозку.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
4. Автономні утворення у зарубіжних державах
5. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
6. Альдостерон та механізми ренін-ангіотензину
7. Аналіз складу майна та джерел його утворення.
8. Антське державне утворення.
9. Антське державне утворення.
10. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
11. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
12. БІОЕНЕРГЕТИКА:УТВОРЕННЯ АТФ

Переглядів: 1948