• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості інвестиційного клімату в Україні.

Впроваджуючи політику на активізацію іноземного інвестування, Україна, як і інші країни з перехідними економіками, стає об’єктом аналізу щодо потенціалу й ризику іноземної інвестиційної діяльності.

Інвестиційний потенціал(об’єктивні, переважно кількісні умови інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни щодо ймовірності втрати інвестицій чи доходу від них) визначають інвестиційний клімат.

Традиційно проведення експертно-аналітичного оцінювання інвести­ційного клімату пов’язане з виведенням інтегрального показника ризику та відповідним ранжуванням країн визначенням їх інвестиційного рейтингу через аналіз факторів їхнього політичного, економічного, соціально-культурного, інституціонального середовища, ресурсів та інфраструктури. Деталізація факторів, їх компонування, методи їх кількісної та якісної оцінки залежать від цілей та конкретних завдань тієї чи іншої інформаційно-аналітичної системи.

Найвідомішими авторитетними системами оцінок інвестиційного клімату є рейтинги Institutional Investor, Euromoney та BERI.

1.Рейтинг Institutional Investor — це насамперед рейтинг (оцінка) кредитоспроможності країн. Він складається за участю експертів ста провідних міжнародних банків. Такі оцінки робляться кожних півроку за комплексним показником, що враховує різні аспекти і параметри платіжної спроможності та інвестиційної привабливості 135 країн.

2.Рейтинг Euromoney базується на дослідженні трьох груп індикаторів: 1) ринкових — 40%; 2) кредитних — 20%; 3) політико-економічних, які включають політичний ризик, економічне становище та прогноз економічного розвитку, — 40%.

3.При формуванні рейтингу в інформаційній системі BERI (Business Environment Risk Index) оцінюються політична стабільність, ставлення до зарубіжних інвестицій, націоналізація, девальвація, платіжний баланс, бюрократичні питання, темпи економічного зростування, можливість реалізації угод, витрати на заробітну плату, продуктивність праці, інфраструктура, умови коротко- та довгострокового кредитування (див. табл. 5.10)

Таблиця 5.10

Структура формування рейтингу в системі BERI

Національні рейтинги інвестиційного клімату періодично публікують провідні економічні журнали (Fortune, The Economist), авторитетні експертні агенства (Moody’s, Standart and Poor, IBCA). У дослідницьких цілях використовуються інші (більш вузькі чи розширені) експертно-аналітичні та прогностичні системи.

Для більшості країн (особливо великих і тих, що мають федеративний устрій) актуальними і практично значущими для інвестора є оцінки інвестиційного клімату (інвестиційної привабливості) регіонів. Напрацьовано різні методичні підходи і відповідний інструментарій такої оцінки.

Цікавими, зокрема, є рейтинги інвестиційної привабливості регіонів Росії, що публікуються у журналі “Эксперт”. Розроблена оригінальна методика із поєднанням статистичного і експертного підходів. Інтегральний рейтинг кожного регіону розраховується: а) по ресурсно-сировинній, виробничій, споживчій, інфраструктурній, інтелектуальній, інституціональній, інноваційній складових інвестиційного потенціалу; б) по рівню інвестиційного ризику, що включає економічну (тенденції економічного розвитку), політичну (поляризація політичних симпатій населення), соціальну (рівень соціальної напруженості), екологічну (рівень забруднення природного середовища) та кримінальну (рівень злочинності) складові. Характерно, що у цілому співпадають рейтинги інвестиційної привабливості, розраховані окремо для національних та іноземних інвесторів. Іншими словами, якщо регіон є привабливим для російського інвестора, то він, як правило, є привабливим і для іноземного інвестора і навпаки. Доречі, за оцінками “Експерт — Регіон” найбільший інвестиційний потенціал мають Свердловська область (1 місце), Москва (2 місце), Московська область (3 місце), Санкт-Петербург (4 місце).

Одна з перших комплексних методик оцінки інвестиційної привабливості регіонів України розроблена під керівництвом І.А.Бланка. Вона передбачає ранжування регіонів (областей) за п’ятьма синтетичними (узагальненими) показниками із врахуванням їх значущості:

1) рівень загальноекономічного розвитку регіону (7 аналітичних показників) — 35%;

2) рівень розвитку інвестиційної інфраструктури регіону (5 аналітичних показників) — 15%;

3) демографічна характеристика регіону (4 аналітичних показники) — 15%;

4) рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури регіону (6 аналітичних показників) — 25%;

5) рівень криміногенних, екологічних та інших ризиків (4 аналітичних показники) — 10%.

Показово, що за результатами оцінки найбільш інвестиційно привабливими (як і в Росії) є провідні науково-промислові центри з розвиненою інфраструктурою — Київ і Київська область (1 місце), Дніпропетровська (2), Донецька (3), Харківська (4) та Запоріжська (5) області.

Реалізація прямих інвестицій передбачає також деталізований аналіз інвестиційної привабливості окремих галузей економіки, підприємств та конкретних об’єктів.

Порівняльна оцінка інвестиційної привабливості галузей проводиться, як правило, із попереднім їх укрупненим групуванням у відповідності з прийнятою у сучасній статистиці методологією. Найважливішим узагальнюючим показником при цьому є рівень прибутковості (рентабельності) інвестицій у довгостроковому контексті. У більш широкому плані аналізується загальний рівень розвиненості галузі, інфраструктура, рівень монополізму і конкуренції, ступінь державного впливу та складність вирішувальних процедур, кваліфікація місцевих спеціалістів галузі тощо.

Масштаби іноземної допомоги, як було показано вище, залежать від сукупності специфічних політичних, економічних і соціальних факторів і, в першу чергу, від глибини взаємодії тієї чи іншої країни з міжнародними фінансовими організаціями (наприклад, програми МВФ) та з країнами-донорами (двостороння допомога).

Схему оцінки інвестиційного клімату, тієї чи іншої країни у загальному вигляді ілюструє рис. 5.11.

Рис. 5.11. Схема оцінки інвестиційного клімату

Аналіз інвестиційного клімату України в регіональному зрізі є принципово важливим, оскільки, по-перше, Україна має визнані науково-технологічні і промислові центри, і по-друге — для неї характерні диспропорції в природничо-ресурсних потенціалах і рівнях економічного розвитку регіонів (областей). Масштабні іноземні інвестиції можуть або поглибити ці диспропорції, або нівелювати, якщо буде проводитись відповідна цілеспрямовна інвестиційна політика.

Відносно інвестиційної привабливості І.А.Бланк розподіляє регіони України на 4 групи:

1) пріоритетної інвестиційної привабливості (Київ і Київська область, Дніпропетровська, Донецька, Харківська, Запорізька області і Автономна Республіка Крим);

2) досить високої інвестиціної привабливості (Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська області);

3) середньої інвестиційної привабливості (Вінницька, Житомирська, Закарпатська, Сумська, Миколаївська, Черкаська, Чернігівська області);

4) низької інвестиційної привабливості (Волинська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Чернівецька області).

Про галузеву специфіку інвестиційного клімату України певною мірою свідчать дані табл. 5.12.

Таблиця 5.12

Якісна оцінка умов міжнародного бізнесу в Україні за видами діяльності.

*** — високий рівень, ** — середній рівень; * — низький рівень

За оцінками І.А.Бланка, найбільшу інвестиційну привабливість у довготерміновій перспективі для здійснення як реальних, так і фінансових інвестицій мають будівництво і промисловість, а серед підгалузей промисловості:

· кольорова і чорна металургія, виробництво натуральної шкіри, парфюмерно-косметична, спиртова (пріоритетні);

· нафтодобувна і газова, машинобудування, цементна та інші (достатньо інвестиційно привабливі);

· хімічна і нафтохімічна, виробництво збірного залізобетону, плодово-овочева, масло-сирова (середня інвестиційна привабливість);

· вугільна, електроенергетика, торфяна промисловість, виробництво цукру (низька інвестиційна привабливість).

Однак у цілому економічні національні умови для реалізації міжнародних інвестиційних програм є порівняльно непривабливими. Згідно із західними оцінками, норма прибутку на вкладений капітал у будівництво заводу у Західній Європі складає 38,6%, окупність 6 років, а в Україні — 21% з 11-річним строком.

На сьогодні Україні досить важко конкурувати із країнами Східної Європи та СНД на міжнародних інвестиційних ринках, про що зокрема свідчать дані табл. 5.13.

Таблиця 5.13

Суверенні рейтинги країн, що розвиваються,
агентства Moody’s станом на початок жовтня 1999 року
(без деталізації щодо очікувань)

За експертними оцінками ЄБРР за 4-ьох бальною шкалою Україна отримала у 1999 р. в порівнянні з 1998 р. такий рейтинг:

1. Структурна перебудова:

П1 (приватизація великих підприємств) = 2 + (2+) — повна схема великої приватизації майже готова до здійснення, окремі підприємства приватизовано;

П2 (приватизація малих підприємств) = 3 + (3+) — реалізована майже повна програма малої приватизації;

П3 (корпоративне управління і реорганізація підприємств) = 2 (2) — помірно жорстка кредитно-дотаційна політика, слабка реалізація законодавства щодо банкрутства, мало заходів з укріплення режиму конкуренції і корпоративного управління;

2. Лібералізація:

П4 (вивільнення цін) = 3(3) — суттєвий прогрес в лібералізації цін, майже ліквідовані держзакупки за неринковими цінами;

П5 (торгівля і валютна політика) = 3(3–) — ліквідація майже всіх кількісних і адміністративних обмежень на імпорт і експорт, майже повна конвертованість за поточними операціями;

П6 (розвиток конкуренції) = 2(2) — прийнято законодавство і створено органи підтримки конкуренції, деяке зменшення обмежень на створення нових підприємств, певні міри стосовно підприємств-монополістів;

3. Фінансова інфраструктура:

П7 (реформа банківської системи) = 2(2) — значна лібералізація процентних ставок і розподілу кредитів, обмеження використання «директивних кредитів» або встановлення максимуму процентних ставок;

П8 (ринки цінних паперів і небанківські фінансові установи) = 2(2) — створення фондових бірж, поява оптових торгівців цінними паперами і брокерів, незначна торгівля держзобов’язаннями, створення правової і нормативної бази для випуску і торгівлі цінними паперами.

Загалом відмічається, що стагнація ринкових перетворень має в Україні усталений характер. Зокрема, ситуація в галузі інституційної інфраструктури практично незмінна з 1994 р., в галузі лібералізації — з 1995 р., в приватизації — з 1997 р.

За оцінками Німецької консультативної групи, здійсненими на матеріалах опитування менеджменту 21 зарубіжних компаній, основними перешкодами здійснення іноземних інвестицій в Україні у порівнянні з іншими перехідними економіками є нестабільність законодавства, неспроможність уряду забезпечити належні умови інвестування, нерозвиненість інфраструктури (табл. 5.14).

Таблиця 5.14

Перешкоди для здійснення інвестицій в Україні. Співвідношення позитивних та негативних відповідей (у%)

Результати спільного обмеження ЄБРР і світового банку стану інвестиційного клімату 20 країн Центрально-Східної Європи і СНД у 1999 р. методом опитування керівників 3000 підприємств (250 — українських) ілюструє рис. 5.11.

Рис. 5.11. Десятимірний сімплекс оцінки інвестиційного клімату України

За 4-ьох бальною системою (1 — зовсім не заважає; 4 — дуже заважає) оцінювались такі параметри:

1 — політична стабільність; 2 — інфляція; 3 — обмінний курс; 4 — фінанси; 5 — податки і регулювання; 6 — інфраструктура; 7 — правопорядок; 8 — корупція; 9 — неорганізована злочинність; 10 — організована злочинність, мафія.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
6. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
7. Аграрне виробництво і його особливості
8. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
9. Аналіз чутливості інвестиційного проекту
10. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
11. Анатомо-фізіолгічні особливості
12. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.

Переглядів: 935