Відповідно до Національного нормативу аудиту № 14 “Аудиторські докази”, аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б забезпечила можливість підготувати аудиторський висновок.
Аудиторські докази отримують в результаті належного поєднання тестів систем контролю і процедур перевірки на суттєвість. У деяких випадках докази можуть бути отримані тільки в результаті процедур перевірки на суттєвість.
Термін “аудиторські докази” означає інформацію, одержану аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку та звіту. Аудиторські докази складаються із первинних документів і облікових записів, що кладуться в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.
Аудиторські докази бувають таких видів:
внутрішні - інформація, отримана від клієнта в письмовій або в усній формі;
зовнішні - інформація, отримана від третіх осіб у письмовому вигляді;
змішані - інформація, отримана від клієнта в письмовій чи усній формі і підтверджена третьою стороною у письмовому вигляді.
Аудитор зобов'язаний використовувати докази, які б дали змогу забезпечити високу якість аудиторського висновку стосовно передбаченого в договорі на проведення аудиту підприємства (рис. 4.1,4.2)