ДОКАЗИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Доказами у справі, що розглядається господарським судом, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються:

• письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

• поясненнями представників сторін та іншихосіб, які беруть участь в судовому процесі. За необхідності на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками господарського процесу.-.Однак господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Законодавство визначає певне коло обставин, які не потребують доказування в суді:

• Обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Однак вони не потребують доказування лише тоді, коли суд визнає їх такими. Як правило, це події, вони мають свої межі. Важливим є їх суб'єктивний склад, і тому необхідно, щоб вони були відомі не тільки учасникам, а й суду. Якщо такі факти будуть, то суд виносить про це ухвалу.

• Преюдиціальні факти — факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

•Правові презумпції — специфічні норми права, які передбачають відповідні факти і правила поведінки, що базуються на більшій мірі достовірності і досвіді, перевіреному фактами. Презу-муємі факти є заперечуваними і можуть бути спростовані зацікавленими особами.

Залежно від характеру зв'язку змісту доказів з фактами, які необхідно встановити,докази поділяються на:

• прямі — які безпосередньо вказують на факт, що має значення для справи (розписка, акт тощо);

• непрямі — які прямо не вказують на обставини, а встановлюють побічні факти, які в сукупності дозволяють зробити правильний висновок про обставини у справі (квитанція про поштовий переказ тощо).

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять відомості про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені , і'їльки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Речовими доказами є предмети, що своїми власти-^стями свідчать про обставини, які мають значення для давильного вирішення спору.

Якщо подані сторонами докази є недостатніми, суд зобов'язаний витребувати від підпр-мств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід, Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів зацікавлену сторону.

У разі складності подання цих доказів господарський

суд може провести огляд та дослідження письмових і

речових доказів у місці їх знаходження.

За результатами огляду та дослідження складається

протокол, який підписується суддею та приєднується до

матеріалів справи.

Оригінали письмових доказів, що є у справі, за клопотанням підприємств та організацій повертаються їм після вирішення господарського спору та подання засвідчених

копій цих доказів.

Речові докази, які знаходяться в господарському

суді, після вирішення спору повертаються підприємствам та організаціям, від яких їх було одержано, або передаються стороні, за якою господарський суд визнав

право на ці речі.

Для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу-

Учасники господарського процесу мають право пропонувати господарськомусуду питаннядля роз'яс нення судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Проведення судової експертизи має бути доручено компетентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями. Сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту.

Висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.

У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. За необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Висновок судового експерта для не є обов'язковим. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у Рішенні.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Жодні докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Витребування, дослідження і оцінка доказів.	\|	Проектні технології: теоретичні положення

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.