• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ДОКАЗИ ТА ДОКАЗУВАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Домашнє завдання

Перелік використаної літератури

Контрольні питання

1. Що таке структура підприємства і які їхні різновиди?

2. Що таке цех і які їхні види?

3. Що таке інфраструктура підприємства?

4. Які види інфраструктури підприємства?

5. Що входить у систему технічного обслуговування підприємства?

6. Що містить у собі соціальна інфраструктура підприємства, яке її призначення?

1. Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

2. Економіка підприємства за ред. Й.М. Петровича. – Львів: Магнолія 2008

3. Шегда А.В. Економіка підприємства. – К.: Знання – Прес, 2005

Вивчити матеріал лекції, закріпивши відповідями на контрольні питання. Скласти опорний конспект і вивчити матеріал по питанню для самостійного вивчення:Соціальна інфраструктура підприємства.

Література: Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

Обставини, що мали місце під час вчинення кримінального правопорушення, неможливо сприйняти безпосередньо, оскільки вони відбувалися в минулому. Такі обставини встановлюються опосередковано, оскільки правопорушення, як і будь-яка (подія), залишає певні відбитки матеріального (зміни у світі речей) та ідеального (пам’ять людей) характеру. Опосередковане пізнання являє собою встановлення невідомих фактів на підставі відомих. Відповідний процес у кримінальному судочинстві називається доказуванням.

За своєю сутністю доказування є різновидом пізнання дійсності. У кримінально-процесуальному доказуванні як пізнавальній діяльності застосовуються всі закони й категорії діалектичної і формальної логіки. Специфіка кримінально-процесуального доказування полягає в тому, що відомості про обставини вчиненого діяння, є підставою прийняття юридично значущих рішень, які торкаються долі людини. Тому кримінально-процесуальне доказування детально регламентовано законом. Воно являє собою компроміс між обов’язковим розкриттям злочину і дотриманням прав і свобод людини.

Щодо предмета доказування. З’явилися нові обставини у порівнянні з КПК 1960 р. Стаття 91 КПК містить перелік обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушенні, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

Розповісти:

- «винуватість», «форма вини», «мета» - уявний і бажаний суб’єктом кінцевий результат, якого він прагне досягти вчиняючи злочин (кваліфікуюча ознака, наприклад, злочини проти основ національної безпеки України. ст. 109 КК «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади»)

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Розповісти: процесуальні витрати Гл.8 КПК складаються із: а) витрат на правову допомогу; б) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; в) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; г) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Розповісти про:

- «предмет обвинувачення». Звернути увагу на: а) «обставини які виключають кримінальну відповідальність». У КК говориться про обставини, що виключають злочинну діяльність (Розділ 8 КК України) – необхідна оборона, уявна оборона, затримання злочинця, виконання наказу…

б) Обставини, що є підставою закриття кримінального провадження, визначені в 284 КПК;

в) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

- причини і умови, які сприяли вчиненню злочину (ст.23 КПК 1960 р).

Щодо поняття доказів.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК).

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ч. 2 ст. 84 КПК).

Визначене поняття «належність доказу» ст. 85 КПК - належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК).

«допустимість доказу» ст. 86 КПК .

Встановлюються загальний критерій допустимості для всіх доказів - якщо він отриманий в порядку, встановленим КПК. Можна говорити про:

- загальні умови допустимості для всіх доказів, наприклад, належне джерело, належний суб’єкт, спосіб отримання

- спеціальні умови допустимості для конкретних джерел доказів, наприклад:, документи – тільки оригінали (ст. 99 КПК); умови за яких показання з чужих слів можуть бути визнані допустимими (ст.97 КПК)

Визначені критерії недопустимості доказів:

а) отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод людини (ст. 87 КПК). Вони поділяються на умовні (тобто визнаються такими за розсудом уповноваженої особи, ч. 1 ст. 87 КПК) - Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Безумовні, тобто суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод (ч. 2 ст. 87 КПК).

Зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

6) отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

б) встановлена недопустимість доказів та відомостей, які стосуються особи підозрюваного, обвинуваченого (ст. 88 КПК) - докази, які стосуються судимостей підозрюваного, обвинуваченого або вчинення ним інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження, а також відомості щодо характеру або окремих рис характеру підозрюваного, обвинуваченого є недопустимими на підтвердження винуватості підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Докази та відомості, передбачені частиною першою цієї статті, можуть бути визнані допустимими, якщо:

1) сторони погоджуються, щоб ці докази були визнані допустимими;

2) вони подаються для доказування того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення, або не міг помилитися щодо обставин, за яких він вчинив відповідне кримінальне правопорушення;

3) їх подає сам підозрюваний, обвинувачений;

4) підозрюваний, обвинувачений використав подібні докази для дискредитації свідка.

Докази щодо певної звички або звичайної ділової практики підозрюваного, обвинуваченого є допустимими для доведення того, що певне кримінальне правопорушення узгоджувалося із цією звичкою підозрюваного, обвинуваченого.

в) пов’язаних з процедурою надання відомостям, що мають значення для провадження формі доказу, наприклад: якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до ст.. 290 КПК, суд не має право допустити відомості, які містяться в них, як докази (ч. 12 ст. 290 КПК);

Встановлена процедура визнання доказів недопустимими (ст. 89 КПК).

Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Визначене значення рішень інших судів у питанні допустимості доказів (ст. 90 КПК) - рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

Розповісти про: «паралельні процеси» - цивільне, адміністративне

Щодо окремих джерел доказів

1.Показання (ст. 95 КПК). - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Визначений перелік суб’єктів, які можуть надавати відомості - підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом

Правила, за яких показання можуть бути використані як докази (окрім загальних умов належності та допустимості):

а) показання можуть бути отримані лише під час допиту. Разом з тим сторони кримінального провадження, потерпілий мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів (ч. 8 ст. 95 КПК).

б) суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК.

в) суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст.95 КПК);

г) особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених КПК. Зокрема, ст. 97 КПК, де визначені критерії допустимості показань з чужих слів.

Розповісти про: сторони кримінального провадження мають право ставити свідку запитання щодо його можливості сприймати факти, про які він дає показання, а також щодо інших обставин, які можуть мати значення для оцінки достовірності показань свідка.

Для доведення недостовірності показань свідка сторона має право надати показання, документи, які підтверджують його репутацію, зокрема, щодо його засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність свідка.

Свідок зобов'язаний відповідати на запитання, спрямовані на з'ясування достовірності його показань. Свідок може бути допитаний щодо попередніх показань, які не узгоджуються із його показаннями (ст. 96 КПК).

2.Речові докази (ст. 98 КПК). Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Встановлені вимоги щодо утримання та зберігання речових доказів (ст. 100 КПК). Загальне правило - речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 – 166 (тимчасове вилучення речей на підставі рішення слідчого судді), 170 - 174 (накладення арешту на майно за рішенням слідчого судді).

Розповісти про:

- багато в чому увібрало в себе положення Інструкції про порядок зберігання…;

- для тримання речі необхідно рішення слідчого судді;

3.Документи (ст. 99 КПК). Документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Встановлений перелік об’єктів, що можуть бути віднесені до документів (ч. 2 ст. 99 КПК)

1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні);

2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії;

4) висновки ревізій та акти перевірок.

5) матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

- пояснення учасників кримінального провадження, отримані сторонами кримінального провадження (ч. 8 ст. 95 КПК) за умови їх підтвердження в судовому засіданні під час допиту

Правила, за яких документи можуть бути використані як докази (окрім загальних вимог до документів, умов належності та допустимості):

1.Сторона кримінального провадження, потерпілий зобов'язані надати суду оригінал документа або його дублікат у разі, якщо суд визнає його оригіналом.

Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу. Дублікат документа (документ, виготовлений таким же способом, як і його оригінал) може бути визнаний судом як оригінал документа.

2. У разі неможливості надання стороною кримінального провадження оригінала (дубліката) документа суд може визнати допустимими відомості з нього за умов, встановлених в п.1-3 ч. 5 ст. 99 КПК.

1) оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає;

2) оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур;

3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

4. Висновок експерта (ст. 101 КПК) це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

Розповісти про: - кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

Встановлені вимоги до змісту та форми висновку (ст. 101, 102 КПК):

1. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

2. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

3. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

4. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.

5. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз'яснення чи доповнення його висновку.

6. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов'язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.

3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

ДОКАЗУВАННЯ:збирання, перевірка та оцінка доказів.

Визначені способи збирання доказів (ст. 95 КПК) сторонами кримінального провадження та потерпілим.

Сторона обвинувачення:

- проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій,

- витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок,

- проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (наприклад, ОРД ч. 1 ст. 99 КПК).

Сторона захисту, потерпілий:

- витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок;

- ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій(відмова може бути оскаржена до слідчого судді (ст. 220, 303 КПК).

- здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (перелік розширений).

Читайте також:

1. Аудиторські докази щодо тверджень керівництва у фінансових звітах отримуються безпосередньо в процесі проведення тестів контролю та процедур по суті.
2. Аудиторські докази.
3. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
4. Доведення і доказування у цивільному процесі та обставини, які не підлягають доказуванню (доведенню).
5. ДОКАЗИ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
6. Докази у кримінальному процесі, їх ознаки та класифікація
7. Доказування у господарському судочинстві
8. Загальні положення судового розгляду у кримінальному провадженні.
9. Застосування фотографії при провадженні слідчих дій
10. Злочинні діяння визначені в Кримінальному Кодексі України
11. Класифікація строків у кримінальному процесі

Переглядів: 1670