Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Програма аудиторської перевірки операцій з грошовими коштами

№ з/п Перелік процедур Джерела інформації
А. Касові операції
Проведення перевірки каси (раптово) Касові документи, касова книга, регістри за рахунком, готівкові кошти
Перевірка оборотів і залишків за рахунком 30 “Каса” та їх відповідність даним Головної книги Касова книга, відомості, журнали, машинограми за рахунком ЗО, Головна книга
Вибіркова перевірка цільового використання грошових коштів, отриманих з банку, дотримання ліміту каси й установленого ліміту розрахунків між юридичними особами готівкою Виписки банку, касові документи, відомості, журнали, машинограми за рахунками 30, 31 та ін.
Вибіркова перевірка правильності оформлення касових документів і відповідності їх даних записам у Касовій книзі та облікових регістрах за рахунком 30. Перевірка правильності кореспонденції рахунків Касові документи, касова книга, відомості, журнали, машинограми за рахунками 30, 3 1 та ін.

 

Типові помилки:

- відсутність первинних касових документів чи оформлення їх з порушенням установлених вимог;

- виплати підзвітним особам на підставі документів, що підтверджують витрати, без оформлення авансових звітів;

- недотримання ліміту розрахунків готівкою між юридичними особами;

- проведення розрахунків з населенням без застосування контрольно-касових машин;

- некоректне відображення касових операцій в облікових регістрах;

Під час аудиту на підприємстві слід звернути увагу на законність здійснення операцій з надходження і вибуття грошових документів за рахунком “Інші кошти”, на якому ведеться узагальнена інформація про наявність та рух грошових документів у національній та іноземній валютах (поштових марок, сплачених проїзних документів, сплачених путівок до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку тощо) та про кошти в дорозі.

 

 


Рис. 5.1. Схема документального аудиту касових операцій за відповідний період

 

Під час аудиту касових операцій доцільно застосовувати нормативний методичний прийом перевірки на відповідність здійснених грошових операцій чинному нормативно-правовому акту Національного банку України. Крім цього, залежно від здійснених господарських операцій та напрямків аудиту згідно з договором із замовником застосовується низка інших способів і методичних прийомів, зокрема порівняння, арифметичні підрахунки зустрічні перевірки та ін. (рис. 5.1).

 

5.5. Аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку

Розпочинаючи аудит обліку грошових коштів на поточному та інших рахунках у банку, слід розробити детальну програму аудиторської перевірки, яка повинна включати такі питання: установлення кількості поточних, валютних, розрахункових та інших рахунків в установах банку, відповідності господарських операцій, які відображаються на вказаних рахунках, чинному законодавству; перевірка повноти і своєчасності оприбуткування грошових коштів, що надійшли на рахунки підприємств, своєчасності перерахування податків до бюджету й обов'язкових платежів; перевірка правильності кореспонденції рахунків за банківськими операціями.

Кожен випадок порушення типової кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку перевіряється за первинними документами, які дають змогу виявити, чи не здійснено навмисне перекручення облікових і звітних даних та інші зловживання.

 

5.6. Аудит обліку наявності валютних коштів та їх руху

Основною метою аудиту касових операцій в іноземній валюті є:

- перевірка стану збереження наявності коштів у касі;

- дотримання правил зберігання валютних коштів;

- організація ведення касових операцій згідно з чинним законодавством;

- перевірка своєчасності і повноти оприбуткування коштів;

- перевірка законності витрачання коштів за цільовим позначенням;

- перевірка правильності перерахунку іноземної валюти національну за курсом, установленим НБУ на день перерахунку чи здійснення валютної операції;

- перевірка достовірності обліку та ефективності внутрішнього аудиту коштів

Завданнями перевірки операцій на валютному рахунку підприємств є:

- встановлення кількості відкритих і використовуваних рахунків для розрахунків та законності здійснення операцій за кожним із них;

- перевірка своєчасності, достовірності, законності та доцільності здійснення операцій з надходження та списання коштів;

- дотримання стану платіжної дисципліни за укладеними договорами;

- обґрунтованість отримання і використання кредитів та позик, своєчасності їх погашення.

Джерелами інформації для аудиторської перевірки є:

- виписки банків за валютним рахунком та додані до них документи (заяви на внесення та отримання готівки, копії –облікові регістри по рахунку 31;

- інші документи, в яких відображені операції, пов'язані з рухом коштів.

Аудитору необхідно з'ясувати насамперед, скільки і які рахунки в іноземній валюті має підприємство, а також правильність відкриття валютних рахунків згідно з законодавством і тільки тоді починати перевірку руху коштів за кожним із них.

Загалом можна виділити схему проведення аудиту наявності та руху коштів на рахунках в іноземній валюті (рис. 5.2).

 


Рис. 5.2. Схема послідовності аудиту наявності та руху коштів за рахунками в іноземній валюті

 

Облік продажу та купівлі іноземної валюти в банку ведеться підприємствами за рахунком 33 “Інші кошти” субрахунку 333 “Кошти в дорозі”. Під час перевірки операцій з валютою аудитор з'ясовує:

-необхідність, законність, достовірність та доцільність придбання чи продажу валюти;

- умови придбання (продажу);

- повноту відображення витрат на придбання валюти (комісійний збір до пенсійного фонду);

- правильність документального оформлення операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та відображення їх у регістрах бухгалтерського обліку;

- правильність складання кореспонденції рахунків, визначення результатів від продажу або купівлі іноземної валюти;

- правильність віднесення на валові витрати чи доходи сум, якими оперують у процесі купівлі-продажу іноземної валюти, а також правильність визначення балансової вартості іноземних валют.

Під час аудиту наявності та руху валютних коштів основними нормативними документами, якими керується аудитор, є:

- інструкція № 3 “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затверджена постановою правління НБУ № 121 від 27 травня 1997 р. Зі змінами і доповненнями;

- Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в if земній валюті” № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 p., Порядок підготовки документів, необхідних для купівлі іноземної валюти на УМВБ і КМВБ, а також оплати платіжних доручень у ВKB, затверджений Постановою Правління НБУ № 404 від 30 вересня 1998 р.

Типові помилки:

-в сутність платіжних документів, що підтверджують факт здійснення операцій чи неналежне їх оформлення;

- відсутність додатків до платіжних документів, які є підставою для виконання операції;

- перерахування авансів за безтоварними чеками без попереднього оформлення угоди та за іншими сумнівними операціями;

- невідповідність даних у платіжних документах даним виписки банку;

- некоректна кореспонденція рахунків з обліку банківських операцій, а також валютних операцій;

- неповне зарахування на банківські рахунки валютної виручки за експортними операціями;

- неправильний перерахунок курсу іноземної валюти в гривні за валютними операціями;

- порушення строків виконання зобов'язань за контрактами у рахунок виконання яких підприємством здійснювалися авансові платежі за кордон у валюті.

 

5.7. Аудит обліку підзвітних сум

Під час аудиту розрахунків з підзвітними особами перевіряється своєчасність і правильність звітності підзвітних осіб, порядок видачі авансів, законність і доцільність використання підзвітних сум.

Об'єктом аудиту операцій з підзвітними сумами є авансові звіти, додані до них підтверджу вальні документи—рахунки, чеки, посвідчення про відрядження, закордонні паспорти, квитки на проїзд, акти та інші виправдовувальних документів, накази, розпорядчі документи а також бухгалтерські записи за рахунком 37 “Розрахунки з різними дебіторами” на субрахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами” у Головній книзі та у відповідних журналах

Під час аудиту розрахунків з підзвітними особами в наведеній нижче послідовності перевіряється:

- сума залишків на субрахунку 372, яка зіставляється з даним аналітичного обліку, при цьому звертається увага на своєчасність розрахунків з підзвітними особами, своєчасність внесення в касу залишків підзвітних сум та правильність відображення їх у національній та іноземній валютах;

- чи немає простроченої заборгованості за підзвітними сумами у працівників, які звільнилися з підприємства;

- правильність та своєчасність складання авансових звітів;

- чи не мали місце випадки видачі в підзвіт коштів за наявності залишків підзвітних сум або несвоєчасне звітування про використані кошти;

- своєчасність повернення в касу залишків підзвітних сума також своєчасність утримання несвоєчасно зданих сум в іноземній валюті — в трикратному розмірі;

- чи не допускалися випадки передання підзвітних сум від однієї особи до іншої;

- правильність оформлення документів на відрядження;

-законність, доцільність та обґрунтування витрат на відрядження, а також відображення їх у бухгалтерському обліку за наявністю рішення або наказу керівництва;

- правильність відображення розрахунків з підзвітними особами в бухгалтерському обліку.

Складання авансових звітів ґрунтується на даних підтвердних документів - проїзних квитків, чеків, рахунків. Норми добових розраховуються згідно із законодавством та терміном перебування у відрядженні, який визначено відповідно до відміток у закордонних паспортах та посвідченнях про відрядження.

Записи в регістрах синтетичного обліку за субрахунком 372 в частині розрахунків за закордонними відрядженнями здійснюються на підставі авансових звітів та інших первинних документів Дані в первинних та зведених документах записуються у двох валютах (українській та іноземній) паралельно, при цьому відображаються курсові різниці, які визначаються згідно з установленим курсом НБУ на дату проведення операцій чи на останнє число звітного періоду.

Списання витрат на закордонні відрядження здійснюється на підприємстві в передбаченому державою порядку за наявності розпорядчих документів щодо відшкодування затрат. При цьому записи за кредитом субрахунку 372 збігаються з записами за дебетом відповідних рахунків витрат у сумі, зазначеній в авансових звітах підзвітних осіб.

 

5.8. Аудит обліку експортних та імпортних операцій

Аудит обліку експортних та імпортних операцій в основному проводиться за такими напрямами:

- перевірка договірної документації та дотримання строків виконання договорів;

- перевірка даних аналітичного та синтетичного обліку;

- дотримання показників якості реалізованої продукції на експорт;

- достовірність відображення в документах кількості експорт;

- правильність відображення операцій у статистичній та бухгалтерській звітності;

- правильність проведення та відображення в обліку результатів інвентаризації розрахунків з покупцями; __ зустрічна перевірка підприємства покупця та постачальника;

- перевірка даних бухгалтерського й оперативного обліку;

- причини виникнення простроченої заборгованості;

- установлення правильності паралельного обліку курсових різниць, які виникають під час здійснення операції, та в результаті перерахунку сум господарських операцій на останнє число звітного періоду;

- дотримання підприємством законодавства щодо безготівкових розрахунків в іноземній валюті.

Аудит імпортних операцій розглядається в двох напрямках:

аудит розрахунків за імпортними операціями, який передбачає перевірку правильності розрахунків з імпортерами за імпортовану продукцію;

аудит формування вартості імпортованої продукції, завданням якого є перевірка правильності визначення витрат, які включаються у вартість товару та правильне відображення їх в обліку.

Основними завданнями аудиту розрахункових операцій, пов'язаних з імпортом товарів, робіт, послуг, є:

- сприяння прискореному платежу імпортера з метою уникнення штрафних санкцій як з боку контрагента, так і держави;

- перевірка своєчасності розрахункових операцій та недопущення простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, дотримання фінансово-розрахункової дисципліни;

- правильність документування господарських операцій та доцільності укладання імпортних контрактів;

- перевірка законності здійснення зовнішньоекономічних операцій та дотримання вимог договорів;

Джерелами інформації для аудиту імпортних операцій є:

- законодавчі акти та нормативно-правові документи, які клюють відносини імпортерів з суб'єктами зовнішньо –економічної діяльності, банківськими установами, державними органами;

- митна документація, технічна документація (технічний паспорт машин і обладнання) контракти, арбітражна документація;

– товарно-супровідна документація (сертифікат про товару), специфікація, пакувальний лист, комплектувальна містить, транспортна, експедиторська і страхова документація - виробничо-фінансові плани, бізнес-плани;

– складська документація, рахунок-фактура, ліцензія з експорту товару (якщо товар є ліцензійним);

– дані оперативного обліку та звітності;

– банківська документація, заява на перевезення валюти, документи щодо недостач і псування товару.

Під час перевірки експортних операцій з'ясовуються такі основні питання:

– чи мають операції документальне підтвердження, а заборгованість іноземного покупця відображена на законних підставах у національній валюті;

– чи забезпечена відповідність сум ПДВ та вартості товарів на експорт;

– чи правильно відображено експертні операції, обороти та сальдо в синтетичному й аналітичному обліку за рахунками;

– чи ведеться оперативний контроль за рухом товарів та аналіз причин їх затримки;

– чи інвентаризуються товари на експорт у місцях їх зберігання;

– чи списуються втрати експортних товарів у межах норм >даних втрат на шляхах (етапах) їх руху;

– чи відвантажуються товари відповідно до умов договорів, регулюються суперечки між сторонами, особливо у випадках форсмажорних обставин;

– як часто звіряються розрахунки за заборгованістю;

– чи узгоджені банківські операції і рух отриманих коштів з операціями за експортом.

 

5.9. Аудит обліку вексельних операцій

Аудит в обліку вексельних операцій проводиться поетапно. На першому етапі перевіряються затрати, пов'язані з виготовленням або придбанням бланків векселів, збереження та облік їх сплата мита, списання витрат. На другому - визначається заборгованість за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами, що забезпечена одержаними векселями, на третьому – заборгованість за розрахунками з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами, яка забезпечена виданими векселями. На четвертому етапі перевіряються позики, одержані векселедержателем у комерційних банках під заставу векселів, а також ведення оперативного контролю платежів за одержаними і виданими векселями, суми заборгованості за розрахунками з покупцями, замовниками та іншими дебіторами за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи і надані послуги, які забезпечені одержаними векселями, та сума заборгованості, на яку підприємством видано векселі забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників та інших кредиторів тощо. Виконання закону України “Про обіг векселів в Україні” від 2001 p., а також Порядок видачі обліку і погашення векселів, виданих як сплата ввізного та вивізного (експортного) мита за давальницькою сировиною досліджуються досить ретельно.

5.10. Аудит дебіторської заборгованості

Одним з найважливіших показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, є стан розрахунків з дебіторами і кредиторами. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 237 від 8.10.1999 p., визначаються методологічні основи формування бухгалтерського обліку і розкриття у фінансовій звітності підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних організацій) інформації про дебіторську заборгованість, яку аудитор повинен використати у своїй роботі.

Завдання аудиту дебіторської заборгованості:

- установлення реальності дебіторської заборгованості та простроченої заборгованості (за якою минув строк позовної давності);

- перевірка правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув;

- перевірка достовірності відображення в обліку дебіторської заборгованості залежно від прийнятого методу визначення реалізації;

- перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості;

- дослідження правильності оформлення і відображення в обліку заборгованості за виданими авансами, пред'явленими претензіями.

Джерела інформації для перевірки дебіторської заборгованості:

- Реєстри синтетичного обліку і звітність (Баланс Ф-1, Головна книга).

- Реєстри синтетичного й аналітичного обліку розрахунків (журнал № 3 від 3.1-3.6 відповідних машинограм за автоматизованого обліку).

Первинні документи з обліку розрахунків (накладні, рахунки-фактури, касові та банківські документи, договори). Аудит розрахунків проводиться в кілька етапів. На першому необхідно встановити, чи не є відображена в балансі заборгованість простроченою, на другому етапі розглядається дебіторська і кредиторська заборгованість, щодо якої минув термін позову, списання заборгованості та правильність ведення обліку.

 

5.11. Аудит обліку запасів

Під час аудиторської перевірки операцій з матеріальними цінностями потрібно керуватись чинними нормативними та законодавчими документами, а саме:

- Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

- Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999р.

- Інструкцією “Про застосування планів рахунків бухгалтерського обліку...”, затвердженою наказом Міністерства фінансів країни №291 від 30 11.1999р.

- Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1996р.

- Інструкцією “По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків”, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р. (зі змінами і доповненнями, внесеними наказами № 268 від 5 грудня 1997р., № 115 від 26 травня 2000 p.).

- Порядком проведення дооцінки залишків матеріальних цінностей зі змінами і доповненнями, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 69 від 11 серпня 1994 р.

- Інструкцією “Про норми витрат пального і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті”, затвердженою Департаментом автомобільного транспорту України № 179 від 3 травня1995 р.

- Положенням про граничні терміни експлуатації устаткування у виробництві, галузеві технічні норми витрат сировини та матеріалів на виробництво готової продукції.

-“Положенням про документи та документообіг у бухгалтерському обліку”, затвердженим Міністерством фінансів України.

-“Інструкцією про порядок видачі довіреностей на отримання ТМЦ та їх відпуск”, затвердженим Міністерством фінансів України.

- Джерелами інформації для аудиторської перевірки матеріальних цінностей на підприємстві є:

– Доручення – документ, який видає підприємство лише власним працівникам на одержання товарно-матеріальних цінностей, де мають бути перелічені всі цінності, які потрібно отримати.

– Прибутковий ордер, оформлення якого здійснюється матеріально відповідальною особою для оприбуткування всіх матеріалів, що надійшли на склад підприємства.

– Акт про прийняття матеріалів, який складають на матеріали, які надходять без супровідних документів для оприбуткування.

— Лімітно-забірна картка — оформляється зі складу на виробництво, виписується на кожний вид запасів і в кінці місяця на підставі лімітно-забірних карток підраховується кількість та сума відпущених матеріалів за місяць.

– Накладна-вимога — накладна на відпуск матеріалів на сторону. Складається у разі відпуску цінностей зі складу, при внутрішньому переміщенні та надходженні на склад матеріалів від розбору тимчасових споруд, від ліквідації основних засобів.

– Картка обліку матеріалів, в якій ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів на складі.

– Товарно-транспортна накладна – супровідний матеріали документ, на основі якого здійснюється їх оприбуткування.

— Акт-вимога на зміну (додатковий відпуск) — документ, що оформляється під час відпуску цінностей, потреба в яких виникає разово.

— Відомість обліку залишків матеріалів на складах, яка складається на основі карток складського обліку і заповнюється матеріально-відповідальними особами.

– Картка обліку МШП — відомість обліку видачі спецодягу, взуття, акт на списання МШП.

– Вивчення складу і структури матеріальних цінностей, ознайомлення з умовами їх зберігання.

– Підтвердження правильності оцінки запасів та відображення операції за їх надходженням та використанням в обліку.

– Оцінка системи внутрішнього контролю за використанням сировини і матеріалів у виробництві.

– Підтвердження достовірності визначення та відображення зносу МШП.

– Оцінка якості проведення інвентаризації матеріальних цінностей.

– Підтвердження достовірності оформлення та відображені на рахунках типових господарських операцій.

 

5.12. Аудит обліку малоцінних швидкозношуваних предметів

Згідно з П(С)БО 9 “Запаси” з 01.01.2000 р. до МПШ відносять предмети зі строком служби до одного року або не більше одного операційного циклу, якщо він більше одного року..

Джерела інформації МШП такі: первинні документи, рахунки-фактури, накладні, залізничні накладні, товарно-транспортні накладні, а також відповідні форми:

МШ-2 “Картка обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів” ;

МШ-4 “Акт вибуття малоцінних і швидкозношуваних предметів ”;

МШ-5 “Акт на списання інструментів (пристосування) та обмін їх на придатні”;

МШ-7 “Відомість обліку видачі (проведення) спецодягу, спецвзуття запобіжного пристосування”;

МШ-8 “Акт на списання малоцінних і швидкозношуваних предметів ”.

Типові помилки під час здійснення операцій з матеріальними цінностями можуть бути такі:

– незадовільна організація складського господарства та зберігання цінностей;

– невиконання завдань щодо заготівлі матеріалів;

– придбання непотрібних матеріалів, наявність на складі матеріалів, що псуються;

– завищення собівартості заготовлених матеріалів;

– порушення правил приймання вантажів, неправильне визначення та оформлення нестачі;

– неповне оприбуткування запасів, що надійшли;

– необґрунтовані претензії до постачальників;

– нераціональне витрачання матеріалів на виробництво, порушення норм та лімітів відпуску;

– відпуск дефіцитних товарів під виглядом надлишкових на сторону ;

– порушення порядку проведення інвентаризації;

– нестача, надлишок, присвоєння матеріальних цінностей;

– помилки та підробки в документах;

– підміна нових матеріалів старими;

– відпуск цінностей за заниженими цінами;

– незадовільне ведення бухгалтерського обліку;

– помилки у визначенні сум уцінок, до оцінок запасів та їх відображення в обліку.

Типові недоліки в проведенні інвентаризації:

– порушення строків проведення інвентаризації;

– нерівномірний їх розподіл за календарними періодами;

– порушення принципу раптовості;

– неякісне проведення інвентаризації, а саме:

– недотримання правил перевірки вимірювальних пристроїв перед початком інвентаризації;

– включення в опис насправді неперевірених залишків цінностей;

– відпуск та приймання матеріалів під час проведення інвентаризації без спеціальних позначок у первинних документах;

– недотримання правил перевірки цін в описах;

– недбале оформлення документів, а саме:

відсутність прізвищ, ім'я та no-батькові матеріально відповідальних осіб та членів комісії на інвентаризаційному описі та порівняльній відомості;

відсутність дати проведення інвентаризації, відсутність порівняльної відомості;

відсутність загальних підсумків кількості та суми з описом;

недостатньо інформації про вид матеріальних цінностей, сорт;

– несвоєчасне оформлення та визначення результатів інвентаризації та їх відображення в обліку, особливо в пересортуванні;

– проведення інвентаризації некомпетентними в її проведенні особами.

 

5.13. Аудит обліку готової продукції та її реалізації

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про готову продукцію визначаються П(С)БО “Запаси” та П(С)БО 16 “Витрати”. Основними завданнями аудиту є встановлення правильності і достовірності відображення у звітності фактичної виручки від реалізації робіт (послуг) фактичних витрат на виробництво і реалізацію продукції, формування фінансових результатів, з'ясування правильності визначення виробничої собівартості готової продукції, до якої входять: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загально-виробничі витрати. Прямі матеріальні витрати включають вартість сировини й основних матеріалів, купованих напівфабрикатів, комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів.

З'ясовується, чи дотримуються на підприємстві Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 у частині визначення вартості матеріальних запасів і яка методика застосовується для оцінки запасів, зокрема ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); собівартість останніх за часом надходження запасів (ЛІФО) , нормативних витрат.

Джерелами інформації є: баланс підприємства, звіт про фінансові результати та їх використання, журнали 1, 2, 3, 4, 5, 5а, 6 (у разі використання журнальної форми бухгалтерських записів), первинні документи з відпуску готової продукції зі складу, банківські виписки про рух коштів на поточному рахунку, касові звіти з прикладеними прибутково-видатковими документами в оплату рахунків, платіжні доручення на оплату відвантаженої продукції та ін.

 

5.14. Аудит обліку витрат на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг

Під час проведення аудиту необхідно керуватися Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, в кому наведені такі терміни і поняття, як “елементи витрат”, напрями витрат” “нормальна потужність”, “об'єкт витрат”, “визнання витрат”, “склад витрат”, “розкриття інформації про витрати у примітках до фінансової звітності” та іншими нормативними актами.

Переходячи безпосередньо до перевірки правильності обліку витрат на виробництво продукції, аудитор повинен особливу увагу звернути на такі питання:

- чи дотримується принцип постійності в обліку витрат (тобто незмінюваність вибраного з початку року методу обліку витрат на виробництво і методу калькулювання собівартості продукції, способи розподілу непрямих витрат);

– чи відповідає обраний метод обліку витрат галузевим і техніко-економічним особливостям організації;

– наскільки правильно розмежовуються виробничі витрати за звітними періодами;

– чи дотримуються обраного методу і точності оцінки матеріальних ресурсів, що списуються на витрати виробництва продукції;

– наскільки обґрунтовано списуються відхилення від облікових цін за матеріалами;

– чи правильно нараховується знос основних засобів, нематеріальних активів і МШП;

– наскільки обґрунтовані суми витрат, пов'язані з організацією та управлінням виробництвом, і способи їх розподілу на об'єкти обліку і калькуляції;

– яка обґрунтованість списання витрат обігу на собівартість реалізованих товарів;

– чи правильно віднесені на витрати виробництва (обігу) фактичні суми витрат на ремонт основних засобів, відрядження, рекламу, оплату інформаційних, консультаційних послуг, а також представницьких витрат та ін.

Для того щоб обґрунтовано оцінити стан обліку витрат на виробництво, доцільно зафіксувати всі виявлені порушення в спеціально зробленій відомості, де мають бути передбачені такі показники:

- зміст операції;

- назва документа;

- дата складання;

- номер документа;

- сума;

- кореспонденція рахунків;

- примітка ( в ній аудитор записує висновки й обґрунтованості щодо усунення недоліків).

Типові порушення облікової політики щодо собівартості продукції (робіт, послуг).

Рекомендації аудитора у разі виявлення порушень вимог чинного законодавства і нормативних документів щодо складу витрат і калькулювання собівартості процедури (робіт, послуг).

 

5.15. Аудиторські перевірки фінансового стану підприємств, що приватизуються

Аудиторська перевірка виконується на підставі договору між аудитором (аудиторською фірмою) та підприємством, що приватизується.

Аудиторський висновок, що подається в орган приватизації, повинен відповідати вимогам Закону України “Про аудиторську діяльність” та Національному нормативу № 26 “Аудиторський висновок”. На початку аудиторського висновку дається загальна характеристика підприємства: найменування, код ЗКПО, форма власності, галузь, кількість працівників, керівник, рахунки у банках та ін.

Під час інвентаризації статей бухгалтерського балансу аналізуються дані інвентаризації, проведеної у зв'язку з приватизацією майна, інвентаризація коштів і фінансових зобов'язань, звіряються їхні дані з показниками облікових регістрів, первинних документів аналітичного обліку відповідно до стандартів обліку. В аудиторському висновку мають бути висвітлені такі питання, форма ведення бухгалтерського обліку, стан аналітичного і синтетичного обліку, первинних облікових документів, журналів, Головної книги.

Аудитор виступає як експерт в оцінці вартості об'єктів приватизації. Для цього він користується затвердженими Кабінетом Міністрів України методиками та діє згідно з рішенням органу приватизації (Фонд держмайна).

 

5.16. Аудит кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість — це найвагоміша частина зобов'язань підприємства, до яких включаються довгострокові і поточні зобов'язання.

Під час перевірки кредиторської заборгованості мають бути розв'язані такі завдання:

- вивчення реальності кредиторської заборгованості — як довгострокової, так і поточної;

- установлення причин і строків утворення заборгованості;

- кредиторської заборгованості, за якою минув строк позивної давності;

- з'ясування правильності списання заборгованості, строк позовної давності якої минув, перевірка достовірності відображення за відповідними статтями балансу суми кредиторської заборгованості;

- перевірка правильності та обґрунтованості списання заборгованості та оформлення і відображення в обліку заборгованості за одержаними авансами.

Джерелами інформації для перевірки кредиторської заборгованості є: договори поставки продукції (робіт, послуг), акти звіряння розрахунків, протоколи про залік взаємних вимог, акти інвентаризації розрахунків, векселі, копії платіжних документів, книга купівлі, книга продажу, облікові регістри (відомості, журнали, машинограми , Головна книга, звітність, а також первинні документи й облікові регістри з обліку розрахунків із постачальниками, різними кредиторами, розрахунки за претензіями, з відшкодування матеріального збитку.

Надходження і перерахування коштів перевіряється за даними журналу №1. У такий же спосіб виявляється наявність заборгованості з простроченим трирічним терміном давності і перевіряється правильність її списання.

 

5.17. Аудит кредиторської заборгованості за розрахунками з постачальниками та підрядниками

Перш ніж досліджувати кредиторську заборгованість необхідно перевірити достовірність інформації за видами і строками заборгованості. Для цього використовуються пряме підтвердження, вивчення контрактів, договорів. У процесі аудиту дається оцінка умов заборгованості з погляду їх реальності і повноти. Звертається увага на строки, обмеження використання ресурсів, можливість залучення додаткових джерел фінансування.

Під час аудиту необхідно з'ясувати, чи існують договори за проведеними операціями з постачальниками та підрядниками, чи правильно вони оформлені; за наявності заборгованості необхідно встановити дату та причину виникнення простроченої заборгованості, чому не проведені своєчасно розрахунки, чи немає штучної заборгованості, повторного оприбуткування матеріалів та послуг.

 

5.18. Аудит кредиторської заборгованості за кредитами банків і претензіями

Для проведення ефективної перевірки операцій підприємства щодо отримання і використання кредитів, позик аудитору необхідно скласти програму перевірки, яка може бути такою:

– оцінка правильності оформлення укладених господарських договорів.

– перевірка даних реєстрів обліку кредитів і позик та звіряння їх з рахунками Головної книги.

– підтвердження величини заборгованості за кредитами і позиками.

– перевірка цільового використання кредитів та позик, повноти і своєчасності розрахунків за ними, правильності обліку процентів за використання позикових коштів для цілей оподаткування.

– перевірка правильності кореспонденції рахунків з обліку кредитів і позик та відсотків за ними.

Джерелами інформації можуть бути:

- кредитні договори та договори позик;

- журнали рахунків, машинограми;

- Головна книга, баланс.

Можливі порушення та зловживання:

– відсутність договору позики або складання його з порушеннями, відсутність договору з банком про пролонгацію кредиту;

– неналежне ведення обліку (неправильна кореспонденція рахунків, відсутність аналітичного обліку;

– неправильний облік витрат щодо сплати відсотків за кредитами та позиками під час включення їх до собівартості:

– нецільове використання коштів кредитів банків;

– несвоєчасне погашення банківських позик та неправильне відображення їх в обліку;

– помилки під час списання з балансу кредиторської заборгованості, строк позовної давності по якій минув тощо.

Необхідно також установити:

-ч и проводилася інвентаризація розрахунків;

- чи подавалися штрафні санкції постачальникам у разі порушення договірних зобов'язань, а також обґрунтованість нарахованих або отриманих сум штрафних санкцій: правильність списання сумнівних боргів.

До розрахункового балансу можуть бути включені “Позики для робітників і службовців” за пасивом і “Розрахунки з працівниками за одержаними ними позиками”. Аудитору необхідно перевірити кореспондуючі суми. Якщо вони однакові, тобто кредити, одержані підприємством, повністю видані працівникам, то аудитору необхідно вивчити на бухгалтерському рахунку “Розрахунки з персоналом з інших операцій” види цієї заборгованості, зокрема розрахунки за наданими позиками, розрахунки щодо відшкодування матеріальних збитків та ін. Потім за даними аналітичного обліку перевірити документальне підтвердження цієї заборгованості платниками. Особливу увагу необхідно звернути на тих, хто тривалий час не сплачує належних сум на погашення заборгованості, установити причини несплати і заходи, які вживає адміністрація щодо ліквідації боргу.

 

5.19. Аудит обліку за розрахунками з оплати праці

Під час проведення аудиту розрахунків з оплати праці слід використовувати такі джерела інформації: трудове законодавство. Кодекс законів про працю, законодавчі акти про підприємство І підприємництво, розрахунково-платіжну відомість (форма № П-49, розрахункову відомість (форма № П-51), платіжну відомість (форма № П-53), особистий рахунок, нормативно-довідкову інформацію до обліку праці і заробітної плати, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, акти перевірок, накази, картки, особисті справи робітників, трудові договори і контракти, відомості обліку, нормативні документи для нарахування заробітної плати, відпускних та інші документи стосовно об'єкта дослідження, табелі, наряди, баланс, Головну книгу. Вивчаються всі документи, які додаються до журналу, відомості, на основі яких

Основними завданнями аудиту розрахунків з оплати праці є:

– підтвердження достовірності нарахувань та виплат робітникам та службовцям, відображення даних процесів в обліку;

– з'ясування законності та повноти утримань із заробітної плати та інших виплат працівникам на користь підприємства, інших суб'єктів;

– перевірка організації аналітичного обліку розрахунків з оплати праці та взаємозв'язку аналітичного та синтетичного обліку;

– оцінка заходів, яких вживає адміністрація з метою своєчасного стягнення й обліку з даного розділу перевірки.

 

5.20. Аудит фінансового стану підприємства

Аудит фінансового стану підприємства важливо починати з визначення платоспроможності і ліквідності.

Джерелами визначення показників фінансового стану можуть бути:

—баланс (форма № 1);

—звіт про фінансові результати та їх використання (форма № 2);

—звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3);

—дані статистичних органів;

—дані оперативного обліку підприємства;

—додаткова інформація.

Виділяють такі основні групи показників фінансового стану підприємства:

—показники ліквідності та платоспроможності;

—фінансової стійкості;

—ділової активності;

—рентабельності та ін.

Методика аналізу така:

- попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства;

- розрахувати основні показники;

- порівняти розраховані значення з нормативними;

- віднести підприємства до певного класу за фінансовим станом.

Підсумковою стадією аналізу фінансового стану є систематизація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства.

Аудитор, узагальнюючи зроблені розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства. Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники:

- кредитоспроможність підприємства — можливості своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

- ліквідність балансу - покриття зобов'язань підприємства його активами, строк переведення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

- ліквідність активів - величина, обернена терміну, необхідному для перетворення активів у гроші (чим менше часу потрібно для того, щоб цей вид активів перетворився у гроші, тим вища його ліквідність).

Аудит фінансового стану підприємства завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової діяльності, де передбачають підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Отже, аудит фінансового стану сприяє розвитку маркетингової діяльності як основи ринкової економіки, спрямованої на ефективне господарювання та задоволення потреб трудового колективу підприємства.

 

5.21. Аудит фінансових результатів

Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також негативні фактори - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

Аудитор користується нормативними документами, які стосуються оподаткування, а також пільг, які надають суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, ПДВ та інших обов'язкових податків і платежів до республіканського і місцевого бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Слід звертати особливу увагу на такі показники, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства: збитки від основної господарської діяльності, брак обігових коштів, неодержання кредитів, зменшення надходження грошових коштів від господарських операцій, падіння ціни цінних паперів, випущених підприємством, невиконання своїх зобов'язань та ін. Ці та інші питання передусім вивчаються під час надання аудиторських послуг.

Під час аудиту важливо перевірити такі фінансові коефіцієнти та встановити їх достовірність: коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт забезпечення власними коштами і коефіцієнт платоспроможності тощо. Якщо на підприємстві після складання балансу зазначені розрахункові коефіцієнти нижчі від установлених, то таке підприємство підпадає під дію законодавчих актів про можливість банкрутства.

 

5.22. Особливості аудиту інвестиційної діяльності

Особливості аудиту інвестиційної діяльності пов'язані з тим, що остання --це самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством, що виступає як забудовник (замовник). До об'єктів аудиту інвестиційної діяльності належать: інвестиційні вкладення в майнових та інтелектуальних цінностях; інвестиційна та інноваційна діяльність, яка охоплює планування і фінансування капітальних вкладень, збалансування ресурсів, а також виконання цих планів і відображення в бухгалтерському обліку і звітності Джерелами інформації є законодавчі акти з інвестиційної діяльності, планування і фінансування капітальних вкладень та нової техніки, розробки проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність з інвестиційної діяльності, виконання планів капітальних вкладень і введення в дію об'єктів і виробничих потужностей та інша фактографічна інформація. Значення бізнес-плану має бути вирішальним на стадії планування й аудиторської експертизи проекту. Для цього необхідно використовувати вітчизняні й зарубіжні методики, враховуючи особливості України: рівень рентабельності; паралельне використання вільноконвертованої валюти і гривні; структурні зміни у ціноутворенні; затримання взаємних платежів; нестабільність поставок та ін.

Джерела інформації аудиту - це договори підряду, акти передавання підряднику проектно-кошторисної документації, дані бухгалтерського обліку за рахунком 15 “Капітальні інвестиції”, а також нормативно-правові і методичні документи державних планових органів і банків з питань інвестицій і впровадження досягнень науки і техніки, скорочення тривалості будівництва, затвердження титульних списків на проектно-пошукові роботи для будівництва майбутніх років та ін., що стосуються капітальних вкладень.

Перевіряючи якість проектної документації, аудитор вивчає висновки експертів до проектів, а також претензії, подані до проектної організації. У такий спосіб визначають причини недоліків і встановлюють конкретних осіб, винних у допущених порушеннях.

 


Читайте також:

  1. III. Програма
  2. III. Програма
  3. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
  4. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
  5. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  6. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
  7. Автоматизація касових операцій
  8. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
  9. Алгоритм перевірки кошторису бюджетної установи
  10. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.
  11. Аналіз динаміки та структури валютних операцій
  12. Аналіз доходів та витрат від операцій з цінними паперами.




Переглядів: 1779

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Робочий документ аудитора | Тема 6. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.076 сек.