• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Групи транспортних ризиків

Таблиця 13 .6

Таблиця 13. 5

Таблиця 13.4

Таблиця 13. 3

Таблиця 13.2

Сутність ризиків ( політичних, соціальних, комерційних, виробничих та ін.) та їхній вплив на поведінку суб'єктів господарювання.

Перейдемо до розгляду основних видів господарських ризиків та ідентифікації причин їх виникнення.

Політичний ризик передбачає наявність імовірності можливого негативного впливу на діяльність суб’єктів господарювання з боку держави через проведення нею політичного курсу розвитку країни. Цей вид ризику відноситься до системних ризиків, оскільки суб’єкти підприємницької діяльності не можуть безпосередньо здійснювати вплив на них з метою мінімізації втрат у випадку їх реалізації. Але підприємства повинні завжди враховувати політичні ризики в своїй діяльності. Реалізація політичного ризику може бути викликана здійсненням певних подій політичного характеру:

- військові події, виникнення локальних конфліктів, здійснення революцій, переворотів тощо;

- загострення внутрішньополітичної ситуації в країні внаслідок проведення глобальних політичних заходів (референдумів, виборів);

- зміни у політичному курсі, що проводиться державою (наприклад, націоналізація, відмова нового уряду виконувати ті зобов’язання, що були прийняті на себе попереднім тощо);

- зміни геополітичної ситуації (наприклад, введення ембарго (заборони) на відносини з виробниками певних країн, так само як і світового співтовариства стосовно фірм даної країни).

Визначити ступінь політичного ризику можливо за спеціально розробленими методиками. Більшість міжнародних організацій користується власними методиками. Особливо цікавою є система оцінки ступеню політичного ризику, що розроблена спеціалістами Всесвітнього банку, яка представлена в табл.13.2. У більшості випадків представлена вище методика може бути використана лише тими інвесторами, що мають можливість вкладати фінансові кошти за межами своєї країни (як правило, це стосується міжнародних фінансових організацій).

Оцінка ступеню політичного ризику за методикою Всесвітнього Банку

Політичні ризики тісно пов’язані із соціальними ризиками (їх особливістю є те, що вони багато в чому обумовлюють один одного). Соціальний ризик може виражатися в ризику конфліктів із громадськістю і ризику, що пов’язаний з працівниками підприємства (окремим або групою). Ризики конфліктів із громадськістю мають місце тоді, коли ефективна для підприємства стратегія йде у розріз з інтересами будь-яких соціальних груп, що можуть бути виражені у законах, активній реакції протестуючих представників цих груп. Даний вид ризику шкодить конкурентоспроможності фірми, завдаючи шкоду торговій марці, привабливості підприємства та його продукції, ускладнює відносин фірми з органами державної влади (неможливість отримання державного замовлення (контракту), одержання субсидій, податкових пільг тощо). Виникнення такої ситуації може спричинити конфлікти з окремими працівниками, робочим колективом підприємства в цілому (страйки, невиходи на роботу, блокування вивозу готової продукції з території підприємства тощо). Соціальні ризики можна передбачати, а за умови ефективної організації роботи служби підприємства із зв’язків з громадськістю, можливо значно знизити ступінь їх впливу. Окремим проявом соціальних ризиків є ризики, що пов’язані з захворюванням, смертю окремого працівника (в основному, це стосується тієї частини персоналу, що є носієм ноу-хау даної фірми або займає ключові позиції в управлінні); недбалістю, нечесністю та безвідповідальністю будь-якого учасника бізнесу. Управління цими ризиками значно ускладнено через труднощі щодо прогнозування їх виникнення. Як окремий випадок соціальних ризиків, можна розглядати і демографічніризики, специфіка яких полягає у тому, що вони можуть спричинити виникнення інших видів ризиків (наприклад, ризиків пов’язаних із реалізацією продукції).

Екологічний ризик — ризик нанесення збитку навколишньому середовищу. Відповідно до ДСТУ, це імовірність негативних наслідків від сукупності шкідливих впливів на навколишнє середовище, які спричинять необоротну деградацію екосистеми, нанесення збитку навколишньому природному середовищу від запланованої діяльності, що випливає з екологічної оцінки несприятливих (або небезпечних) природних процесів і явищ, оптимізації використання природних ресурсів.

Адміністративно-законодавчі ризики — ризики, що здійснюють вплив на діяльність суб’єктів господарювання та виникають внаслідок адміністративних і законодавчих змін.Джерела даної групи ризиків: введення відстрочки (мораторію) на різні види платежів, включаючи і зовнішні; несприятливі зміни в податковому законодавстві; обмеження в конвертації національної валюти (обміні її на іноземну); проблеми, пов’язані з обмеженням прав власності щодо продукції, яка створюється підприємством; імовірність виникнення конфліктів підприємства з законодавством.

Введення відстрочки або мораторію на різні види платежів, включаючи зовнішні платежі, є причиною виникнення цілої групи ризиків практично для всіх суб’єктів господарювання, які працюють як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Встановлення подібних обмежень може проявлятися в різних формах (заборона бартерних операцій, тимчасовий мораторій на переказ грошей у країну партнера тощо). Як свідчить практика, зміни в податковому законодавстві особливо характерні для нестабільних економік та економік, що розвиваються, і є наслідком макроекономічної нестабільності. Група цих ризиків може бути реалізована в двох основних формах: збільшення вже існуючих податкових ставок на діяльність суб’єктів господарювання та майно, що використовується ними при цьому; розширення бази оподаткування, що виражається у встановленні податкових відрахувань на раніше не оподатковувану базу.

Ризики, джерелом походження яких є обмеження, що вводяться державою на конвертацію національної валюти в іноземну, можуть бути реалізовані через цілий ряд причин, суть яких полягає у встановленні обмежень із метою підтримки паритету внутрішньої грошової одиниці. Дана група ризиків є особливо актуальною, коли підприємство займається зовнішньоекономічною діяльністю, або значна частина його партнерів перебуває за межами держави його функціонування.

Для підвищення ефективності процесу управління ризиками доцільним є поділ групи ризиків, що виникає внаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власностіна підгрупи, коротку характеристику яких представлено в табл. 13.3.

Ризики, що виникають внаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власності та причини їх виникнення

Як видно з аналізу причин виникнення ризиків, пов’язаних із введенням адміністративно-законодавчих обмежень діяльності підприємства, специфіка їх прояву досить сильно залежить від специфіки країни функціонування суб’єкта господарювання та місця розташування його контрагентів.

Виробничі ризики — ризики, що виникають у процесі науково-дослідних таі дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), виробництва, реалізації та післяреалізаційного обслуговування продукції (послуг). Можна відокремити такі групи виробничих ризиків:

Ø ризики НДДКР (технічні ризики);

Ø безпосередньо виробничі ризики;

Ø транспортні ризики;

Ø реалізаційні ризики (маркетингові або комерційні ризики).

Ризики НДДКР (технічні ризики) базуються на тому, що в процесі проведення цих робіт, завжди існує імовірність недосягнення бажаних (раніше запланованих) результатів (втрат). Ця група ризиків може бути зумовлена як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками До об’єктивних факторів, які впливають на можливі втрати при проведенні НДДКР відносяться ті чинники, рішення яких знаходиться в компетенції фірми (проблеми з фінансуванням лабораторних досліджень, недостатньо нове устаткування для проведення дослідів). Суб’єктивні чинники виникнення технічного ризику обумовлені причинами, що не залежать від підприємства, а саме:

- одержання негативних результатів після проведення науково-дослідних робіт, запланованих і профінансованих зацікавленою фірмою;

- недосягнення запланованих попередньо технічних параметрів у ході проведення конструкторських і технологічних розробок інновацій.

- випередження отриманих результатів техніко-технологічних можливостей виробництва (включаючи рівень підготовки та перепідготовки кадрів), необхідних для їх освоєння.

- випередження отриманих результатів техніко-технологічних можливостей прогнозованих споживачів нових продуктів;

- виникнення, при використанні нових технологій і продуктів, побічних або відстрочених за часом проявів проблем, що не можуть бути розв’язані на сучасному рівні розвитку науки та техніки (наприклад, проблема взаємодії навколишнього середовища та людини).

Безпосередньо виробничі ризики як основна група ризиків включає такі види:

Ø ризики, що виникають у процесі розробки стратегії;

Ø постачальницькі ризики;

Ø ризики порушення планових строків;

Ø ризики конфліктів з інтересами підтримки поточної діяльності фірми та інших її напрямків.

Розглянемо класифікацію ризиків, що виникають у процесі розробки стратегії підприємства внаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власності та причини їх виникнення видів ризику та причини їх виникнення (табл.13.4).

Ризики, що виникають у процесі розробки стратегії фірми внаслідок невирішеності проблем із забезпеченням прав власності та причини їх виникнення

Постачальницькі ризики тісно пов’язані з безпосередньо виробничими ризиками. Сутність ризиків постачання та причини їх виникнення розкрито у табл.13.5.

Ризики постачання та причини їх виникнення

Група ризиків порушення планових строків включаєризики недотримання запланованого графіка витрат та ризики недотримання запланованого графіка прибутків (табл.13.6).

Ризики порушення планових строків та причини їх виникнення

Основним джерелом виникнення ризиків, пов’язаних з конфліктами інтересів підтримання поточної та інших напрямів діяльності фірми є імовірність того, що в процесі господарської діяльності, незважаючи на наявність пріоритетних напрямків, може відбутися перерозподіл коштів на фінансування поточних операцій фірми, покриття поточних дефіцитів, фінансування інших видів діяльності. Причинами такого перерозподілу можуть виступати: наявність тимчасово вільних внаслідок неправильного планування; непряме фінансування паралельних видів діяльності; помилки в нормуванні. Оскільки ризики даної групи в основному є несистемними, підприємство має можливість уникнути їх в процесі здійснення своєї господарської діяльності.

Транспортні ризики є присутніми практично в усіх видах та на всіх етапах підприємницької діяльності, що і обумовлює необхідність відокремлення їх у самостійну групу. Існує досить велика кількість ознак, за якими можна класифікувати транспортні ризики. Зазвичай їх розподіляють на чотири групи (E, F, C і D) згідно з міжнародним стандартом їх класифікації за відповідальністю, що був розроблений Міжнародною Торговельною палатою в Парижі в 1919 р. та уніфікований у 1936 р:

Ø ризики, що відносяться до першої групи (Е), припускають наявність такої ситуації, за якої фірма-постачальник тримає товар, призначений для зовнішнього використання (наприклад, продажі), на власних складах;

Ø друга група (F) підрозділяється на три підгрупи (FCA, FAS, FOB), що виділяються у відповідності зі специфікою моменту передачі товару від продавця до покупця;

Ø третя група (С), що включає чотири підгрупи (CFR, CIF, CPT, CIP), передбачає ситуації, коли продавець і покупець укладають договір на транспортування товару, але при цьому не приймають на себе ніякого ризику;

Ø четверта група транспортних ризиків (D), яка включає п’ять підгруп (DAF, DES, DEQ, DDU, DDP), передбачає такі ситуації, за яких всі ризики, пов’язані з транспортуванням товару, бере на себе продавець.

В табл.13.7 представлено характеристику транспортних ризиків, залежно від групи. У тому випадку, якщо за певними причинами покупець не може здійснити оплату товару в строк, зазначений у договорі, то ризики можуть перейти до нього раніше, визначених у класифікації, термінів. Наявність міжнародного стандарту класифікації транспортних ризиків не означає, що при укладанні договори (контракту) між продавцем і покупцем, ризики розподіляються за одним із можливих сценаріїв, описаних у даному класифікаторі. Транспортні ризики тісно пов’язані з постачальницькими та збутовими ризиками через те, що можуть стати їх джерелами. Ступінь транспортних ризиків може бути значно знижений при правильному виборі виду транспорту, залежно від специфіки товару, що транспортується. Рівень транспортних ризиків у значній мірі залежить від імовірності виникнення форс-мажорних обставин у тих регіонах, в які (або через які) транспортується товар.

Таблиця 13.7

Реалізаційні ризики є комплексними ризиками, які, з точки зору запропонованої нами класифікації, можна розглядати, як частину виробничих ризиків, так і як цілком самостійну групу ризиків. Виділення їх у окрему групу є доцільним з тієї точки зору, що в умовах розвинутої ринкової економіки з’являється інститут посередників, які працюють з досить високим рівнем незалежності від безпосереднього виробника продукції. Для таких спеціалізованих посередницьких фірм виробничі ризики існують окремо від реалізаційних, виступаючи лише одним із джерел їх виникнення. Реалізаційні (маркетингові, комерційні) ризики — ризики, пов’язані з імовірністю виникнення втрат під час збуту продукції (послуг), у процесі взаємодії з контрагентами та партнерами з метою організації продаж. За джерелом виникнення можна відокремити такі види реалізаційних ризиків.

Ø безпосередньо реалізаційні ризики;

Ø ризики взаємодії з контрагентами та партнерами в процесі організації продаж продукції (послуг);

Ø ризики непередбаченої конкуренції.

Безпосередньо реалізаційні ризикивиникають безпосередньо на етапі збуту продукції (послуг), що вироблена підприємством (табл.13.8).

Читайте також:

1. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
2. Алгоритми групи KWE
3. Аналіз внутрішніх ризиків
4. Аналіз зовнішніх ризиків
5. Аналіз проектних ризиків.
6. Аналіз та оцінка інвестування в умовах ризику. Якісні та кількісні методи оцінювання проектних ризиків.
7. Аналіз та оцінка ризиків
8. Важливою ознакою класифікації є принцип побудови перетворювачів кодів, згідно з яким їх можна поділити на чотири групи.
9. Варіанти групи крові
10. Ввезення громадянами транспортних засобів із метою транзиту через територію України
11. Види банківських ризиків та їх характеристика
12. Види ризиків у внутрішньому аудиті та особливості управління ними.

Переглядів: 1670