МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Механізм індукції та репресіїІндукція та репресія принципово відрізняються на рівні транскрипції. Коли E.coli росте на середовищі без лактози, вона не має мРНК, що кодує синтез β-галактозидази. У присутності лактози кожна клітина має від 35 до 50 копій β-галактозидазної мРНК. Рівень синтезу мРНК контролюється спеціальним білком-репресором, який синтезується під керівництвом регуляторних генів. Важливість регуляторних генів і репресорів демонструється на прикладі мутантів з інактивованими регуляторними генами – конститутивних мутантів. Ці мутанти продукують ферменти незалежно від того потрібні вони, чи ні. Рис. 2. Схема індукції синтезу ферментів катаболізму лактози: А – індуктор відсутній. Продукт гена-регулятора утворюється конститутивно, взаємодіє з оператором, транскрипція структурних генів не відбувається; Б – індуктор присутній. Взаємодія індуктора з репресором інактивує його. Репресор не взаємодіє з оператором, структурні гени транскрибуються. Хоча відповіді на присутність метаболітів різні, індукція та репресія – це форми негативного контролю: синтез мРНК проходить набагато швидше у відсутності контролюючого фактора. Розглянемо механізм репресії. Білок-репресор зв’язується зі специфічним сайтом на ДНК, названим оператором. Репресор утворює комплекс з молекулою ДНК, потім швидко ковзає вздовж ДНК, доки не досягне оператора, і тоді зупиняється. Порція репресора лягає у великий жолоб сайта-оператора ДНК і N-термінальні кінці охоплюють ДНК. Поверхня білка-репресора ідеально підходить до специфічного зв’язування з подвійною спіраллю ДНК. Як репресор інгібує транскрипцію? Промотор, до якого приєднується РНК-полімераза, розташований поряд з оператором, іноді оператор навіть перекриває промотор. Репресор, приєднаний до оператора, не дозволяє ДНК-полімеразі зв’язуватись з промотором, і таким чином інгібує транскрипцію. Регуляторні гени відповідають за синтез активного репресора. Індуктор зв’язується з репресором, переводить його в неактивну форму, і тим самим стимулює транскрипцію. Абсолютно протилежне спостерігається в системі, яка контролюється репресією. Білок-репресор у самому початку неактивний, він стає активним тільки тоді, коли до нього приєднується корепресор. Корепресор інгібує транскрипцію шляхом активації білка-репресора. Експресія генів у прокаріот регулюється в основному на рівні транскрипції (зчитування). Це означає, що в залежності від умов оточуючого середовища та внутрішньоклітинного метаболізму отримуються сигнали про те які гени і з якою частотою необхідно зчитати. Такі сигнали мають хімічну будову, це низькомолекулярні сполуки (цукри, їх похідні, амінокислоти, нуклеотиди) і називаються ефекторами. Ефектори не вступають безпосередньо в контакт з ДНК, а діють через посередника, який називається регуляторним білком. Ефектор приєднується до регуляторного білка, змінює його конформацію і можливість приєднання до ДНК. Якщо регуляторний білок зв’язаний з ДНК у відсутності ефектору, то він називається репресором. Якщо білок зв’язується з ДНК у присутності ефектору (корепресору), його називають апорепресором. Ділянки ДНК, до яких приєднуються регуляторні білки – це не самі структурні гени, а ділянки ДНК, що прилягають до них і називаються промоторами і операторами. Промотор – це ділянка ДНК, що розпізнається ДНК-залежною РНК-полімеразою. Він є місцем зв’язування РНК-полімерази, з нього починається транскрипція. Оператор – це ділянка ДНК між промотором і структурними генами. Він теж взаємодіє з регуляторним білком-репресором. Промотор, оператор, структурні гени і термінатор (роль термінатора остаточно не виявлена, тому у більшості літературних джерел він не розглядається в якості складової частини оперону) утворюють оперон. Білки, які кодуються одним опероном, це, як правило, ферменти одного метаболічного шляху. За синтез регуляторних білків відповідають гени-регулятори, які розташовані по сусідству або далеко від даного оперону. мРНК не стійка, час її напіврозпаду становить від 0,5 до 5 хв. Розрізняють оперони індуцибельні ( оперони шляхів катаболізму) та репресибельні (оперони шляхів анаболізму). Читайте також:
|
||||||||
|