Головними видами контролю успішності учнів у сучасній школі є: випереджувальний, поточний, періодичний, підсумковий.

Головні види і методи контролю успішності учнів

Випереджувальний контроль використовується здебільшого з діагностичною метою перед вивченням нової теми або на початку року, чверті. Мета його — з’ясувати підготовку учнів з предмета, щоб правильно спланувати роботу, пов’язати її із тим, що учням уже відомо. На основі даних контролю вчитель планує, якщо потрібно, повторення матеріалу.

Якщо вчитель не працював із даним класом, він ознайомлюється із документацією, що характеризує учнів та їхнє навчання за пройдений часовий проміжок, проводить бесіди з учнями та їхніми батьками, попередніми вчителями.

Поточний контроль здійснюється вчителем у процесі повсякденної навчальної роботи. Він дає змогу вчителеві своєчасно одержати об’єктивні дані про рівень знань учнів та якість навчально-виховної роботи на уроці. Відповідно до одержаних результатів учитель визначає раціональні методи і прийоми навчальної роботи.

Періодичний (тематичний) контроль проходить, як правило, після вивчення розділу програми з урахуванням даних поточного контролю. Педагоги-дослідники стверджують, що мета періодичного контролю — встановити, наскільки успішно учні володіють системою певних знань, який загальний рівень їх засвоєння, чи відповідає він вимогам програми. Якщо ж перевіряється матеріал системи уроків, що охоплює певну тему, то це —тематичний контроль. Він є різновидом періодичного.

Підсумковий контроль успішності учнів проводиться наприкінці навчального року, а також після закінчення курсу навчання в основній та старшій школі з урахуванням результатів поточного, тематичного і періодичного видів контролю. Згідно з положенням про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад (стаття 32) навчання у школі II–III ступенів, у гімназії та ліцеї завершується складанням випускних іспитів, за результатами яких видається документ про освіту.

Методи контролю знань і умінь учнів — це ті способи, за допомогою яких забезпечується зворотний зв’язок щодо змісту і характеру навчально-пізнавальної діяльності учнів і педагогічної роботи вчителя.

У практиці роботи школи використовують такі методи контролю:

1) Спостереженняза навчальною роботою учнів на уроках і поза ними. Воно дає змогу визначити ставлення учня до своїх навчальних обов’язків, його реакцію на запитання вчителя, відповіді учнів, бажання взяти участь у роботі, доповнювати відповіді однокласників. Кращі вчителі шкіл, звичайно, ведуть щоденники, у яких фіксують дані про динаміку розвитку учнів класу.

2) Усне опитування. Це найпоширеніший вид перевірки знань учнів. Головними формами усної перевірки є фронтальне, індивідуальне та комбіноване (або ущільнене) опитування. При фронтальному опитуванні на запитання вчителя стосовно порівняно невеликого обсягу матеріалу дають короткі відповіді багато учнів класу. Таке опитування учнів вдало поєднується із завданням повторення та закріплення пройденого матеріалу і викликає, як правило, високу активність учнів.

3) Індивідуальне опитування має на меті ґрунтовне ознайомлення зі знаннями, уміннями та навичками окремих учнів. За індивідуального опитування вимагається не просте відтворення тексту підручника чи переказ повідомлення вчителя, а самостійне пояснення учнем різноманітного матеріалу, наведення власних прикладів тощо. Під час індивідуального опитування перед учителем постає чимало питань: кого викликати? скільки учнів опитати на уроці? яким повинні бути обсяг і тривалість опитування? що запитувати? які ставити запитання? що в цей час роблять інші учні? Особливістю ущільненого (комбінованого) опитування є одночасне викликання для відповіді чотирьох-п’яти учнів, з яких один відповідає усно, один-два розв’язують завдання на класній дошці, решта виконують завдання в зошитах.

4) Письмові й графічні контрольні роботи. Сутність такої перевірки полягає у виявленні знань і умінь за допомогою самостійних письмових чи графічних робіт. Це диктанти, перекази, твори, відповіді на запитання, розв’язування задач, виконання вправ, графічних робіт, написання рефератів тощо. Такий метод перевірки простий для вчителя. Він відрізняється високою економічністю у часі, самостійністю учнів. У практиці роботи передових учителів стала широко використовуватись така форма письмового контролю, як рецензування письмових відповідей, творів, взаємоперевірка письмових робіт.

5) Тестовий контроль. Тестування навчальних досягнень учнів — це комплекс завдань, пристосованих до певного змісту навчання таким чином, щоб можна було дізнатися, якою мірою цей зміст засвоєно учнями. Тести не потребують розгорнутих відповідей та доказів, але вони забезпечують швидку різнобічну перевірку знань з багатьох питань. Передові вчителі нерідко самостійно складають дидактичні тести для одноразового їх застосування.

6) Програмований контроль. Він забезпечує внутрішній зворотний зв’язок, надаючи учневі інформацію про ступінь правильності його роботи. Учитель теж одержує інформацію про хід пізнавальної діяльності учня. Така інформація у програмованому навчанні має назву зовнішнього зворотного зв’язку. У програмованому контролі використовуються перфокарти, сигнальні картки, посібники з друкованою основою, машини-контролери.

У практиці роботи передових шкіл і вчителів широко використовують перевірку знань учнів за допомогою ЕОМ. Усе більше застосування знаходить і рейтинговий контроль.

7) Іспити. Це спеціальна форма підсумкової перевірки й оцінювання знань учнів, яка слугує засобом громадського та державного контролю за роботою учнів, учителів і школи в цілому. В історії педагогічної думки є і прихильники іспитів, і їх противники. Проте екзамени мають величезне освітнє та виховне значення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Під оцінкою успішності учнів розуміють систему певних показників, що відбивають об’єктивні знання та вміння учнів.	\|	Оцінювання в досвіді вчителів-новаторів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.