• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціальна структура суспільства

У суспільстві існують різноманітні спільності людей. Між ними складаються певні стосунки. Одна і та ж сама людина водночас може належати до різних спільнот, переходити з однієї в іншу, репрезентувати в системі спілкування ту чи іншу соціальну роль. Сітка стійких і упорядкованих зв’язків між соціальними групами, що ґрунтуються на розмаїтті спільних потреб, інтересів, цінностей, поведінки, позначається терміном “соціальна структура суспільства”. Вивчення її є одним із головних завдань соціальної філософії.

Опорним при дослідженні соціальної структури є поняття соціальної групи як сукупності певного числа людей, об’єднаних спільним інтересом чи спільною справою. Одним із перших у своїй основній праці “Левіафан” Т. Гоббс виділяв такі соціальні групи, як упорядковані і невпорядковані, політичні й приватні тощо. Л. Гумплович поняття соціальної групи однозначно пов’язував із біологічними (расовими) ознаками людей, Чарльз Кулі наголошував на важливості так званих первинних груп (сім’я, сусіди, друзі), марксизм підкреслював домінантну роль у соціальній структурі таких соціальних об’єднань, як класи.

Сучасна соціальна філософія розрізняє малі, середні й великі соціальні групи.

Малі соціальні групи об’єднують до декількох десятків чоловік (сім’я, бригада – як первинне виробниче об’єднання, сусідські спільності, компанії друзів, навчальні групи). Специфічною їх ознакою є безпосередній контакт членів групи. Вони бувають формальні (складаються відповідно до наперед сформованих офіційних цілей, інструкцій чи статусів) і неформальні (формуються на основі особистих симпатій та антипатій, любові, товариського потягу й т. ін.). Малі групи – предмет безпосереднього вивчення соціальної психології.

Середні соціальні групи – це жителі одного села, міста, працівники одного заводу, фабрики, викладачі та студенти навчального закладу. Вони мають різні основи формування, в них різний рівень консолідації членів. Дані групи є предметом соціологічних досліджень.

Великі соціальні групи – класи і класоподібні групи (напр., орендарі), етнічні спільності (нація, народність), вікові (молодь, пенсіонери тощо), статеві (чоловіки, жінки), професійні (за престижем, розумом і фізичною працею), соціально-територіальні (мешканці міста, села) групи є численними об’єднаннями людей – від кількох десятків осіб до сотень мільйонів. Між ними безпосереднього контакту, звичайно, немає. Їх об’єднує фундаментальний інтерес, що формується на основі усвідомлення об’єктивних обставин свого буття.

Великі соціальні групи та специфіка соціальних взаємовідносин у них також вивчаються соціальною психологією і соціологією. Проте саме соціальна філософія (яка не цурається аналізу і малих, і середніх соціальних груп) визначила соціальні процеси у великих соціальних групах предметом безпосереднього дослідження й здобула у даній галузі вагомі результати.

Соціальна структура буде неповною без урахування умовного об’єднання людей у групи за соціальним статусом і за пов’язаним із цим виконанням ними різних соціальних ролей у суспільстві. Статус – це становище, позиції, які займають люди в суспільстві, групі. Розрізняють особистий статус (становище, яке займає людина відповідно до своїх якостей у малій групі) і соціальний статус (тобто становище, яке ця людина займає як представник великої соціальної групи: професійної, класової, етнічної); а також статус приписуваний (який люди одержують із моменту свого народження в сім’ї людей відповідного соціального кола, наприклад – принци королівських сімей; або з часом – зі змінами сімейного стану, наприклад – син, зять, батько, дід тощо) і статус досягнутий (відрізняється від приписуваного тим, що досягається завдяки особистим зусиллям, вдачі людей).

Соціальна роль – це динамічна сторона статусу, соціальний статус у дії. Її виконання неможливе без наявності в суспільстві, групі статусних прав і обов’язків (“рольового набору”), без статусного іміджу, тобто конкретних уявлень у суспільній думці відносно того, як себе повинна поводити людина, група відповідно до своєї належності до конкретного соціального статусу людей.

Ясна річ, що одна людина може мати різні соціальні статуси і виконувати кілька соціальних ролей у суспільстві, як і один статус (роль) може бути притаманним багатьом людям. Статуси людей порівнюються відповідно до їх престижності. Змінюються епохи, люди, а окремі статуси та соціальні ролі людей залишаються, проте з часом зникають одні статуси (ролі) й виникають інші, суттєво змінюючи і соціальну структуру суспільства, і всю його соціальну сферу життя.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. VІ. План та організаційна структура заняття
3. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
4. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
5. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
6. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
7. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
8. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
9. Атомно-кристалічна структура металів
10. Атрибути громадянського суспільства
11. Б. Громадсько-політичний рух 60-90 рр. ХІХ ст. інтелігенції Росії та України, в центрі уваги яких був народ, селянська община та соціальна революція.
12. Базова алгоритмічна структура

Переглядів: 547