Політика як суспільне явище

ЛИТВИН В.С., ас. каф. політології, к.п.н.

ПОЛІТИКА ЯК СУСПІЛЬНЕ ЯВИЩЕ. ПОЛІТОЛОГІЯ ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Лекційне заняття провів:

План лекційного заняття:

1. Політика як суспільне явище

2. Концепції, види, суб’єкти та функції політики

3. Співвідношення політики із іншими сферами суспільного виробництва

4. Політологія як наука і навчальна дисципліна. Об’єкт і предмет політології

5. Виникнення та інституціоналізація політичної науки

6. Основні галузі, категорії, методи і функції політології

Термін "політика" в науковий обіг ввів Аристотель в IV ст. до н.е. Грецький філософ визначив її як мистецтво управління державою, під якою розумівся поліс. Однак виділення політики в особливу сферу суспільного життя відбулося задовго до того, як греки почали активно користуватися цим поняттям. Хоча політика виникла кілька тисяч років тому, вона формується значно пізніше, ніж економічні і соціальні відносини, а також мораль. В цілому варто виокремлювати кілька підходів щодо уявлень того, яким чином виникла політика:

1) Першим уявленням про природу політики було теологічне, що пояснює її природу, як і в цілому людського життя, з божественної волі.

2) Другим поширеним підходом постало антропологічне трактування, що обґрунтовує необхідність політики людською природою. Так, визначення людини як істоти політичної, висловлене Аристотелем, підкреслювало: політичне спілкування відповідає природі людини і її прагненню до благ. Поза політикою вона або тварина, або божество, тому що тварина та бог не потребують законів і прав. Початковими формами політичного спілкування виступали сім'я і поселення, а вищою формою – держава. Політика дозволила людині приборкати власну егоїстичну основу і втілити загальну користь й справедливість. Близьку думку в XV ст. висловить англійський мислитель Г. Гоббс, котрий трактував природу людини як егоїстичну і жадібну, що породжує у суспільстві "війну всіх проти всіх". Інстинкт самозбереження, а також і природний розум підказують людям необхідність створення такого політичного інституту, як держава. Таким чином, політика формується завдяки виходу людини з власного тваринного стану, а сама політика перетворює тварину в людину. Т. Гоббс виходив з біологічної природи людини, поширюючи на неї властивості природи.

3) Визнання загальних для людського і тваринного засад (спільних інстинктів, моделей поведінки) лежить в основі сучасних біологічних трактувань природи та політики. Згідно із уявленням австрійського етолога К.Лоренца, людині, як і будь-якій тварині, присутні агресивність та інстинкт боротьби за виживання, при цьому, на відміну від більше небезпечних тварин, менше небезпечні люди володіють більш слабким, стримуючим агресивність початком. Саме агресивністю Лоренц пояснював численні війни, конфлікти та революції, хоча вважав можливим її послаблення та обмеження проявів у відкритих формах за допомогою контролю.

4) Біологічні трактування походження політики часто мають багато спільного із психологічним поясненням політичних процесів. Сутність цього підходу полягає в тому, що в природі людини закладені потреби, інтереси, емоції та потяги. Саме вони породжують політичні взаємодії. Так, оригінальну теорію переходу суспільства із передсоціального в соціальне, в тому числі й політичний стан, розробив З.Фрейд. Він виходить з того явища, що політика є проявом лібідозної енергії індивідів. Так, держава і право виступають як замінники колись існуючого прародителя "батька", який був убитий синами, що повстали проти його монополії на сексуальну насолоду. Таким чином, природа влади і політики корениться у несвідомому – в лібідозному комплексі та у відчутті вини. З. Фрейд вважав, що в ставленні людей до лідерів та держави проявляється дитячий потяг дорослої людини до колись існуючого батька. До них індивід буде відчувати протилежні почуття – як одночасно вимагати захисту (патерналізму), так і ненавидіти (критика та невдоволення владою).

5) Згідно з соціальним трактуванням політика отримала суспільне походження. Зокрема, широке обґрунтування отримав підхід, що розглядає її формування в ході історичної еволюції суспільства як результат росту її неоднорідності та складності організації. Первісне суспільство соціально однорідне. У ньому не було політичних установ і організацій, не було політики, хоча була влада, яка здійснювалася всіма дорослими членами роду. Ускладнення суспільства в міру його розвитку, поява в ньому суперечливих інтересів обумовили виникнення держави, а разом із тим й політики. Політика виникає як діяльність із організації сумісного життя людей в соціально неоднорідному суспільстві разом із поділом на керівників і керованих, багатих і бідних. Суспільні зміни є похідними від політичної революції, яка змінила всі форми господарства та спосіб життя людей. З неолітичною революцією історики пов'язують появу металічних знарядь праці, а також перехід від присвоюючого типу господарства (полювання, збиральництво) до виробничого (землеробство, а також скотарство), до осілого способу життя та появи міст. У результаті стались зміни у владних відносинах.

Логіку появи політики можна показати таким чином:

I. Ріст продуктивної діяльності людини зробив можливим появу додаткової продукції, яка трансформувалася у приватну власність. Приватна власність сприяла: подальшому поділу праці, розвитку економіки, зокрема, зростанню обміну, торгівлі, появі ремесел, міст (тим самим складаються різні соціальні групи, ускладнюються форми економічних взаємовідносин); росту автономії особистості, її незалежності від влади "цілого" (роду, племені). З тих пір соціальний статус відособленої людини став визначатися не родинними зв'язками, а економічними можливостями, а також багатством (все це викликало формування інститутів, спрямованих на забезпечення прав і самостійності особистості); підсиленню майнового розшарування, складання класів і груп з протилежними інтересами і конфліктними формами взаємовідносин.

II. Поглиблення соціальної диференціації за етнічними і релігійними ознаками.

III. Ріст густоти населення, потреби розширення сфери землеробства й скотарства призвело до територіальних претензій племен одне до одного. Й актуальною стала проблема збереження територіальної цілісності, а також незалежності від зовнішніх претензій.

Тому політика формується як результат нерівного розподілення багатства, відмінності статусів, різних інтересів соціальних груп, невідворотності протиріч і конфліктів у суспільстві. Її поява була пов'язана з тим, що класові, етнічні і релігійні проблеми, міжплемінні конфлікти, із якими зіткнулося суспільство, вже не могли бути вирішені за допомогою попередніх регуляторів – традицій, звичаїв, моральних норм. Для вирішення заданих проблем стали потрібними нові регулятори (правові і політичні) та нова організаційна структура – держава. Насамкінець, говорячи про походження політики, слід враховувати й природні відмінності людей: біологічні, психологічні, інтелектуальні (наприклад, фізична сила або чітко виражене бажання до домінування – в одних, й, навпаки, бажання до підпорядкування – в інших). Ця природна нерівність людей має тенденцію закріплюватися в нерівності соціальній, тобто в різному доступі до багатства, влади, в престижі тощо.

Політика є безпосередньо пов'язана із такими явищами, як влада і держава. Влада є головним інструментом політики і основним об'єктом політичної боротьби. В первісному суспільстві вона не носила політичного характеру. Так, французький політолог М. Дюверже виділив три історичних форми влади:

1) анонімна, яка розпорошена між всіма членами роду (у деяких племен навіть не було старійшин, прийняття рішень здійснювалося всіма дорослими членами роду);

2) індивідуалізована, пов'язана з виділенням особливого статусу вождя племен;

3) інституціоналізована, пов'язана з появою особливого інституту – держави.

Перші дві форми носять додержавний характер, а такі суспільства називають потестарними (від лат. potestas – влада). А виникнення же політики дослідники асоціюють з появою держави, коли влада набула державно-публічного характеру.

Й вже із появою держави (а перші держави виникли п'ять тисяч років тому в Месопотамії та Єгипті) пов'язують перехід від неполітичної (чи племінної кровно-родинної) до політичної організації суспільства. Держава постала новою соціальною силою, покликаною підтримувати цілісність суспільства з допомоги різних важелів адміністративного і правового регулювання суспільних відносин. Потреба в захисті своїх інтересів породила об'єднання людей, що створили різні асоціації (наприклад, партії, суспільні об'єднання тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принципи та методи навчання у ВНЗ	\|	Концепції, види, суб’єкти та функції політики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.