• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність і види операцій міжнародної купівлі-продажу товарів

Міжнародна торгівля товарами, з одного боку, відкриває країнам та споживачам, котрі в них живуть, доступ до товарів, виробництво яких є для них нетиповим, а з іншого – дає можливість підвищити ефективність господарювання завдяки спеціалізації. Отже, кожна зі сторін в обмін на частку своєї продукції може отримувати продукції більше, ніж вона могла б виготовити сама, відмовившись від спеціалізованого виробництва.

У матеріально-речовому плані предметами міжнародної торгівлі є кінцева продукція та інші матеріальні цінності – напівфабрикати, сировина, енергоносії, знаряддя праці.

З суб’єктно-функціонального погляду міжнародна торгівля здійснюється:

Ø безпосередньо контрагентами, а саме комерційними структурами через установлення прямих господарських контактів між виробниками (продавцями, постачальниками) та інонаціональними споживачами (покупцями), а також державами через уповноважені органи-представники;

Ø опосередковано, через спеціалізовані структури, з якими відповідні структури встановлюють комерційні відносини.

Міжнародна купівля-продаж товарів – це транскордонне передання одним контрагентом (експортером) товарів іншому контрагенту (імпортеру) за умови сплати останнім відповідної погодженої кількості грошей у певній валюті [24, с. 146].

Виокремлюють такі види операцій купівлі-продажу товарів:

Ø експорт;

Ø імпорт;

Ø реекспорт;

Ø реімпорт.

Експорт товарів – це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх ринках через передання у власність контрагенту в іншій країні.

Це вузьке тлумачення експорту, оскільки йдеться тільки про експорт товарів (ще є експорт послуг та капіталів) у формі закордонної реалізації товарів за гроші. У більш широкому розумінні експортом можна назвати продаж товарів за кордон за будь-якої форми оплати, включаючи товарну.

Обсяги експорту визначають обсяги імпорту. За відсутності інших форм співробітництва у довготерміновій перспективі обсяги імпорту мають дорівнювати величині експорту. Точніше, можливі коливання двох показників, які за результатами окремого року можуть впливати на збільшення або зменшення зовнішньої заборгованості країни, чи, навпаки, її кредитних активів.

Відносний (стосовно величини імпорту) дефіцит експортного потенціалу, тобто негативне сальдо товарної торгівлі, може “гаситися” торгівлею послугами (як це є в Україні, яка має чималий зиск від транзиту своєю територією енергоносіїв зі сходу на захід), припливом капіталів (як у багатьох країнах Центральної та Східної Європи в 90-х роках) та іншими засобами.

Потужна експортна база визначає й умови валютно-фінансового співробітництва, стабільність монетарного сектора країни. Наприклад, твердість німецької марки, довіра до неї у світі в останні десятиліття ХХ ст. значною мірою завдячували експортному потенціалу ФРН. Німеччина тривалий час займала чільне місце в списку провідних світових експортерів.

На підприємницькому рівні економіки щодо мотивації до експортної діяльності, то типовою для багатьох новоутворених господарських структур на Заході є орієнтація на зарубіжні ринки від самого початку. Це пов’язано, зокрема, зі значно суворішою конкуренцією на національних ринках. Для великих корпорацій диверсифікація збуту за допомогою експорту є засобом гарантування стабільності на ринку, оскільки зниження попиту на одному ринку може бути компенсованим збутом на інших.

Імпорт товарів – це купівля та ввезення товарної продукції з-за кордону з метою її реалізації на внутрішньому ринку та використання на території країни.

Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни, до якої ввозяться товари, низку додаткових порівняно з автаркічною ситуацією переваг і можливостей, а саме:

Ø доступ до дешевих і більш якісних товарів – готових виробів, сировинних та інших матеріалів, вузлів і комплектуючих деталей;

Ø наповнення ринку дефіцитними товарами або товарами, які взагалі не виробляються на національній території;

Ø зростання конкуренції та стимулювання завдяки цьому оптимізації підвищення виробництва на національній території;

Ø налагодження сталих виробничих зв’язків щодо кооперування виробництва з інонаціональними партнерами;

Ø розвиток технології завдяки поширенню ввезення наукомістких товарів.

Від зміни експортних та імпортних цін залежить виграш від міжнародної торгівлі. Співвідношення експортних та імпортних цін називається умовами торгівлі. Умови торгівлі, які називаються товарними умовами торгівлі, можуть бути виражені співвідношенням експортних та імпортних цін на визначений товар через співвідношення індексу експортних та індексу імпортних цін в цілому [14, с. 38; 11, с. 135–137]. В останньому випадку використовується формула:

де Рх – індекс експортних цін;

– частка кожного і-го товару в сумарній вартості експорту в базисному році; – співвідношення поточної ціни і-го товару до його ціни в базисному році);

– індекс імпортних цін;

– частка кожного і-го товару в сумарній вартості імпорту в базисному році).

Якщо індекс умов торгівлі Т=1, то це означає, що ціни експорту та імпорту рівні й умови торгівлі залишились незмінними. Якщо Т>1, то це означає, що на кожну одиницю експортованого товару можна придбати більше імпортних товарів. Оскільки більший обсяг імпорту стає можливим замість колишньої кількості експорту, то добробут країни зросте. Таким чином, умови торгівлі поліпшились порівняно з базовим періодом.

Якщо індекс умов торгівлі Т<1, то це означає, що на кожну одиницю експортованого товару можна придбати менше імпортних товарів. Оскільки менший обсяг імпорту стає можливим замість колишньої кількості експорту, добробут країни скорочується, отже умови торгівлі погіршилися.

Крім товарних умов торгівлі розрізняють також дохідні та чинникові умови торгівлі [14, с. 38; 33, с. 136].

Дохідні умови торгівлі – це індекс, що показує потенціальну спроможність країни імпортувати товари за рахунок виторгу одержуваного від експорту в цілому. Він обчислюється як товарні умови торгівлі, помножені на кількісний індекс експорту. Зростання показників свідчить, що завдяки зростаючим доходам від експорту імпортний потенціал збільшується.

Чинникові умови торгівлі – це індекс, що показує, яка кількість імпорту може бути отримана на одиницю зростання продуктивності в експортних секторах. Він обчислюється як товарні умови торгівлі, помножені на частку індексу продуктивності експортних галузей у даній країні () та індексу продуктивності експортних галузей у країні, з якої імпортуються товари (), тобто

.

Зміна експорту (пропозиція товару на вивіз) та імпорту (попиту на закордонні товари) залежить від зміни умов торгівлі. Ця залежність характеризується поняттями “еластичність експорту” (відносна пропозиція експорту) і “еластичність імпорту”(відносний попит на імпорт) [14, с. 39; 11, с. 137–138].

Еластичність імпорту () – це зміна попиту на імпорт, що випливає зі зміни умов торгівлі. Даний показник вимірюється як співвідношення відсоткової зміни обсягів імпорту до відсоткової зміни його ціни, тобто якщо ціни на імпортні товари спадають, то обсяги імпорту збільшуються, а якщо ціни зростають, то імпорт скорочується. Попит на імпорт вважається еластичним якщо, > 1. Це означає, що падіння ціни на імпортні товари на 1% призвело до зростання попиту на них більш ніж на 1%.

Попит на імпорт вважається нееластичним, якщо < 1. Це означає, що падіння ціни на імпортні товари на 1% призвело до зростання попиту на них менш ніж на 1%.

Країна буде збільшувати витрати на імпорт при падінні цін (оскільки падіння цін імпорту означає поліпшення умов торгівлі), якщо попит на імпорт еластичний, оскільки попит на імпортні товари зростає в більшому ступені, ніж падає їхня ціна.

Країна буде скорочувати витрати на імпорт, якщо попит на імпорт нееластичний. Але оскільки обсяг імпорту обмежений можливостями експорту, то у випадку еластичності імпорту і падінні його ціни обсяг експорту повинен збільшуватися.

Еластичність експорту (Ех) – це зміна пропозиції товарів на експорт, що випливає зі змін умов торгівлі. Еластичність експорту вимірюється як відношення відсоткової зміни обсягів експорту до відсоткової зміни ціни імпорту. При зниженні цін на імпортні товари обсяги експорту збільшуються, а при зростанні цін на імпорт – обсяги експорту зменшуються.

Таким чином, еластичність попиту на імпорт і еластичність пропозиції товару на експорт тісно взаємозалежні один з одним. Висока еластичність свідчить про розвиненість ринкового механізму, що дає змогу виробникам швидко реагувати на зміну цін. Низька еластичність свідчить про недостатній розвиток механізму регулювання економічними процесами, що створює для суспільства серйозні економічні проблеми.

Реекспорт– це продаж та вивезення до іншої країни товарів, які раніше були завезені ззовні, без їхнього перероблення.

Підстави для реекспорту можуть бути різними. Найбільш типовими є замовлення кінцевого імпортера, який не може або не бажає з причин політичного, економічного характеру виходити на ринок первісного експортера. Подібні операції можуть мати місце під час здійснення великих проектів, коли іноземні фірми, що працюють у певній країні, здійснюють закупівлі в третіх країнах.

Політичними причинами, через які кінцевий імпортер не працює на ринку первісного експорту, можуть бути санкції, блокада, які застосовуються проти якоїсь країни та які можна подолати за допомогою фірми з нейтральної країни. Причини економічного характеру – це, наприклад, відсутність у первісного експортера чи кінцевого імпортера напрацьованих каналів торговельних зв’язків, що компенсуються за допомогою фірми з третьої країни.

Реекспортні угоди укладаються при реалізації товарів на товарних біржах та на аукціонах.

Причиною реекспорту може також бути бажання певної фірми здійснити зарубіжний збут продукції, яку було ввезено до країни, але з тієї або іншої причини не було реалізовано на внутрішньому ринку.

Реімпорт– це ввезення до країни товарів, які раніше були вивезені з неї за кордон та які не піддавалися там переробленню.

На відміну від реекспорту, який може і не передбачати ввезення товару до країни-реекспортера, реімпорт має чітку ознаку: товар двічі перетинає кордон, під час вивезення, а також під час ввезення назад до країни.

Реімпорт виникає внаслідок забракування первісним імпортером товарів, розірвання угоди з тієї або іншої причини. Предметом реімпорту можуть ставати товари, які були завезені на консигнаційні склади, але не знайшли кінцевого покупця. Те саме може траплятися з виробами, зокрема високотехнологічними, які виставлялися на аукціонах, але не були реалізовані.

Читайте також:

1. IV. Вартість знака для товарів і послуг та фірмового найменування
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
4. V теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
5. VII. За видами товарів і послуг
6. Автомати для продажу штучних товарів
7. Автоматизація касових операцій
8. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
9. Алгоритми арифметичних операцій над цілими невід’ємними числами у десятковій системі числення.
10. Аналіз динаміки та структури валютних операцій
11. Аналіз доходів та витрат від операцій з цінними паперами.
12. Аналіз ефективності кредитних операцій

Переглядів: 1573