Структурування кредиту, прийняття кредитних рішень

Усі питання, що пов'язані з банківським кредитуванням, вирішуються позичальником і банком шляхом укладання кредитного Договору. Отже, у разі прийняття позитивного рішення прокредитоспроможність позичальника фахівець кредитного підрозділу разом із працівником юридичної служби банку готує проект кредитного договору.

Кредитний договір - це цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права і обов'язки та економічну відповідальність банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції.

Згідно з Цивільним кодексом України кредитний договір засвідчує зобов'язання банку надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.

Укладення кредитного договору між банком і позичальником – достатньо трудомісткий процес, який включає проведення правової експертизи документації позичальника та визначення всіх умов майбутньої кредитної операції. Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив такі юридичні норми, які давали би змогу регулювати весь комплекс взаємозв’язків банку з позичальником. У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів кредитів, які розробляються банками самостійно та затверджуються у відповідних внутрішньобанківських положеннях. Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності. У договорі споживчого кредиту має розкриватись повна та вірогідна інформація про сукупну вартість кредиту.

Кредитні договори укладаються в письмовій формі і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди сторін. Сторонами кредитного договору є кредитор - банківська установа та позичальник - юридична (підприємство, установа, організація) чи фізична особа.

За своєю структурою кредитний договір має включати такі складові:

– преамбула	· найменування сторін; · їх організаційно-правова форма.
– предмет договору	· мета кредиту; · сума кредиту; · термін користування; · річні проценти.
– умови забезпечення кредиту	· зазначається вид забезпечення з посиланням на договір; · зазначається, що кредит забезпечується всім належним позичальникові майном і коштами.
– зобов’язання банку	· відкрити позичковий рахунок; · надавати консультативні послуги з питань виконання договору; · систематично аналізувати кредитоспроможність; · перевіряти стан збереження заставного майна.
– зобов’язання позичальника	· використовувати кредит на зазначені у договорі цілі; · забезпечити повернення кредиту; · сплачувати проценти у встановлені строки; · при порушенні строків сплачувати пеню; · систематично надавати звітні документи; · періодично інформувати банк про хід виконання договору.
– права банку	· проводити перевірку цільового використання кредиту; · змінювати термін користування кредитом; · накладати штрафи, санкції.
– права позичальника	· клопотати про перенесення терміну платежу з виплатою підвищених процентів; · достроково погашати кредит.
– порядок розгляду спірних питань	· згідно з чинним законодавством.
– основні умови	· порядок внесення змін у договір.
– юридичні адреси та реквізити сторін
– підписи сторін	завірені відбитками печаток.
– паспортні дані керівників позичальника	· керівника; · головного бухгалтера.

Доцільно виділити в тексті кредитного так звані зобов’язувальні, заборонні та обмежувальні умови.

До зобов’язуваних умов відносяться умови, що покладають певні зобов’язання на керівництво підприємства – позичальника.

Це, приміром, надання банкові через певні проміжки часу фінансових звітів підприємства.

Заборонні умови – це дії, які позичальник зобов’язується не здійснювати під час кредитної операції без попереднього погодження з банком.

Наприклад, йдеться про заборону позичальнику виступати гарантом для іншого позичальника.

Обмежувальні умови кредитного договору дозволяють позичальнику певні дії, але лише в заздалегідь установлених межах.

НБУ вимагає, щоб у кредитних договорах передбачалася конкретна відповідальність сторін за порушення його умов.

Питання для самоконтролю:

1. Відмінності понять "кредитоспроможність" і "платоспроможність".

2. Основні підходи до оцінки кредитоспроможності позичальника.

3. Мета аналізу та оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника?

4. Сучасні методи оцінювання кредитоспроможності позичальника – юридичної особи.

5. Сучасні методи оцінювання кредитоспроможності позичальника – фізичної особи

6. Сутність структурування кредиту та основні параметри прийняття кредитних рішень

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Методики оцінювання кредитоспроможності позичальника – фізичної особи	\|	Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника, власника або уповноваженого ним органу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.