• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розлади пам’яті.

ІІ

Властивості уваги.

І

План

ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ: ПАМ’ЯТЬ, УЯВА, МИСЛЕННЯ, УВАГА.

Лекція 2

1.Увага. Її властивості, види та функції.

2.Особливості пам’яті та уява.

3.Мислення.

Мимовільна чи довільна спрямованість і зосередженість психічної діяльності на якому-небудь об’єкті сприймання, називається увагою. Увагу треба розглядати як психофізіологічний процес, стан, яке характеризує динамічні особливості пізнавальних процесів. Увага і обумовлює вибірковість, усвідомлений чи полу свідомий вибір інформації, яка поступає через органи почуття.

Функції уваги:

1. вибір значимих (відповідним потребам) впливів;

2. ігнорування (гальмування) несуттєвих конкуруючих впливів;

3. утримання (збереження) даного виду діяльності до тих пір, доки не завершився акт поведінки (мета);

4. регулювання і контроль протікання діяльності.

1. Об’єм (кількість об’єктів, які сприймаються одночасно);

2. Концентрація уваги – ступінь зосередженості свідомості на об’єкті (об’єктах);

3. Розподіл уваги – уміння одночасно виконувати декілька дій чи вести спостереження за декількома процесами, об’єктами (шофер, пілот, педагог);

4. Стійкість уваги – загальна спрямованість уваги у процесі діяльності. На стійкість уваги значний вплив надає інтерес;

5. Переключення уваги – перестройка уваги, перенос уваги з одного об’єкта на інший. Переключення уваги буває довільним і недовільним. Умисне переключення уваги – участь вольових зусиль.

Види уваги.

1. Мимовільна увага – виникає сама собою; (пасивна увага). Мимовільна увага - це зосередженість свідомості на об’єкті в силу яких-то його особливостей (яскравий емоційний тон – барви, звуки, запахи).

2. Довільна увага – це свідоме регулюєме зосередження на об’єкті. (Коли людина ставить перед собою мету діяльності).

3. Післядовільна увага – викликається через входження в діяльність і виникаючий при цьому інтерес, в результаті якого тривалий час зберігається цілеспрямованість, знімається напруга і людина не втомлюється, не глядячи не те, що після довільна увага може тягнутися годинами.

4. Сенсорна;

5. Зорова,

6. слухова;

7. Інтелектуальна (думки, пригадування).

Пам’ять – форма психічного відображення, яка заклечається в закріпленні, збереженні і послідуючому відтворенні минулого досвіду. Цим надається можливість повторного використання в діяльності чи повернення в сферу свідомості досвіду.

Пам’ять пов’язує минуле суб’єкта с його дійсністю і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, яка лежить в основі розвитку і навчання.

В основі пам’яті лежать асоціації (чи зв’язки). Предмети чи явища, пов’язані з дійсністю, пов’язані і в пам’яті людини. Розрізняють декілька видів асоціації: за суміжністю, за подібністю і за контрастом. Асоціації по суміжності поєднують два явища по часу і в просторі. Така асоціація по суміжності створюється, наприклад, при заучуванні абетки (алфавита): при проговорюванні букви пригадується буква, яка за нею слідує. Асоціація по схожості пов’язує два явища, які мають сходні риси: при пригадуванні одного з них пригадується інше.

Асоціація по контрасту пов’язує два протилежних явища.

Крім цих видів, існують складні асоціації – асоціації по смислу.

Основні процеси пам’яті:

1. запам’ятовування;

2. збереження;

3. узнавання;

4. відтворення.

Запам’ятовування– процес спрямований на збереження, в пам’яті отриманих уявлень(представлений), передумова збереження.

Збереження – це процес активної переробки, систематизації, узагальнення матеріалу, оволодіння ним.

Відтворення і узнавання– процеси відновлення раніше сприйнятого. Різниця між ними заклечається в тому, що узнавання має місце при повторній зустрічі з об’єктом, при повторному його сприйманні. Відтворення відбувається тільки в присутності об’єкта.

Види пам’яті:

1.Мимовільна (непроизвольная) – інформація запам’ятовується сама собою без спеціального заучування, а в ході виконання діяльності, в ході роботи над інформацією. Сильно розвинута у дитинстві. У дорослих слабшає.;

2.Довільна – інформація запам’ятовується цілеспрямовано за допомогою спеціальних прийомів. Ефективність цієї пам’яті залежить від:

а) цілей запам’ятовування;

б) від прийомів заучування (механічне дослівне багаторазове повторення; логічний переказ; переклад інформації в образи, графіки, схеми, малюнки; мнемотехнічні прийоми запам’ятовування – спеціальні прийми).

Рухова, образна, емоційна, вербальна, предметна, почуттєва, клітинна.

Пам’ять є у всіх живих істот. З’явилися дані про здібність до запам’ятовування у рослин. Пам’ять – це спосіб існування психіки по часу, утримання минулого.

3. Довготривала пам’ять;

4. Короткочасна. З одного разу людина в змозі запам’ятати від 5 до 9 цифр, слів, фігур, малюнків, кусків інформації.;

5. Оперативна – це вид пам’яті, яка проявляється в ході виконання певної діяльності;

6. Проміжна (промежуточная) пам’ять забезпечує збереження інформації на протязі декількох годин, накопичує інформацію на протязі дня, а час нічного сну відводиться організмом для очищення проміжної пам’яті і категоризації інформації, накопиченої за минулий день, переводячи її в довготривалу пам’ять.

1. гиперфункція пам’яті – пов’язаний розлад з сильним збудження, хвилюванням, прийомом деяких наркотиків чи гіпнотичним впливом;

2. нав’язливі спогади: пов’язані з порушенням емоційної рівноваги, почуттям невпевненості, стурбованості, тривожності – задаються тематичною спрямованістю. Приклад: непереборні спогади (в образній формі) своїх дуже неприємних чи ганебних вчинків. (Називається «пам’яттю совісті»).

3. послаблення вибіркової репродукції, утруднення в відтворенні потрібного в даний момент матеріалу (дат, імен, назв, термінів тощо).

4. прогресуюча амнезія. Причини – алкоголізм, травми, склероз, вікові і негативні особистісні зміни, деякі захворювання.

При амнезії спочатку втрачаються здібності запам’ятовувати нову інформацію, потім послідовно скорочуються інформаційні запаси пам’яті. В першу чергу забувається, те, що було засвоєно нещодавно (нові дані, нові асоціації), потім втрачаються спогади про останні роки життя. Зафіксовані в пам’яті події дитинства, юнацтва зберігаються набагато довше.

Швидше люди втрачають пам’ять, пов’язану з правилами складних дій мислення, комплексних оцінок.

Образи предметів чи процесів реальної дійсності, які ми сприймали раніше, а зараз подумки відтворюємо, називаються уявою.

Уявою пам’яті є відтворення, більш чи менш точним, предметів чи явищ, які колись впливали на наші органи почуття.

Уява притаманна лише людині. Як і свідомість, вона з'являється на початкових етапах історіогенезу, вдосконалюється у магічних діях, ритуалах, міфах, творах первісного мистецтва й стає вагомим чинником розвитку людства. Впродовж онтогенезу уява змінює свої функції, дедалі більше опосередковуючи процеси життя індивіда.

Позбавившися безпосередньої залежності від дії, уява дістає власну логіку розвитку - вже як особлива внутрішня діяльність. Простір життя, відповідно, розширюється: у людини з'являється засіб для створення образу бажаного майбутнього. Потреба в майбутньому спонукає до втілення образу в дійсність.

Та все ж не уява, а діяльність, практика визначає розвиток людства. Хоч би яким віддаленим від дійсності був образ уяви, він будується за її законами. Підраховано, наприклад, що з 108 фантастичних ідей, які висунув у своїх творах Жуль Верн, нездійсненими виявилися (та й то виходячи із сучасних можливостей) тільки 10, а з 50 подібних ідей О. Беляєва їх було тільки 3.

Дослідження показують, що з віком розвиток уяви уповільнюється, поступається розвиткові мислення. Навіть складається враження, що її значення в подальшому житті індивіда неухильно зменшується.

З розвитком діяльності взаємовідносини уяви та інших пізнавальних процесів, у тому числі й з мислення, міняються, але від цього її роль у діяльності не зменшується.

Так, у навчальній діяльності уява бере активну участь у відтворенні умов задач і пошукові шляхів їх розв'язку. Є чимало задач, які потребують створення наочного образу шуканого. Особливо помітною є роль уяви в літературній і художній творчості, де вона безпосередньо визначає і виникнення творчого задуму, і процес його втілення.

Виразно характеризує уяву наукове пізнання. Незважаючи на переважне значення мислення у цьому разі, уява нерідко є необхідним засобом побудови наукової гіпотези, проведення мисленого експерименту, осмислення нових фактів.

Отже, в науці уява заявляє про себе здатністю, що не поступається мисленню. Це внутрішня дія індивіда, антиципація, засіб, що дозволяє знайти шукане.

Інколи ця дія екстеріоризується, що вкотре підкреслює діяльнісну природу уяви.

Читайте також:

1. Вегетативні розлади: закрепи, аменорея, сухість шкіри і слизових, тяжкість у грудях.
2. Види пам’яті.
3. Види пам’яті.
4. Види та прийоми пам’яті. Розвиток професійної пам’яті
5. Вольові розлади.
6. Голографічна теорія пам’яті.
7. Лекція 5. Психосексуальні розлади
8. Мимовільне і довільне, смислове та механічне запам’ятовування. Значення дозування та повторення матеріалу в розвитку пам’яті.
9. Молекулярна теорія пам’яті.
10. Невротичні розлади: поняття, історія
11. Оперативної пам’яті. Формування адреси в реальному режимі
12. ОСНОВНІ ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ МАНІАКАЛЬНО-ДЕПРЕСИВНОМУ ПСИХОЗІ (F-31) ТА ЙОГО СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНА ОЦІНКА.

Переглядів: 732