Питання для семінарського заняття №2

Рис. 4.5. Процес появи і поглиблення інфляції

Інфляція, виникнувши, швидко розповсюджується по усіх галузях і сферах економіки. Вона вважається небезпечною хворобою ринкової економіки тому, що швидко поширюється і її нелегко зупинити. Адаптивні інфляційні очікування породжують інфляційну психологію,що гальмує вихід країни з інфляційних лещат, адже вона викликає ажіотажний попит, який швидко піднімає ціни по інфляційній спіралі.

Отже, помірна інфляція (до 10% на рік) має і позитивні аспекти (ціни зростають швидше, ніж заробітна плата, що зміцнює стимули підприємницької діяльності), надмірна інфляція (понад 10% на рік) може перетворитись у страшне соціальне зло.

Причиною інфляції спочатку вважали повсюдний перехід до паперових грошей. Однак, навіть після того, як грошова емісія була взята під строгий державний контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що у інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.

Інфляція може протікати у таких формах:

• інфляція попиту,

• інфляція пропозиції, або витрат;

• структурна інфляція.

•

Інфляція попиту виникає внаслідок надмірного зростання грошових доходів населення, підприємств і держави, і зростання, на цій основі, сукупного попиту.

Зростання сукупних грошових доходів призводить до перевищення попиту над пропозицією товарів, що неминуче зумовлює наростання рівня цін. Інфляція попиту, як правило, виникає за повної зайнятості і повного використання виробничих можливостей. У цьому випадку зростання попиту на будь-який товар викликає похідний попит на ресурси і наступне зростання цін на них. Якби частина ресурсів до цього була б не задіяна, ціни на них могли б не зростати.

Держава, яка збільшує свої витрати при повній зайнятості ресурсів, фірми, що піднімають попит на інвестиційні ресурси у тій же ситуації, профспілки, які при цьому вимагають зростання заробітної плати найманих працівників, штовхають економіку у пастку інфляції попиту.

Не менш небезпечна інфляція пропозиції абовитрат.

Інфляція витрат викликається зростанням вартості виробничих факторів, тобто зростанням витрат виробництва завдяки підвищенню цін їх елементів.

Зростання витрат підвищує ціни товарів і послуг. Вироблений товар може стати ресурсом для виробництва інших товарів, на які накопичується хвиля зростаючих витрат. В результаті витрати у взаємопов’язаних виробництвах зростають разом із цінами товарів, що випускаються.

Інфляція витрат викликає зростання цін будь-якого із виробничих факторів – землі, капіталу чи праці. Зростаючі витрати виробництва переносяться на ціну продукції, яка оплачується споживачем. Якщо й для нього цей товар є ресурсом виробництва, то витрати зростають і тут, що змушує підприємця компенсувати втрати підвищенням цін. Виникає своєрідний механізм передачі інфляції, яка розповсюджується у економіці як епідемія.

Найважливішими джерелами, що живлять інфляцію витрат, є, по-перше, зростання номінальної заробітної плати, по-друге, підвищення цін на сировину, паливо і енергію. Тобто, йдеться насамперед про змінні витрати виробництва.

Зокрема, надмірне зростання заробітної плати породжує інфляцію. “Накручування” цін веде до раптового, непередбачуваного зростання вартості сировинних ресурсів і енергоносіїв, що повною мірою відчули на собі економіка і населення молодої суверенної України.

Найстрашніше у інфляції витрат те, що вона породжує інфляційні очікування,а згодом, – і інфляційну психологію.Це явище виникає тоді, коли у масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати й надалі. Тому працівники вимагають підвищення заробітної плати “під майбутнє зростання цін”, а підприємці завчасно “закладають” у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, працю і кредит.

Структурна інфляція викликається макроекономічною міжгалузевою незбалансованістю, що веде до хронічного незадоволеного попиту на продукцію певних галузей і зумовлює зростання цін.

Поряд із формами, необхідно виділити і типи інфляції.Розрізняють два типи інфляції: 1) інфляція відкрита; 2) інфляція затамована.

Відкрита інфляція розгортається на ринках, де відбувається вільне ціноутворення.

Саме відкрита інфляція здійснюється у формах інфляції попиту та інфляції витрат.Вона, хоча і деформує ринок нерівномірністю підвищення цін, але не знищує повністю ринковий механізм ціноутворення.

Затамована інфляція розгортається по-іншому, вона виникає завдяки державному регулюванню рівня цін шляхом їх блокування (“замороження”).

Затамована інфляція зумовлюється неправильними діями державних органів, які борються не з деформацією ринку, а з його наслідками –зростанням цін. Тому причини інфляції зберігаються, вона стає затамованою.

Затамована інфляція руйнує ринковий механізм. Ринок не виконує регулюючу функцію, адже не одержує цінових сигналів (зміна цін – основний важіль дії ринкового механізму). “Заморожені” ціни роблять невигідним прикладання капіталу та інших ресурсів в галузях, де високі витрати виробництва. Із таких галузей відбувається “втеча” капіталів, що породжує дефіцит певних товарів. У саморегульованій економіці дефіцит (нестача товарів) швидко ліквідовується більш високими цінами, а потім і розширенням виробництва. Тут же дефіцит стає хронічним, затамована інфляція породжує ажіотажний попит і товарний дефіцит дедалі збільшується. Тотальний товарний дефіцит – ознака затамованої інфляції,її неминучим супутником стає “чорний” (нелегальний) ринок. Виробництво не працює, або працює повільно, зменшуються доходи, бідніє населення і держава.

Перевага відкритої інфляції у порівнянні із затамованою полягає у тому, що у першому випадку додатковий дохід від зростання цін одержує виробник, а у другому – кримінальні структури, що “розквітають” на “чорному” ринку.

Отже, винуватцем інфляції, у будь-якому випадку, є держава, невмілі і неправильні дії якої зумовлюють існування надлишку грошей в обігу і загальне зростання цін. Особливо це стосується емісійної інфляції.

Емісійна інфляція виникає внаслідок необгрунтованого випуску державою в обіг додаткових готівкових чи безготівкових грошей, які не підкріплені додатковим випуском товарної маси.

Якою б не була мета додаткової емісії – забезпечення виплати заробітної плати шахтарям чи вчителям, пенсій, соціальної допомоги тощо – вона обернеться зростанням цін, інфляцією, тягар якої звалиться, насамперед, на тих же шахтарів і вчителів, пенсіонерів і неімущих. Будь-яка грошова емісія повинна бути обґрунтованою і виваженою, забезпеченою додатковими товарами і послугами.

Для економіки шкідливий не лише надлишок, але й нестача грошей в обігу. У останньому випадку виникає дефляція.

Дефляція – загальне зниження рівня цін внаслідок нестачі грошей в обігу.

Дефляція веде до кризи надвиробництва,нестача грошей породжує зменшення сукупного попиту, що загрожує скороченням масштабів виробництва, безробіттям, зниженням рівня добробуту нації тощо.

Однак, історична тенденція така, що у ринковій економіці розвивається переважно інфляція, а не дефляція.

1. Які існують основні концепції походження грошей і в чому їх суть?

2. Яка форма повноцінних грошей виявилася найдосконалішою? Поясніть чому.

3. У чому суть трансформації товарної природи грошей у нетоварну і які причини цього явища?

4. Назвіть функції грошей і з’ясуйте їх особливості в сучасних умовах.

5. Що таке грошова система, які її складові елементи і в чому їх суть?

6. Охарактеризуйте грошову масу і її грошові агрегати.

7. Які чинники впливають на зростання в обігу грошової маси?

8. В чому суть рівняння обміну І. Фішера з урахуванням депозитного обігу?

9. В чому суть грошової концепції інфляції?

10. Інфляція і дефляція як наслідок порушення дії закону грошового обігу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Форми, типи, рівні і наслідки	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.