• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Види соціальних процесів.

Соціальний процес(з лат. просування, зміна, перетворення) - це об'єктивно зумовлена послідовна зміна явищ суспільного життя, а також поступова зміна соціальної організації суспільства протягом тривалого або нетривалого часу.

Базові компоненти суспільства. (Соціальна взаємодія, соціальні відносини, соціальний контроль. Соціальні зміни та соціальні процеси).

Соціальна дія (дане поняття ввів М.Вебер) –це спосіб розв’язання соціальних проблем і суперечностей, які ґрунтуються на зіткненні інтересів і потреб головних соціальних сил суспільства. Соціальною є та дія, результат якої зорієнтований на інших людей. Наприклад, коли людина сіла обідати – це не є соціальна дія, а от коли вона готує святковий обід, то її дії вже є соціальними.

Соціальні дії завжди вмотивовані. Види мотивації соціальних дій (за М.Вебером):

- цілераціональні – коли людина знає чого хоче і як це досягти;

- ціннісно-раціональні – дії, що здійснюються під впливом соціальних вимог, норм, і цінностей.

- традиційні – базуються на звичаях, традиціях та загальновизнаних соціальних зразках поведінки, і які не зазнають перевірки на істинність;

- афективні (афект – короткочасний емоційний стан, сильне душевне хвилювання) – дії, що супроводжуються вираженням емоцій і не орієнтовані на оцінку інших та свідомий вибір мети.

Останні два види дій М.Вебер не вважав соціальними, оскільки вони не враховують мотиви інших людей, а тому ними має займатись психологія, так як поведінка людей тут підпорядковується нормам, традиціям, звичаям, емоціям.

За висловом древніх "все тече, все змінюється". Змінюється все і в суспільстві, змінюється і саме суспільство. Є в ньому зміни ледь помітні, а є глобальні, є такі що здійснюються швидко, а є такі, що тривають протягом десятиліть, а то й століть, чи, навіть, тисячоліть. Та які б зміни у суспільстві не були, всі вони пов'язані з соціальними процесами. Соціальні процеси змінюють саме суспільство, переводячи його до нового, більш якісного стану. Але саме суспільство залишається, не втрачаючи свою соціальну організованість. Все відбувається, мов у тілі людини, органи і системи органів ростуть, постійно змінюються, але не змінюється саме тіло людини, його структура.

Організовуючи соціальний процес, суб'єкт сам потрапляє під його вплив, від чого змінюється буття соціального суб'єкта і, навіть сам соціальний суб'єкт. Це ніби будинок, який будується людиною і в якому сама людина й житиме,- тобто спочатку спорудження будинку залежить від людини, а потім життя людини залежатиме певною мірою від того, в якому будинку вона мешкатиме. Отже, діяльність соціальних суб'єктів і соціальні процеси взаємообумовлені. А це значить, що чим вищий рівень організованості і розвитку суб'єкта (а ним може виступати й суспільство в цілому), тим більш якісним буде й соціальний процес.

Будь який соціальний процес проходить декілька стадій свого існування, серед яких можна виділити:

- зародження;

- розвиток;

- точку максимальної дії (або максимального піднесення);

- затухання;

- завершення.

Звичайно, наведені етапи є лише загальними, оскільки кожен процес може мати менше або більше етапів свого існування.

Те, що соціальні процеси здійснюються соціальними суб'єктами, дає змогу нам помічати їх, відчувати, оцінити їх величину, кількісні і якісні зміни, які вони несуть в собі. А це дуже важливо, оскільки визначивши рівень процесу, особливості його протікання, ми можемо спрогнозувати його дію в найближчому майбутньому, а значить, і можливі суспільні перетворення, які він може спричинити. Зрозуміло, якщо прогнозовані зміни будуть в цілому позитивні, то процес слід прискорювати й посилювати, а якщо негативні - навпаки, - послаблювати й уповільнювати.

Суспільство є багатогранним і має досить складну структуру, і це зумовлює появу великої кількості різних соціальних процесів. Перші спроби класифікації соціальних процесів були зроблені ще в перші роки дослідження їх. Зараз можна виділити декілька основних ознак, за якими класифікують соціальні процеси.

За масштабами охоплення соціального середовищавиділяють:

- соцієтальні - найглобальніші процеси, які охоплюють або все суспільство, або великі ділянки його. До таких процесів належать, наприклад, зміни соціально-економічних формацій, промислова революція, світова економічна криза та інші.

- загальні - ті, що охоплюють певні соціальні інститути - зміна системи освіти, зміна політичного устрою держави, зміна системи управління тощо.

- особливі - процеси, які охоплюють, як правило, окремі об'єкти соціального середовища лише за певних умов. Наприклад, урбанізація, пристосування, асиміляція та інші.

Щодо соціальної системи, в якій відбуваються соціальні процеси, їх поділяють на

- внутрішньоособистісні - розвиток свідомості, самовиховання, самовдосконалення;

- ті, що виникають у відносинах двох індивідів;

- ті, що виникають у відносинах між особистістю і соціальною групою;

- ті, що існують в межах групи;

- ті, що виникають у відносинах різних соціальних груп;

- ті, що змінюють соціальну структуру суспільства.

За часом існуваннярозрізняють:

- короткотривалі процеси;

- довготривалі процеси.

За характером діїсоціальні процеси поділяють на

- плавні;

- стрибкоподібні.

За наслідками, які спричиняють соціальні процеси у соціальній системі, їх поділяють на

- асоціативні (об'єднувальні);

- десоціативні (роз'єднувальні).

До асоціативних процесів належать зближення, компроміс, об'єднання (консолідація),співробітництво, пристосування(адаптація). До десоціативних – суперництво (конкуренція), опозиція,конфлікт.

Зближення- процес, в ході якого соціальні суб'єкти встановлюють достатній рівень розуміння один одного, дії одного з них не суперечать інтересам іншого, завжди готові до соціального контакту між собою.

Компроміс - процес, при якому для вирішення протиріч між соціальними суб'єктами, вони йдуть на поступки один одному.

Об'єднання - це процес організації соціальних суб'єктів в єдину систему для досягнення спільної мети.

Співробітництво- процес, який полягає в узгодженні діяльності соціальних суб'єктів для досягнення загальної мети.

Пристосування - прийняття соціальним суб'єктом соціальних норм, правил і зразків поведінки того середовища, у якому він опинився, якщо норми і правила засвоєні раніше, не призводять до задоволення потреб в даному середовищі.

Суперництво - процес, який полягає у зіткненні інтересів різних соціальних суб'єктів або у прагненні одним суб'єктом заволодіти для задоволення власних потреб тими засобами, якими прагне заволодіти інший суб'єкт для задоволення власних інтересів.

Опозиція- процес, який полягає у протистоянні соціального суб'єкта, який має обмежену кількість засобів для реалізації власних інтересів, тому соціальному суб'єкту, котрий має їх в достатній кількості з метою заволодіння його становищем.

Конфлікт - процес, в ході якого соціальний суб'єкт для досягнення власної мети прагне підпорядкувати собі або знищити іншого соціального суб'єкта з такими ж самими або близькими цілями.

Десоціативні процеси як правило призводять до дезорганізації соціальних систем.

Дезорганізація - сукупність соціальних процесів, які спричиняють зміни, що не відповідають нормам певної соціальної системи, оцінюються її членами, як такі, що заважають стабільному функціонуванню системи і які можуть призвести до її розпаду.

Параметри вимірювання соціальних процесів поділяються на кількісні і якісні.

До кількісних параметрів виміру соціальних процесів належать такі показники як народонаселення, трудові ресурси, засоби виробництва, рівень валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, приріст продукції, рівень доходів на душу населення та багато інших. Але визначені таким чином кількісні показники стосуються лише деяких аспектів економічної сфери. Адже кількість - це не завжди є основний показник стабільності суспільства. Наприклад, стан добробуту суспільства прийнято вимірювати за середньою тривалістю життя його мешканців. Але якщо взяти іншу країну, де тривалість життя дещо менша, зате вищий рівень побутових та виробничих умов, вищий рівень розвитку освіти та культури, доступність їх для всього населення, то не важко зробити висновок, яке суспільство має вищий рівень добробуту. Тому, часто для виміру соціальних процесів, крім кількісних параметрів, використовують ще й якісні. Взагалі, вимірюючи соціальні процеси, слід враховувати одночасно і кількісні і якісні параметри, і варто користуватися відразу кількома показниками - тоді якість отриманої інформації буде високою.

Читайте також:

1. Бюджетна заборгованість із соціальних виплат
2. Види пенсійних виплат і соціальних послуг.
3. Види соціальних небезпек.
4. Види соціальних послуг, пільг і матеріального забезпечення, що надаються населенню в Україні
5. Види та цілі соціальних організацій
6. Вікові часи у контексті соціальних норм
7. Генеза політичних ідей на початку – наприкінці ХХ ст. Формування політології як самостійної галузі та загальної системи соціальних і гуманітарних наук.
8. Геохімія – ключ до розкриття геологічних процесів.
9. Девіаційна поведінка представників окремих соціальних груп
10. Демократія і права соціальних меншостей (меншин).
11. Джерела фінансування соціальних гарантій

Переглядів: 2954