МАТЕРІАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

План

Вступ, актуальність проблеми	5 хв.
Сучасні погляди на етіопатогенез уролітіазу	20 хв.
Хімічний склад, будова та локалізація конкрементів	10 хв.
Клініка, перебіг, ускладнення хвороби	30 хв.
Сучасні методи лікування	20 хв.
Відповіді на запитання і заключення	5 хв.

1. Екран.

2. Тематичні таблиці та діапозитиви, діапроектор.

3. Доповідь історій хвороб та демонстрація хворих.

Лекція для студентів 4 курсу

на тему: “Сечокам’яна хвороба (уролітіаз)”

Під поняттям уролітіаз об'єднують велику групу неоднорідних за етіологією і патогенезом синдромів і захворювань, одним з клінічно-морфологічних проявів яких є утворення конкрементів в органах сечовидільної системи.

Уролітіаз – досить поширене у всьому світі захворювання. Пацієнти з цією недугою складають 30-45% всього контингенту урологічних стаціонарів. На сьогоднішній день захворюваність сечо-кам'яною хворобою в світі досягає 1-2%, однак її частота в різних регіонах неоднакова.

Сечо-кам'яна хвороба зустрічається в будь-якому віці. Збільшення тривалості життя людей розширило вікові межі уролітіаза, в зв'язку з цим хворих з каменями нирок і сечових шляхів стає більше.

Уролітіаз належить до числа захворювань, поширенню яких сприяють умови сучасного життя. Зростання науково-технічного прогресу на виробництві і в побуті, величезна кількість людей, які навчаються та займаються розумовою працею – все це приводить до зростаючої і масової гіподинамії населення, що є умовою, яка сприяє порушенням фосфорно-кальцієвого обміну. Надлишок пуринів в їжі на фоні все тієї ж гіподинамії веде до підвищеного синтезу сечової кислоти, гіперурикемії та гіперурикурії.

Однак, не дивлячись на частоту захворюваності на уролітіаз, основні успіхи в діагностиці і лікуванні були досягнуті за останні два десятиліття.

Причини виникнення каменів в нирках і сечових шляхах у різних хворих відмінні, тобто це захворювання поліетіологічне.

Етіологічні фактори уролітіазу можуть бути вродженими і набутими, постійними або скороминучими.

Вроджені патологічні зміни в нирках і сечовивідних шляхах поділяють на 3 основних групи:

1. ензимопатії (тубулопатії) – ураження проксимального і дистального канальців;

2. вади анатомічного розвитку сечових шляхів;

3. спадкові нефрозо- і нефритоподібні стани.

Ензимопатії (тубулопатії) являють собою порушення обмінних процесів в організмі або функцій ниркових канальців в зв’язку з недостатністю або відсутністю якогось ензима, що приводить до блокування відповідного обмінного процесу.

Серед них найбільш поширені оксалурія, цистинурія, аміноацидурія, галактоземія та фруктоземія. Частим порушенням є уратурія.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Податкові перевірки: види, порядок і строки проведення. Оформлення результатів перевірки	\|	Теорії патогенеза уролітіаза

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.