Загальні засади, механізми формування та реалізації державної молодіжної політики в Україні

Законодавче закріплення основних питань, пов’язаних з реалізацією прав молодих громадян, відбувалося як шляхом висвітлення молодіжної проблематики в нормативно-правових актах з питань соціально-економічного, соціально-гуманітарного спрямування тощо, так і у профільному молодіжному законодавстві.

За твердженням дослідників, протягом 20 років майже 700 законів України та біля 800 підзаконних нормативних актів так чи інакше спрямовувалися на вирішення молодіжних проблем. Передусім йдеться про нормативно-правові акти з питань праці, освіти, культури, охорони здоров’я, альтернативної військової служби, оборони, підприємництва.

Нині діючий базовий комплекс молодіжних законів складається з Декларації “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (15 грудня 1992 р.), Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (5 лютого 1993 р.), Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” (1 грудня 1998 р.) та Закону України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” (21 червня 2001 р.).

Створення вітчизняного молодіжного законодавства відбувалося шляхом відокремлення концептуального документу, яким стала Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від комплексу законів прямої дії (або наближених до них), у яких висвітлювалися першочергові питання державної молодіжної політики, а саме: комплекс питань з формування та реалізації цієї політики за основними її напрямами; питання соціальної роботи з дітьми та молоддю; питання державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій. Спільною рисою усіх молодіжних законів є те, що вони мають достатньо невеликий обсяг (кількість статей від 12 до 22), доволі часто зазнавали змін та потребують свого подальшого удосконалення.

Закон України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” нині діє в редакції від 23 березня 2000 р. з чисельними змінами наступних років (з березня 2002 р. по грудень 2010 р. їх вносили шістнадцять разів). Цей закон визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави, основні напрями реалізації державної молодіжної політики в Україні щодо соціального становлення та розвитку молоді (всього він містить шістнадцять статей).

Значущість Закону України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” полягає в тому, що у практику запроваджено та забезпечується на центральному, регіональному та місцевому рівнях наступні елементи та інструменти української моделі державної молодіжної політики:

- розробка молодіжного законодавства як окремого напряму нормотворення;

- створення органів управління з молодіжних питань;

- виділення бюджетного фінансування молодіжних програм;

- запровадження цільових молодіжних програм;

- створення мережі соціальних служб для молоді;

- забезпечення першого робочого місця для молодих громадян;

- розвиток різноманітних структур для молоді;

- запровадження комплексу стипендій, грантів, премій;

- гарантування пільг на проїзд студентам та учням;

- запровадження молодіжного житлового та освітнього кредитування;

- визначення правового статусу та гарантування діяльності молодіжних громадських організацій.

Закон України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” визначає особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. Загалом містить 12 статей. Подано визначення понять “молодіжні громадські організації” та “дитячі громадські організації”. У 2001 р. цей закон став предметом розгляду Конституційного Суду, який визнав неконституційними положення, що стосувалися Українського національного комітету молодіжних організацій (УНКМО). Після 2001 р. до нього ще два рази вносилися зміни. Основними питаннями діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій у цьому законі стали такі: принципи їх утворення і діяльності; питання засновництва молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок; членство в молодіжних та дитячих громадських організаціях; статус молодіжних та дитячих громадських організацій; права молодіжних та дитячих громадських організацій; участь молодіжних та дитячих громадських організацій у підготовці та прийнятті рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді; форми державної підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій; фінансова підтримка діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій; відповідальність молодіжних та дитячих громадських організацій за порушення законодавства.

Прийняття Закону України “Про молодіжні та дитячі громадські організації” позитивно вплинуло на розвиток молодіжної ініціативи, формування багатоманітності молодіжного руху. До найважливіших наслідків його запровадження належать отримані громадськими об’єднаннями можливості залучення до розроблення і обговорення проектів рішень з питань державної політики щодо дітей та молоді; отримання: інформації про державну молодіжну політику; методичної, організаційної допомоги з питань соціального становлення та розвитку молоді; фінансової підтримки з боку органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Закон України “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” визначає організаційні і правові засади соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю, загалом містить 22 статті. Нині він діє в редакції 2009 року. Двічі у 2005 р. до нього вносилися зміни. Останні було внесено 20 вересня 2011 р. Завдяки цьому закону термінологічна база державної молодіжної політики поповнилася поняттями менеджмент у соціальній роботі з сім’ями, дітьми та молоддю, соціальна робота з сім’ями, дітьми та молоддю; соціальне інспектування; соціальне обслуговування сімей, дітей та молоді; соціальна профілактика; соціальна реабілітація; соціальний супровід; супервізія; фахівець із соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю. Цей закон визначив весь комплекс питань, пов’язаних із здійсненням соціальної роботи з молоддю та норми відповідальності за порушення законодавства у сфері роботи з молоддю.

Для практики соціальної роботи важливе значення мають:

- закріплення обов’язковості соціальної роботи з молоддю;

- визначення суб’єктів та об’єктів соціальної роботи молоддю, їх завдань, прав та обов’язків;

- запровадження розгорнутої характеристики основних форм соціальної роботи та соціальних заходів;

- закріплення статусу “фахівця із соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю”;

- визначення джерел та порядку фінансування соціальної роботи тощо.

4 листопада 2004 р. Парламент ухвалив Закон України “Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю”. З того часу здійснювалися спроби законодавчо визначити питання про забезпечення молоді житлом, кредитування на здобуття вищої освіти, виховання дітей та молоді, соціальні стандарти державної молодіжної політики. Висловлювалися пропозиції про кодифікацію молодіжного законодавства України та розробку й ухвалення Молодіжного кодексу України.

Порівняння українського молодіжного законодавства з іноземними аналогами дає можливість побачити той факт, що в ньому досі не запроваджено поняття “молодіжна робота” (youth work), а поняття “соціальна робота з молоддю” не виступає його повноцінним замінником.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Молодіжна політика незалежної України з 1991 року.	\|	Парламентські слухання з питань молодіжної політики

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.