Класифікація безеквівалентної та фонової лексики

Безеквівалентна та фонова лексика найяскравіше відображає в своїй семантиці своєрідність культури народу — носія мови.

Відібраний із словників лексичний матеріал найчастіше розглядається в трьох аспектах:

– предметно-тематичному,

– генетичному,

– функціонально-семантичному,

які відповідають теоретичним засадам вивчення мови у спектрі "мова і культура".

Над проблемами класифікації безеквівалентної та фонової лексики працювало багато лінгвістів, в основному на матеріалі російської мови. Першими безеквівалентну та фонову лексику російської мови класифікували Є.Верещагін та В.Костомаров. Враховуючи той факт, що класифікація може бути синхронною чи історичною, Є.Верещагін і В.Костомаров запропонували змішаний тип розподілу лексики, при якому генетичні основи класифікації поєднуються з тематичними, виділивши таким чином сім груп лексики:

1) радянізми,

2) слова нового побуту,

3) найменування предметів і явищ традиційного побуту,

4) історизми,

5) лексика фразеологізмів та афоризмів,

6) фольклорна лексика,

7) слова неросійського походження (Верещагин, Костомаров, 1990, 45-51).

Приблизно таку ж класифікацію безеквівалентної та фонової лексики російської мови подано А.А.Брагіною.

Виходячи з положення, що конкретні слова дуже часто важко перекладаються з однієї мови на іншу через їхній тісний зв'язок з позалінгвістичною дійсністю певного соціуму, дослідниця об'єднує такі слова у спільну групу безеквівалентної та фонової лексики і розподіляє їх на чотири тематичні групи:

1) радянізми,

2) традиційно-національні слова старого і нового побуту,

3) слова з фольклору,

4) деякі інші (Брагина, 1986, 7).

М.Д.Зінов'єва запропонувала інший підхід до класифікації мовних одиниць з національно-культурним компонентом у семантиці, а саме: за ступенем насиченості слів національним колоритом та належністю таких слів до власних чи загальних назв сучасної російської мови:

1) безеквівалентні слова,

2) фонові слова,

3) антропоніми,

4) топоніми,

5) фразеологізми,

6) конотативна лексика,

7) афоризми (Зиновьева, 1990, 23).

В.М.Манакін класифікував безеквівалентну лексику (українсько-російські паралелі) за предметно-тематичним принципом, виділивши 11 груп безеквівалентних слів. Ці слова позначають предмети матеріальної і духовної культури:

1) найменування предметів домашнього вжитку,

2) назви одягу,

3) назви кулінарних виробів, напоїв,

4) топоніми,

5) фразеологізми,

6) конотативна лексика,

7) назви будівель і їх частин,

8) назви різних осіб,

9) назви музичних інструментів,

10) найменування історичних реалій (домашнього начиння, одягу, осіб, одиниць виміру, грошей),

11) інші найменування.

Як зазначає дослідник, список безеквівалентних слів кожної конкретної мови в синхронічному плані "більш-менш постійний" (Манакин, 1994, 165-176).

С.Влахов та С.Флорін класифікували російські реалії за чотирма параметрами:

1) предметним принципом,

2) місцевим принципом,

3) часовим принципом,

4) перекладацьким принципом.

Предметний принцип класифікації включає три категорії реалій, а саме: географічні реалії, етнографічні реалії, суспільно-політичні реалії, які налічують 44 тематичні групи лексики (Влахов, Флорин, 1986, 59-64).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фонові знання, лексичний фон та фонова лексика	\|	Предметно-тематична класифікація безеквівалентної та фонової лексики української мови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.