Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Шляхи підвищення ефективності процесу виховання.

Підвищення результативності виховного процесу зав­жди було актуальним питанням. Нині школа прагне до­лати формалізм, удосконалювати виховну діяльність пе­дагогічних колективів.

Подолання формалізму у виховній роботі школи мож­ливе завдяки уникненню безсистемності, усуненню заор­ганізованості учнів безліччю непотрібних заходів.

Типовими проявами формалізму у виховному про­цесі є:

- дроблення виховного процесу, тобто однобічно-ана­літичний підхід до планування, здійснення й оцінюван­ня виховної роботи, шо суперечить цілісності реального процесу розвитку людини й колективу. Виховна робота часто планується, здійснюється й оцінюється як сума ок­ремих заходів;

- гонитва за кількістю виховних впливів, що супере­чить характеру реального процесу розвитку людини і ко­лективу, який визначається передусім якістю виховання;

- однобічність трактування впливу, яка суперечить ба­гатостороннім виявам реальної людини і колективу. Так, бесіду, доручення тощо нерідко розглядають як засіб ли­ше морального або естетичного виховання, хоча насправ­ді вони є комплексними методами виховання взагалі;

- відсталість форм виховного впливу, традиційний, консервативний підхід до виховної роботи, якій супере­чить динамізму розвитку особистості та колективу, що потребує протиставлення оновлених і збагачених педаго­гічних та інших традицій;

- невиразність виховного впливу, відсутність індивідуально-диференційованих форм, тобто однобічний під­хід до виховної роботи, її планування, здійснення, оці­нювання, що суперечить реальному процесові розвитку людини і колективу, в якому органічно поєднуються за­гальне, окреме (групове) та індивідуальне;

- зовні показний характер виховної роботи, що супере­чить характеру внутрішнього розвитку людини і колек­тиву, тобто виховання має охоплювати відкриті та при­ховані впливи на особистість, що формується. Їх мета — розвиток внутрішніх установок;

- незавершеність, неповнота виховних впливів, тобто їх однобічно навчаючий характер, зведення виховної роботи до заходів для вихованців. За такого підходу учень розглядар-гься тільки як об'єкт впливу, і стосунки між ним і наставником є суб'єкт-об'єктні, але практично во­ни мають бути суб'єкт-суб'єктними, коли особистість стар­шого, або більш досвідченого, не піднімається над особи­стістю молодшого, або менш досвідченого, не "давить" її своєю перевагою чи авторитетом, коли спілкування і ді­яльність відбуваються на паритетній основі.

Удосконалення виховного процесу в школі перед­бачає:

- організацію виховних центрів — створення музеїв, тематичне оформлення рекреацій. Як стверджував В. Су хомлинськии, у школі і стіни повинні говорити. Така ін-формаційно-образна насиченість шкільних приміщень не тільки збагачує учнів знаннями, які виходять за межі нав­чальних програм, а й має відчутний виховний вплив на них;

- органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами довкілля Це передусім організація допомо ги школярів населенню в охороні та примноженні багатств природи, у вирішенні проблем виробництва, орієнтації уч­нів на вибір професії, потрібної для їх міста чи села;

- створення в школі морально-психологічного кліматуповаги до знань. Школа має пропагувати серед учнів дум­ку, що в цивілізованому суспільстві людині вигідно бу­ти вихованою і освіченою. Це потрібно й суспільству. Тре­ба долати тимчасове явище неповаги до вихованості й ос­віченості, яке, на жаль, ще існує;

- підбір раціонального змісту виховання відповідно до його мети і рівня вихованості колективу й окремих уч­нів. Школа повинна відчувати, який напрям змісту ви­ховання треба посилити на певному етапі виховної роботи. На початку XX ст. в Україні такого посилення потребу­ють питання морального і правового виховання, підготов­ка учнівської молоді до життя та діяльності в ринкових умовах, виховання несприйнятливості до негативних явищ життя тощо;

- розумне співвідношення між інформаційними ме­тодами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності. Це зумовлено тим, що в школі превалюють словесні методи виховання, які дають змогу формувати погчяди і переконання учнів, але не забезпечують вироблення відповідних навичок і звичок поведінки. Цим по­яснюється розрив між свідомістю і поведінкою деяких школярів. Залучення учнів до різноманітних видів діяль­ності сприяє подоланню такого розриву;

- своєчасне проведення виховних заходів, акценту­вання уваги на профілактиці негативних явищ в учнівсь­кому середовищі. Нерідко деякі виховні заходи проводять лише після того, як у школі стався неприємний випадок. Але річ у тім, що виховання повинно бути профілактич­ним, запобігати негативним явищам, а не очікувати їх, щоб відтак усувати їх причини;

- використання різноманітних форм і методів вихов­ного впливу, що відповідають віку учнів. Доцільно оби­рати такі з них, які спонукають учнів до вияву актив­ності, ініціативи й самостійності, в підготовці та прове­денні яких вони брали б активну участь;

- підвищення емоційності виховних заходів. Ця ви­мога ґрунтується на таких положеннях: а) твердженні пси­хологів, що знання засвоюються швидше і стають погля­дами й переконаннями за умови, що учень до них не бай­дужий, що він емоційно переживає, засвоюючи їх; б) од­нією з рис української ментальності є емоційність;

- створення умов для розвитку самостійності та іні­ціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та само­виховання;

- подолання авторитарного стилю у ставленні педа­гогів до учнів. Підготовка учнів до життя в демократич­ному суспільстві потребує відмови від командного стилю в ставленні до них. Школа має бути взірцем демократи­зації українського суспільства, а учні за період перебу­вання в ній повинні набути достатнього досвіду стосун­ків на демократичних засадах.


Читайте також:

  1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. II. Поняття соціального процесу.
  4. IV. План навчального процесу.
  5. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  6. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
  7. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
  8. Адміністративний примус застосовують на основі адміністративно-процесуальних норм.
  9. Активний та пасивний типи адаптаційного процесу.
  10. Альтернативні парадигми організаційного процесу
  11. Альтернативні шляхи охорони атмосфери
  12. Альтернативні шляхи охорони атмосфери




Переглядів: 520

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Результати процесу виховання. Шляхи підвищення ефективності процесу виховання | Матерія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.