Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Класифікація типових прийомів пошуку рішень

Основною проблемою у винахідництві є поетапне визначення найімовірнішої зони пошуку рішення. Випадковий набір методів (прийомів) не є ефективним. Процес пошуку рішення в залежності від складності завдань повинен бути багаторівневим і з такими визначеннями, як обмеження, властивості і відносини. Для того, щоб методи працювали узгоджено, необхідна відповідна класифікація типових прийомів (табл. 3).

Наведемо кілька відомих прийомів, які представлені за наведеною вище класифікацією.

Структурні перетворення. Кількісні перетворення об'єкта: прийом «Принцип подрібнення»:

а) розділити об'єкт на незалежні частини;

б) зробити об'єкт розбірним;

в) збільшити ступінь подрібненості об'єкта

прийом «Принцип винесення»: відокремити від об'єкта зайву частину (властивість) чи виділити потрібну частину (властивість)

прийом «Принцип об'єднання»:

а) з'єднати однорідні чи призначені для суміжних операцій об'єкти;

б) об'єднати в часі однорідні чи суміжні операції

прийом «Принцип універсальності»: об'єкт виконує кілька різних функцій, завдяки чому відпадає необхідність в інших об'єктах

прийом «Дешева недовговічність замість дорогої довговічності»: замінити дорогий об'єкт набором дешевих об'єктів, поступившись при цьому деякими якостями (наприклад, довговічністю)

Структурні перетворення -Якісні перетворення об 'єкта :

прийом «Принцип місцевої якості»:

а) перейти від однієї структури об'єкта (чи зовнішнього середовища, зовнішнього впливу) до неоднорідного;

б) різні частини об'єкта повинні мати (виконувати) різні функції;

в) кожна частина об'єкта повинна знаходитися в умовах, що найкраще відповідає її роботі

Структурні перетворення Вибір конструкції і матеріалу.

прийом «Використання пневмо- і гідроконструкцій» (замість твердих частин об'єкта використовувати газоподібні й рідкі)

прийом «Використання гнучких оболонок і тонких плівок» (замість звичайних конструкцій або ізоляції)

прийом «Застосування пористих матеріалів»

прийом «Принцип однорідності» (об'єкти, що взаємодіють з даним об'єктом, мають бути зроблені з того ж матеріалу чи близького йому за властивостями)

прийом «Застосування композиційних матеріалів» (перехід від однорідних матеріалів до композиційних)

Структурні перетворення -Вибір форми:

прийом «Принцип асиметрії» (перехід від симетричної форми об'єкта до асиметричної або збільшення ступеня асиметрії)

прийом «Принцип «Матрьошки» («Телескопу»):

а) один об'єкт розміщений усередині іншого який у свою чергу знаходиться усередині третього, і т.д.;

б) один об'єкт проходить крізь порожнину в іншому об'єкті.

прийом «Принцип сферичності» (перехід від прямолінійних частин об'єкта до криволінійних, від плоских поверхонь до сферичних, від куба чи паралелепіпеда до кульових конструкцій)

Структурні перетворення -Вибір кольору:

прийом «Принцип зміни фарбування» (змінити фарбування чи ступінь прозорості, використовувати барвні добавки або мічені атоми)

Структурні перетворення -Вибір виміру:

прийом «Принцип переходу в інший вимір»:

а) задачі, пов'язані з рухом чи розміщенням об'єкта в одній площині, усуваються при переході до простору трьох вимірів;

б) багатоповерхове компонування об'єктів;

в) нахилити об'єкт, покласти його «набік», використовувати зворотну сторону даної площі

Структурні перетворення -Вибір посередника:

прийом «Принцип «посередника» (використання проміжних об'єктів)

прийом «Принцип копіювання» (замість недоступного, складного, дорогого, незручного чи тендітного об'єкта використовувати його спрощені і дешеві копії або їхні оптичні копії)

Функціональні перетворення -Періодична послідовність станів (дискретна, гармонійна):

прийоми «Використання механічних коливань» та «Принцип періодичної дії»

Функціональні перетворення - Безперервність функціонування:

прийоми «Принцип безперервності корисної дії», «Принцип і проскакування», «Принцип сферичності», «Принцип попередньої антидії», «Принцип заздалегідь підкладеної подушки», «Принцип антиваги»

Структурно-функціональні перетворення -Оперативна зміна параметрів:

прийоми «Принцип динамічності (параметризації)», «Принцип самообслуговування»

Структурно-функціональні перетворення -Зворотний зв 'язок:

прийом «Принцип зворотного зв'язку»

Структурно-функціональні перетворення -Час життя об 'єкта:

прийом «Принцип регенерації частин»

Структурно-функціональні перетворення -> Економічні технології:

прийоми «Заміна механічної системи», «Зміна фізико-хімічних параметрів об'єкта»

Структурно-функціональні перетворення -Інтенсифікація процесів:

прийоми: «Застосування фазових переходів», «Застосування термічного розширення», «Застосування сильних окислювачів», «Застосування інертного середовища»

Структурно-функціональні перетворення -Принцип навпаки:

прийом «Принцип «Навпаки»

а) замість дії, що випливає з умов задачі, здійснити зворотну дію (наприклад, не охолоджувати об'єкт, а нагрівати);

б) зробити частину об'єкта, що рухається (чи зовнішнього середовища), нерухомою, а нерухомою — ту, що рухається;

в) перевернути об'єкт «догори ногами» Структурно-функціональні перетворення -Умовні методи:

прийоми: «Принцип часткового чи надлишкового рішення», «Звернути шкоду на користь»:

а) використовувати шкідливі фактори для одержання позитивного ефекту;

б) підсилити шкідливий фактор, доки він не перестане бути шкідливим.

Якщо від застосування цих принципів неможливо одержати 100 відсотків необхідного ефекту, треба намагатися одержати «трохи менше» чи «трохи більше». Задача при цьому може істотно спроститися.

Таким чином, на прикладі даної класифікації видно, що прийоми креативного пошуку рішень можна поділити за певними розділами та підрозділами, але інколи готових прийомів для вирішення тієї чи іншої проблеми взагалі не існує. Типові прийоми винахідник має розглядати лише як основу для прийняття рішень, яку необхідно самостійно і безперервно поповнювати. Доступними і найпоширенішими прийомами пошуку рішень є: аналогія, інверсія, емпатія, фантазія.

Ідеї для впровадження можна одержати шляхом подібного рішення з іншої сфери, підказки виникають із літературних джерел або елементи живої природи здатні наштовхнути на цікаву ідею (до речі, вивчає і пропонує адаптувати природні механізми в інженерно-технічну сферу наука біоніка). Для використання методу аналогій необхідно вивчити основні принципи і конструктивні особливості досліджуваного об'єкта. Потім перенести властивості прототипу до потрібної сфери, але скорегувати, враховуючи матеріали, технології тощо. Наприклад, птахи і риби мають спеціальну форму тіла для мінімального опору з метою зменшення сили тертя під час руху. Транспортні засоби конструюють з урахуванням цих особливостей.

Хоча аналогія1 є надзвичайно плідним джерелом ідей, разом з тим, її не можна використовувати повсякчасно. Так, при розробці робота, який би мав тестувати фарфоровий посуд, передбачалось, що він має аналогічно людині брати предмет і стукати, а по звуку визначати якість виробу. Проте найбільш ефективним способом перевірки визнано ультразвукове тестування.

У бізнесі дуже поширена практика, коли продукція виготовлена невідомими підприємствами, які імітують відомі бренди, однак вона не завжди виправдана. Також трапляється, що підприємство-лідер продає комплектуючі іншому, а воно змінює певні параметри чи знаходить інше застосування.

Метод інверсії— зворотний до аналогії— означає виконати навпаки. Наприклад, якщо певний об'єкт розташований горизонтально, розглядається доцільність вертикального розташування; рухома частина замінюється на нерухому, розтягування на стискання тощо. Так інверсні предмети — це радіоприймач і передавач. Аналогічно винайшли біговий і плавальний тренажери, ескалатор. Існує декілька видів інверсій: функціональна, структурна, параметрична, просторова, зв'язку. Функціональна полягає у виготовленні продукту із зворотною функцією (притягування-відштовхування, нагрівання-охолодження). Наприклад, сконструювали піч-гриль, де рухається не їжа, а гарячі потоки повітря обертаються навколо неї.

Структурна інверсія пов'язана зі складовими частинами системи (мало-багато, суцільна-дискретна, ієрархічна-пласка). Так, електронна апаратура раніше складалася із множини блоків, а процесор замінив багато елементів. Технічні управлінські засоби були за окремими функціями, а нині — багатофункціональні.

Параметрична інверсія ґрунтується на протилежних параметрах (довгий-короткий, твердий-м'який). Наприклад, замість нагрівання у медицині для дезінфекції застосовують сильне заморожування.

Наступним різновидом даного методу виступають інверсні зв'язки (є зв'язок— немає, позитивний— негативний). Приміром, на цьому принципі побудований телефонний зв'язок.

Просторова інверсія ґрунтується на істотній зміні предмета у просторі. Цей прийом використовується у дизайні побутових приладів (навісний холодильник, пральна машина з різним розташуванням барабану), при будівництві хмарочосів.

Часова інверсія базується на змінах проміжків часу: швидко — повільно, минуле-майбутнє. До цієї категорії також належить тенденція зміни аналогової техніки на цифрову.

Емпатія — наступний метод розробки креативних ідей. Він є ототожненням себе з іншою особою (кажуть «влізти в чужу шкіру»). Проектувальник ототожнює себе з об'єктом, який розробляє. Завдяки перевтіленню можуть виникати думки про нові функції чи удосконалення.

Креативність і фантазія тісно взаємопов'язані. Прийом фантазії дозволяє уявити нездійсненні події, фантастичні рішення можуть наштовхнути на те, що може привести до нового реального результату. Приміром, альтернативні види енергії (біопаливо, розкладання біологічних відходів) ще донедавна були фантастичними. Вже не викликає здивування технічна продукція, управління якою здійснюється не натисканням кнопок чи ручок, а голосовими командами. На сьогодні опрацьовуються можливості транспортування шкідливих відходів на інші планети.

Необхідність в креативності виникає тоді, коли існує нагальна потреба у нових ідеях, бо без них настане криза. Однак навіть якщо ситуація не настільки драматична, ідеї можуть принести нові вигоди і переваги. Отже, креативність найчастіше потрібна, якщо об'єкт удосконалюється. Під удосконаленням ми розуміємо менше витрат ресурсів та екологічність. Удосконалення має декілька напрямів, в першу чергу — виправлення недоліків. У цьому дуже активні японські працівники: в середньому триста ідей порівняно із середньостатистични-ми десятьма. Тому й набула поширення концепція всеосяжного управління якістю ТСМ. З іншого боку, правильне рішення можна знайти, використовуючи не творчість, а лише досвід, нову технологію, раціоналізм та логіку.

Крім удосконалення, креативність потрібна при розв'язанні проблем. Корисно поглянути на проблему з іншої точки зору. Винахідник спершу ставить задачу, а потім шукає шлях розв'язання.

І ще одна причина застосування креативного мислення — створення цінностей і проектування можливостей. В сучасних умовах конкуренція все більше проявляється не в цінових формах, а у вищій кваліфікації, досконалішій системі розповсюдження, високій репутації і створенні нової системи цінностей.

Внаслідок напруженого темпу життя ми не маємо часу на паузи у формі складної розумової діяльності, але вона приносить користь, якщо ми замислюємося над питаннями, чи можна зробити це інакше, чи маємо альтернативні можливості. Цей простий метод спонукає до того, що креативне мислення стає звичним і розвиває творчі навички.

Фокусування — елемент творчості, який полягає у концентрації на постановці задачі. Це просте фокусування на тому, на що інші не звертають увагу, адже інколи ідеї просто «валяються під ногами», а їх ніхто не помічає.

Здатність обрати об'єкт і замислитися— є важливим навиком творчого мислення, а його відсутність різко знижує ефективність творчості. Цей прийом люди рідко використовують, тому що звикли до того, що увагу слід приділяти нагальним серйозним проблемам. А якщо їх не існує, то й немає на що реагувати. Е. де Боно у роботі «Шість капелюхів мислення» поділяє фокусування на два види: на сфері дії та на меті [5]. Він наводить приклади використання цього прийому:

1. Зрозуміла певна потреба або мета. Мета або завдання визначені з самого початку. У нас є чудова можливість застосування творчого мислення. Завдання може бути обрано самостійно або запропоновано для вирішення іншою особою.

Перегляд звичних операцій. У даному випадку ми не маємо певного завдання або проблеми. У нас є намір переосмислити деякі операції чи процеси. Ці процеси можна поділити на дрібні й зручні для розгляду зони уваги та об'єкти фокусування, до кожного з яких по черзі застосовується нестандартне мислення. Таким чином можна розглядати будь-який існуючий процес. Тип фокусування можна обирати на власний розсуд — як фокусування на області дії, так і фокусування на цілі.

Чутливе до ідей місце. Слово «чутливий» означає, що в даному місці нова ідея принесе значний ефект. Про чутливе рульове управління ми говоримо, коли найменший поворот керма змінює напрям руху автомобіля. Світлочутлива плівка реагує на найменше світло. Нам потрібно знайти місце, яке миттєво реагуватиме на зміну ідей або концепцій. Цей пошук — операція, яка є цінною власне як така. Коли нам вдається знайти щось схоже, ми намагаємося розробити нові ідеї, що належать до цієї чутливої сфери. Від «перегляду» така дія відрізняється тим, що в попередньому випадку у нас не було відчуття величезного потенціалу нової ідеї. Ми звертали увагу на існуючу операцію просто тому, що вона є.

Влучність. Цей випадок близький до творчої паузи і простого фокусування. Він належить до «інвестиційної» сторони творчості. Час від часу ми можемо фокусуватися на чомусь без будь-якої причини, просто тому, що нам цього хочеться. До того ж, ми бажаємо мати здатність зосереджуватися на чомусь, без будь-якої на те необхідності. Завдяки цьому ми можемо зосереджуватися на таких предметах, на які інший не звернув би уваги.

Множинні об'єкти фокусування можна розбити на низку дрібніших об'єктів. Наприклад, ми маємо потребу в нових ідеях щодо автобусного сервісу. Розіб'ємо цю проблему на наступні проблеми обладнання, управління рухом, розклад, ринок, «години пік», навчання водіїв, конфігурація автобусів тощо. Якщо ми розбиваємо загальне фокусування на більш дрібніші частки, далі можна використовувати класичний метод лінійного аналізу, але при цьому не обов'язково дотримуватися чіткого поділу між окремими типами фокусування — навпаки, їх перетинання дає певні преференції.

Таким чином, менеджмент ідей всебічно розроблений теоретикаїу і практиками щодо методів, прийомів в пошуку оптимальних рішен Менеджер володіє широкими можливостями вибору із запропонов них для розв'язання специфічних проблем організації та колективу.

1. Які ви знаєте стратегії пошуку ідей?

2. Як класифікуються методи пошуку ідей?

3. Порівняйте програмне забезпечення різних виробників для управління проектами.

4. Які чинники впливають на вибір методу пошуку ідей?

5. Розкрийте суть теорії вирішення винахідницьких задач.

6. Наведіть приклади застосування окремих прийомів пошуку ідей.

7. Які сучасні технології базуються на методах аналогії, інверсії?

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теорія вирішення винахідницьких задач	\|	Тема: Зовнішнє середовище організації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.