Можна виділити чотири основних параметри, що визначають соціально-психологічну характеристику організованої злочинності.

Злочинні групи, що вчиняють насильницькі злочини

Діяльність таких груп визначається переважно ситуативно виникаючими обставинами, яким передує досить тривале попереднє знайомство, спільне проведення часу, збіг установок поведінки та наявність у кожного із учасників антисуспільної спрямованості. Залучення до групи відбувається, як правило, шляхом навіювання, зараження і наслідування на яскраво вираженому емоційному тлі.

Культивується використання специфікованої атрибутики в широких межах - від жаргону до обрядів і традицій; лідерами заохочується розгнузданість, розбещеність, оргії, акти вандалізму, тобто такі афективно-імпульсивні форми поведінки, що сприяють посиленню залежності учасника від групи, а також створюють емоційний фон, який полегшує прийняття рішення про вчинення злочину.

3 . Психологічні аспекти організованої злочинності

Організована злочинність набула в нашому суспільстві вкрай небезпечного характеру. Сьогодні це визнають уже не тільки окремі вчені, інформаційні відомства, правоохоронні органи, але й вищі керівні органи України.

Організована злочинність - це відносно масова група стійких і керованих співтовариств злочинців, що займаються злочинною діяльністю як промислом, вчиняють великомасштабні розкрадання державної і суспільної власності, створюючи для цього систему захисту від соціального контролю з використанням таких протизаконних засобів, як корупція, залякування, насильство та ін.

Актуальність протидії організованій злочинності в Україні визначається у теперішній час тим, що в основі її виникнення й розвитку лежать складні і взаємообумовлені соціально-економічні, політичні, юридичні та організаційно-управлінські причини.

Серед соціально-психологічних аспектів організованої злочинності особливе значення мають: причини об'єднання в злочинні організації; їхня психологічна структура; система взаємин яку всій організації, так і в окремих її підрозділах; методи і засоби психологічного впливу на суб'єкти злочинних організацій (своїх членів) і об'єкти злочинних зазіхань.

1. Об'єднання злочинних угруповань у могутні регіональні, міжрегіональні і міжнародні організації зі складною функціонально-ієрархічною структурою.

Відомо, що Україна поділена на п'ять територіальних зон, кожна з яких містить у собі злочинні організації місцевого, обласного та регіонального рівня. Українські злочинні структури активно впроваджуються також в Європу та на американському континенті, складаючи все більшу конкуренцію традиційним місцевим кланам, причому їхня діяльність зареєстрована вже в понад 30-ти країнах світу.

Місце і роль злочинного угруповання в системі організованої злочинності визначає, насамперед, ступінь його організованості.

Так, на найнижчому рівні знаходяться окремі злочинці та злочинні групи з відносно невизначеною структурою, найчастіше з перемінним складом учасників, що спеціалізуються на окремих видах злочинів (кишенькові злодії, шахраї, дрібні торговці наркотиками тощо). "Поділ праці" між такими групами точно визначений, вони мають свого "координатора" та "захисника", користуються послугами скупника і мережею навідників.

На наступному рівні розташовуються злочинні групи з вираженою структурою і постійним складом учасників, серед яких чималий відсоток раніше засуджених та осіб Із кримінальним досвідом. Сфера діяльності груп цього типу груп набагато ширша, вони використовують корумповані зв'язки з державним апаратом і правоохоронною системою, а також примушують до співробітництва деяку частину населення.

Вищий рівень представлений високоорганізованими співтовариствами типу синдикату. Вони мають добре розвинену і стабільну ієрархічну структуру, де члени групи наділені чітко визначеними ролями та функціями, а злочини ретельно плануються І готуються; важливим аспектом групової життєдіяльності є налагодження міжрегіональних 1 міжнародних злочинних зв'язків.

2. Наявність багатопланової, видозмінюваної й всебічно організованої злочинної діяльності. Усе різноманіття соціально-психологічних явищ в системі організованої злочинності реалізується через її цілі, мотивацію, засоби і прийоми злочинних дій.

Мета діяльності злочинних об'єднань полягає в одержанні максимального прибутку за рахунок інтенсивного використання всіх можливих матеріальних і людських ресурсів у злочинному промислі. Для досягнення цієї мети вони використовують різні, постійно змінювані й доповнювані, види протиправних дій. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених свідчать, що в даний час найбільш характерними для організованої злочинності видами протиправної діяльності є:

1) насильницьке впровадження в легальний бізнес (11);

2) незаконні валютні операції і банківські операції (5);

3) наркобізнес (6);

4) Ігорний бізнес, в тому числі й контроль над ігровими залами та ігровими автоматами (3);

5) шахрайство на ринку цінних паперів, у будівельному та туристичному бізнесі;

6) рекет стосовно фірм та приватних осіб, що мають високі офіційні і неофіційні доходи (1);

7) шантаж з використанням компрометуючих матеріалів (4);

8) викрадення дітей з метою одержання викупу (7);

9) розбійні напади на касирів, Інкасаторів та ін. (8);

10) утримання нелегальних пансіонатів для відпочинку і розваг (10);

11) утримання нелегальних відеосалонів (12);

12) утримання таємних будинків розпусти (9).

Останнім часом правоохоронними органами фіксується все більше фактів нового різновиду організованого злочинного промислу - торгівлі людьми, найчастіше жінками та дітьми-для подальшого їх використання у злочинних цілях (проституція, зйомки у порнофільмах, примусового донорства органів тощо).

Усе різноманіття мотивації поведінки організованих злочинців можна звести до наступних її різновидів:

корисливо-утилітарна,

соціального престижу,

самоствердження,

персоніфікована (особистісна) мотивація.

Але при цьому слід зазначити, що в остаточному підсумку групову спрямованість організованої злочинності визначають індивідуальні злочинні мотиви.

Важливим компонентом психологічної структури організованої злочинності є:

1) засоби і прийоми здійснення злочинів. До цієї групи відносяться: планування злочинних акцій з детальним розподілом ролей учасників; гнучка тактика злочинних дій (в одному випадку для здійснення злочину поєднуються зусилля декількох груп, в іншому злочини вчиняються окремими злочинними групами чи навіть одинаками-професіоналами); використання консуль-тантів-професіоналів з числа злочинного елементу і службовців державних закладів та установ; підшукування і виготовлення знарядь і засобів, що полегшують здійснення злочину; використання вогнепальної та холодної зброї, вибухових речовин, катування жертв та ін.;

2) засоби і прийоми протидії правоохоронним органам. До них відносяться: дестабілізація обстановки в регіоні шляхом організації групових порушень громадського порядку, масових хуліганських та Інших проявів; демонстрація сили шляхом нападу на працівників правоохоронних органів; використання сучасної техніки, засобів зв'язку; дотримання прийомів конспірації; передача працівникам правоохоронних органів дезінформації; цільове спостереження за діяльністю представників органів внутрішніх справ та учасниками групи; злочинна розвідка й ін.;

3) засоби і прийоми приховання слідів злочинної діяльності. До їх числа можна віднести: знищення матеріальних слідів злочинів; знищення (приховання) знарядь і засобів їх вчинення; зміна (маскування) власної зовнішності; залякування чи підкуп свідків і потерпілих або використання підставних свідків; використання засобів, що утрудняють залучення службових собак; фальсифікація доказів (умисне залишення певних слідів на місці злочину, підміна знарядь злочинів і т. ін.); підкуп, шантаж чи погрози розправи над працівниками правоохоронних органів та членами їх сімей; розправа з членами угруповань, викритими в співробітництві з ОВС чи такими, що прагнуть припинити злочинну діяльність й ін.;

4) засоби і прийоми організаційного забезпечення: формування груп "бойовиків" з числа спортсменів чи криміналітету, ведення "розвідки" місця й умов здійснення злочину; формування резервних коштів ("общака") та підготовка конспіративних квартир для забезпечення нелегального існування; використання найманців для здійснення вбивств; підготовка груп "прикриття", транспортного та інформаційного забезпечення; вербування "надійних" правників, лікарів та інших необхідних фахівців і т.ін.

3. Високий рівень групової організованості злочинних співтовариств. Раніше вже відзначалося, що однією з ознак організованої злочинності є наявність системи зв'язків з чітким розподілом ролей та функцій між її учасниками. Найбільш показова в цьому відношенні злочинна організація типу синдикат.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Злочинні групи, що вчиняють пограбування та розбійні напади з метою заволодіння державною та приватною власністю	\|	Дніпропетровськ - 2013

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.08 сек.