• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Теоретичні основи прийняття управлінських рішень

Тема 4. Прийняття рішень у міжнародних корпораціях

Функціональні стратегії

Функціональні відділи міжнародної корпорації розробляють функціональні стратегії з урахуванням стратегій вищого рівня: корпоративної стратегії та стратегії структурного підрозділу, до якого належить відділ. Відповідно до основних функціональних напрямів, розрізнюють маркетингову, виробничу, фінансову, інноваційну стратегії, а також стратегії постачання та управлін­ня персоналом. В якості прикладу функціональної стратегії розглянемо варіанти стратегії постачання.

1. Теоретичні основи прийняття управлінських рішень

2. Етапи прийняття управлінських рішень

3. Чинники, що впливають на прийняття рішень

4. Рівні прийняття рішень у міжнародній корпорації

Процес прийняття управлінських рішень є основою менед­жменту. Планування, організація діяльності, мотивація і конт­роль - всі ці функції вимагають прийняття рішень. їх розробка є основоположною передумовою забезпечення конкурентосп­роможності продукції й компанії на ринку, формування раціо­нальних організаційних структур, ефективного розподілу ре­сурсів, проведення правильної кадрової політики, регулювання соціальних відносин, створення позитивного іміджу та досяг­нення довгострокових цілей міжнародної корпорації та ін. Про­цес прийняття рішень лежить в основі стратегічного, тактично­го та оперативного планування.

Управлінське рішення- це результат аналізу суб'єктом управління (особою чи групою осіб) інформації про стан системи та визначення сукупності дій, необхідних для ефективного роз­в'язання або уникнення проблем з конкретною метою.

Процес прийняття рішеньв загальному розумінні складаєть­ся з ідентифікації проблем (можливостей) та вибору оптималь­ного рішення щодо їх подолання (використання).

Проблемою вважається ситуація, коли не досягається постав­лена мета.

Можливість - це ситуація, коли існує потенціал перевищен­ня результатів діяльності, які закладені в цілях організації.

Розрізняють стратегічні, тактичні та оперативні рішення.

Стратегічні рішення - це рішення, спрямовані на переве­дення організації з одного стану в інший. Тактичні рішення пов'язані зі структуруванням ресурсів корпорації й спрямовані на збільшення потенціалу їх використання. Оперативні рішення приймаються найчастіше і займають найбільше часу співробітників.

В основі діяльності міжнародної корпорації лежить певна сукупність стратегічних рішень, які приймаються менеджерами з відповідними повноваженнями. Ефективне управління перед­бачає, що ця сукупність раціонально сформована, тобто відпо­відає наступним вимогам:

1. Охоплюються всі ключові напрями, пов'язані із зовніш­ньою взаємодією міжнародної корпорації, незалежно від її організаційної структури управління.

2. Забезпечується можливість послідовної реалізації гене­ральної мети діяльності на підставі реалізації поточних планів і оперативних рішень у структурних підрозділах.

3. Відсутні внутрішні суперечності.

4. Усунення зовнішніх суперечностей рішень щодо міжнарод­ної діяльності досягається шляхом їх узгодження з рішеннями в інших сферах діяльності.

5. Орієнтація на оцінку тенденцій розвитку ситуацій.

Стратегічними вважаються такі рішення, що:

· безпосередньо пов'язані з глобальними цілями корпорації;

· орієнтовані на майбутнє міжнародної корпорації;

· зазнають істотного впливу з боку багатьох неконтрольованих зовнішніх чинників.

Стратегічні рішення характеризуються наступними особли­востями:

· відображають точку зору керівництва на те, що являє со­бою організація і що належить до сфери її діяльності;

· забезпечують взаємодію організації із зовнішнім середо­вищем;

· приймають до уваги власні ресурси організації з метою забезпечення відповідності між внутрішніми ресурсами та діловою активністю організації;

· враховують зміни в системі роботи організації;

· є дуже складними й приймаються в умовах невизначе­ності, тобто базуються на недостатній кількості інформації;

· потребують всебічного підходу до управління організацією;

· враховують тривалу перспективу та мають довгостроко­ве значення;

· базуються на інтересах зацікавлених осіб всередині організації;

· впливають на ресурсну базу організації та спричинюють організаційні рішення більш низького рівня.

Управлінські рішення поділяють на дві групи: запрограмо­вані та незапрограмовані рішення.

Запрограмовані рішення є результатом реалізації певної, заз­далегідь визначеної послідовності кроків або дій. Незапрограмовані рішення пов'язані з унікальними невизначеними ситуаціями, які мають важливе значення. На практиці майже не існує винятково запрограмованих чи незапрограмованих управлінських рішень. Багато з них різною мірою містять ознаки обох цих видів рішень.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. III. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу
3. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
4. IV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу
5. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
6. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
7. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
8. Активне управління інвестиційним портфелем - теоретичні основи.
9. Алгоритм прийняття рішення при прийманні сигналів з випадковою початковою фазою
10. Аналіз альтернативних рішень
11. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
12. Аналітичні методи та інструменти підтримки прийняття управлінських рішень.

Переглядів: 1684