Таким чином, гуморальна регуляція є різновидом біологічної регуляції, що являє собою засіб передачі інформації до ефекторів через рідке внутрішнє середовище організму (кров, лімфу і тканинну рідину) за допомогою молекул хімічних речовин, які виділяються клітинами або спеціалізованими тканинами і органами.
Механізм дії гормонів.
Існує два основних механізми дії гормонів на рівні клітини:
1. Реалізація ефекту з зовнішньої поверхні клітинної мембрана.
2. Реалізація ефекту після проникнення гормону всередину клітини.
У першому випадку рецептори розташовані на мембрані клітини (рис.1). В результаті взаємодії гомону з рецептором активується мембранний фермент аденілатциклаза, який сприяє утворенню з АТФ циклічної 3,5-аденозинмонофосфату (цАМФ). цАМФ активує клітинний фермент протеінкиназу, що реалізовує дію гормону. Так діють пептидні, білкові гормони, похідні тирозину. Характерною особливістю дії цих гормонів є відносна швидкість виникнення відповідної реакції.
Рисунок 1 – Аденілатциклазний механізм
У другому випадку рецептор для гормону знаходиться в цитоплазмі клітини (рис.2). Гормони в силу своєї ліпофільності легко проникають через мембрану всередину клітини – мішені, де зв'язуються з білками-рецепторами. Гормон-рецепторний комплекс входить в клітинне ядро, де розпадається, і гормон взаємодіє з певними ділянками ядерної ДНК, наслідком чого є утворення особливої матричної РНК. Матрична РНК сприяє синтезу на рибосомах білка. Так діють стероїдні гормони, гормони щитовидної залози. Для їх дії характерно глибока і тривала перебудова клітинного метаболізму.
Функції гормонів:
1. Регуляція росту, розвитку та диференціювання тканин та органів, що визначає фізичне, статеве і розумовий розвиток.
2. Забезпечення адаптації організму до мінливих умов існування.
3. Забезпечення підтримки гомеостазу.
Рисунок 2 – Схема дії гормону на клітину-мішень на прикладі кортизолу