Структурно-функціональна організація ендокринної системи. Ендокринні залози, їх види, гормони та значення.

ВСТУП

Гуморальна регуляція – різновид біологічної регуляції, являє собою засіб передачі інформації до ефекторів через рідке внутрішнє середовище організму (кров, лімфу і тканинну рідину) за допомогою молекул хімічних речовин, які виділяються клітинами або спеціалізованими тканинами і органами.

Гуморальну регуляцію підрозділяють на місцеву, мало спеціалізовану саморегуляцію і високоспеціалізовану систему гормональної регуляції, яка забезпечує генералізовані ефекти за допомогою гормонів. Місцева гуморальна регуляція (тканинна саморегуляція) практично не керується нервовою системою, тоді як гормональна регуляція складає частину єдиної нейрогуморальної системи.

Поділ механізмів регуляції життєдіяльності на нервові і гуморальні умовний, насправді нервові та гуморальні механізми регуляції нероздільні, тому необхідно говорити про єдину нейрогуморальну систему регуляції автономних функцій.

До ендокринних залоз, або залоз внутрішньої секреції, належать залози, які не мають вивідних проток і виділяють свій секрет (гормони) у міжклітинні щілини, а потім у кров, лімфу або цереброспінальну рідину.

Гормони – це біологічно активні речовини, що надходять безпосередньо в кров і впливають на обмін речовин, ріст, розвиток організму і функцію різних органів і систем. До біологічно активних речовин відносяться не тільки гормони, але і гормоноподобні речовини, гормони місцевої дії, які виділяються неендокринними органами: нирки, шлунково-кишковий тракт, серце. Ендокринологія – це наука, що вивчає ендокринні залози. Залежно від змісту того чи іншого гормону в крові, виникають стани:

гіперфункція – підвищений вміст гормону в крові;

нормофункція – нормальний вміст гормонів у крові;

гіпофункція – знижений вміст гормонів у крові.

Гормони можуть надавати свій вплив через нервову систему, а також гуморально, безпосередньо впливаючи на активність органів, тканин і клітин.

Класифікація гормонів і БАР за хімічною структурою:

1. Похідні амінокислот:

а) похідні тирозину: тироксин, трийодтиронін, адреналін, норадреналін;

б) похідні триптофану: мелатонін, серотонін;

в) похідні гістидіну: гістамін.

2. Білково-пептидні гормони:

а) поліпептиди: глюкагон, кортикотропін, вазопресин;

б) прості білки: інсулін, соматотропін, пролактин;в) складні білки: тиреотропін, фоллітропін, лютропін.

3. Стероїди гормони: кортикостероїди (кортизол, кортикостерон), статеві гормони (андрогени, естрогени).

4. Похідні жирних кислот: простогландін, простоциклін, тромбоксани.

Загальні властивості гормонів:

1) сувора специфічність фізіологічної дії;

2) висока біологічна активність;

3) дистантний характер дії;

4) багато гормони (стероїдні та похідні амінокислот) не мають видової специфічності;

5) генералізованість дії;

6) пролонгування дії.

Встановлено чотири основних типи фізіологічної дії на організм: кінетична або пускова, що викликає певну діяльність виконавчих органів; метаболічне (зміна обміну речовин); морфогенетична (диференціація тканин і органів, дія на ріст); корегуюча (зміна інтенсивності функцій органів і тканин). Обов'язковою умовою для прояву ефекту гормону є його взаємодія з рецепторами, для яких характерно: висока спорідненість до гормону, висока вибірковість, обмежена зв'язує ємність; специфічність локалізації рецепторів у тканинах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Основні види та механізми дії гормонів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.