• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ресурси

Додаткова

17. Андрійчук В. Г. Теоретичні аспекти окремих елементів промислової складової зовнішньоекономічної політики України / В. Г. Андрійчук // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. – 2011. – №3-4. – С. 13-20

18. Барановська В. М. Роль економічної дипломатії у зовнішньоекономічній діяльності України / В. М. Барановська // Економіка та держава. – 2012. – №2. – С. 24-26

19. Батченко Л. В. Кон'юнктура світового ринку і тенденції розвитку зовнішньоекономічного діяльності регіонів України / Л. В. Батченко, О. Г. Ткаченко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №8. – С. 197-206

20. Беседіна Т. І. Деякі організаційно-правові засади договірних відносин у зовнішньоекономічній діяльності / Т. І. Беседіна // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №9. – С. 36-40

21. Беседіна Т. І. Першочергові напрями покращення зовнішньоекономічної діяльності / Т. І. Беседіна // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №11. – С. 52-57

22. Беседіна Т. І. Проблеми укладання та виконання договорів поставки у зовнішньоекономічній діяльності та можливі шляхи їх усунення / Т. І. Беседіна // Формування ринкових відносин в Україні. – 2012. – №10. – С. 29-32

23. Борисенко О. П. Комплексний підхід до систематизації методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності / О. П. Борисенко // Економіка та держава. – 2012. – №12. – С. 115-117

24. Куреда Н. М. Вплив зовнішньоекономічної діяльності на економічну безпеку України / Н. М. Куреда, С. О. Корінний // Держава та регіони. Серія: Економіка і підприємництво. – 2011. – №2. – С. 48-52

25. Лапенко Т. Операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах / Т. Лапенко // Вісник податкової служби України. – 2012. – №9-10. – С. 30-31

26. Лєснікова М. В. Методологічні підходи до статистичного оцінювання вартості фінансових послуг у зовнішньоекономічній діяльності / М. В. Лєснікова, К. О. Пономаренко, А. В. Савченко // Статистика України. – 2011. – №4. – С. 16-21

27. www.me.gov.ua - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України

28. www.minfin.gov.ua – Міністерство фінансів України

29. www.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України

30. www.iweir.org.ua – Інститут світової економіки і міжнародних відносин

1. Зовнішньоекономічна діяльність: зміст та різновиди зовнішньоекономічних операцій.

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни є важливою умовою її економічного зростання. Особливо це актуально за сучасних умов, коли набувають інтенсивного розвитку процеси міжнародної економічної інтеграції, транснаціоналізації, міжнародного поділу праці, глобалізації світового господарства. Зовнішньоекономічна діяльність сприяє розвитку перспективних напрямів експортного потенціалу; саме за рахунок зовнішньоекономічної діяльності Україна вирішує проблему нестачі енергоносіїв, новітніх машин та устаткування, технологій, деяких товарів народного споживання.

Економічна сутність зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) виявляється у тому, що вона є важливим і потужним фактором економічного зростання і розвитку кожної країни (національний аспект ЗЕД); а також способом включення економіки кожної країни до системи світового господарства (регіональний і глобальний аспект ЗЕД).

Після проголошення у 1991 р. незалежності України були здійснені заходи, спрямовані на суттєву лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності в країні, розширення прав підприємств і організацій у цій сфері. У цей період прийняті важливі законодавчі акти, зокрема, Закони України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991), "Про єдиний митний тариф" (1992), "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (1994), "Про режим іноземного інвестування" (1996) та ін.

Чинним законодавством закріплено основні принцини зовнішньоекономічної діяльності, її види, визначено суб'єктів ЗЕД, основи правового та економічного регулювання зовнішньоекономічних зв'язків, спеціальні правові режими, юридична відповідальність, принципи оподаткування, митне регулювання, страхування зовнішньоекономічних операцій, методи захисту прав законних інтересів держави та інших суб'єктів ЗЕД в Україні.

Розглянемо підходи науковців до визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність» (табл. 1).

Таблиця 1

Підходи до визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність»

Згідно з Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Серед функцій зовнішньоекономічної діяльності можна виділити наступні:

- організація міжнародного обміну природними ресурсами і результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

- міжнародне визначення споживної вартості продуктів, що виготовляються відповідно до міжнародного поділу праці;

- організація міжнародного грошового обігу.

Основні мотиви розвитку ЗЕД:

- розширення ринку збуту своєї продукції за національні межі з метою збільшення прибутку;закупка необхідної сировини, комплектуючих виробів, нових технологій і обладнання;

- залучення інжинірингових та інших послуг для потреб виробництва, з урахуванням їх унікальності, вищої якості і нижчих цін порівняно з внутрішнім ринком;

- залучення іноземних інвестицій з метою модернізації виробництва, зміцнення експортного потенціалу і конкурентних позицій на світових товарних ринках;

- участь у міжнародному поділі праці, спеціалізації і кооперуванні виробництва.

Суб’єктами ЗЕД є:

- суб’єкти мікрорівня (фізичні особи, юридичні особи, обєднання фізичних та юридичних осіб, філіали, структурні одиниці іноземних субєктів господарювання, спільні підприємства, інші субєкти господарської діяльності);

- субєкти макрорівня (Україна як держава в особі повноважних органів: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний Банк України, Державна Митна Служба, Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, відомства, територіально-регіональні та місцеві органи влади; недержавні органи управління економікою : торгово-промислові палати (ТПП), Рада експертів при Кабінеті Міністрів, товарні, валютні, фондові біржі, асоціації, спілки.).

- субєкти міждержавного рівня (загальноекономічні міждержавні організації, міжнародні неурядові економічні організації, міжнародні організації з регулювання світової торгівлі, міжнародні валютно-кредитні організації).

Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

1. Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (виключне право народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України).

2. Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України. Крім того, даний принцип засвідчує обов’язок додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України і виключне право власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у: рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні ЗЕД; забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками.

4. Принцип верховенства закону, що полягає у:
- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами
України;

5. Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності. Україна як держава забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів
господарської діяльності на її території згідно з законами
України; здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного
права; здійснює захист державних інтересів України як на її
території, так і за її межами лише відповідно до законів України,
умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного
права.

6. Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу
при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна операція (ЗЕО) - це комплекс дій контрагентів різних країн з підготовки, укладання і виконання торгової, інвестиційної чи іншої угоди економічного характеру.

Види зовнішньоекономічних операцій:

1) експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

2) надання виробничих, страхових, консультаційних, маркетингових, посередницьких, брокерських, юридичних та інших послуг, не заборонених чинним законодавством України;

3) наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;

4) міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами;

5) кредитні та розрахункові операції;

6) створення суб'єктами ЗЕД банківських, кредитних, страхових інститутів на території України та за її межами;

7) спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

8) підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності;

9) організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі;

10) товарообмінні операції та інші форми зустрічної торгівлі ;

11) орендні операції, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

12) валютні операції;

13) роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;

14) інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України.

Таким чином, ЗЕО можуть здійснюватися за такими основними напрямами:

- міжнародна торгівля (експортно-імпортні операції, включаючи реекспорт та реімпорт, операції зустрічної торгівлі);

- міжнародний трансфер технологій (укладання ліцензійних і франчайзингових угод, інжиніринг, реінжиніринг, консалтинг тощо);

- міжнародні інвестиції (створення спільних підприємств з іноземним капіталом, інвестиції в межах вільних економічних зон).

Зустрічна торгівля (англ. trade-in, countertrade) об’єднує операції, у межах яких передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари або послуги на частину або повну вартість товарів, що експортуються. Ініціаторами розвитку зустрічної торгівлі є імпортери, які в умовах нестачі валюти можуть здійснювати закупівлі необхідних товарів з повною або частковою їх оплатою поставками своїх товарів. В умовах загострення проблеми збуту, експортери вимушені йти на отримання від покупців не грошового еквіваленту реалізованих товарів, а інших товарів, які вони або використовують у власному виробничому процесі, або реалізують на ринку. Обов'язковою ланкою у зустрічній торгівлі є банки. Вони відкривають для сторін спеціальні рахунки, на яких ведеться облік вартісної сторони операції.

Усі операції зустрічної торгівлі згідно з їх економічною природою можна поділити на такі види: операції натурального обміну; операції, які передбачають участь продавця в реалізації товарів, запропонованих покупцем; операції в рамках промислового співробітництва; операції на давальницькій сировині; операції з викупу застарілої продукції; операції, які передбачають поставки на комплектацію. Отже, розглянемо форми зустрічних операцій:

1) Бартер – прямий безгрошовий обмін товарами або послугами; це товарообмінна експортно-імпортна операція на збалансованій по вартості (ціні) основі з передачею права власності на товар без платежу грішми (натуральний обмін).

2) Компенсаційні угоди (угоди про викуп) - в цьому випадку експортер засобів виробництва погоджується на те, що компенсація за поставлені засоби буде забезпечена товарами, які будуть вироблені на цих засобах (або за їх допомогою). Існують випадки, коли компенсаційні угоди передбачають погашення продукцією, не пов'язаною з поставленими засобами виробництва. Дана угода називається „угодою про зустрічні покупки ".

3) Операції «заміщення» - в цьому варіанті угоди передбачається, що продукція має містити деякі компоненти, які виробляюгь у країні покупця.

4) Зустрічні угоди, які відомі як «паралельні» чи «компенсаційні позики». Дані угоди укладаються з метою зменшення ризику, що пов’язаний з коливанням курсів валют. Інвестор однієї країни, шо немає сумнівів щодо норми прибутку на підприємстві, що інвестується в іншій країні, шукає яку-небудь фірму даної країни-контрагента, яка була б готова здійснювати інвестиції на таку ж суму в першій країні. Це дозволило б домовитися про взаємно компенсаційні позики. Наприклад, українська компанія надає американській компанії (яка знаходиться на території України) кредит у грн, а американська - нам надає в дол. Дані кредити використовуються для інвестування кожної компанії. Після закінчення строку інвестування американська компанія розраховується за отриманий кредит заробленими на Україні гривнями, а українська - долларами.

5) Толлінгові операції є переробкою іноземної сировини з подальшим вивезенням готової продукції. Таким чином, виробничі підприємства продають не товар, а послуги з його переробки чи виробництва. Такий вид діяльності також називають операціями з переробки давальницької сировини. Він дозволяє контрагентам ввозити на територію країни сировину і вивозити готову продукцію, не сплачуючи мита і податку на додану вартість. В Україні, наприклад, операції з давальницькою сировиною часто здійснюються підприємствами легкої промисловості. Переробка сировини, напівфабрикатів тощо у готову продукцію здійснюється під митним контролем, який передбачає звільнення сторін толингової угоди від заходів економічного впливу держави, уплати ввізних та вивізних мит, але за умови, якщо під час виробничого процесу переробки митний контроль підтвердить, що продукція, яка підлягає вивезенню, виготовлена саме із визначеної у контракті давальницької сировини та згідно із встановленими та узгодженими нормами виходу готової продукції із даної сировини.

6) Угода типу "офсет ", або джентльменська угода. Ці угоди не передбачають юридичного оформлення, тобто це свого роду "джентльменські" угоди. Це означає, що хоча угоди такого роду не містять зобов'язання експортера, яке має законну силу відносно зустрічної закупівлі, вони передбачають, що експортер згоден купувати товари в імпортера у невстановленій кількості, причому ця частка відносно експортної поставки часто перевищує 100%. Набір товар, які поставляються за цими угодами, не є довільним. Угоди типу "офсет" зв'язані із дороговартісними урядовими програмами закупівель військової техніки, літаків, обладнання для атомних станцій.

7) Угоди типу "світч", або угоди з передаванням фінансових зобов'язань. Змістом угод типу "світч" є передача експортером своїх зобов'язань із зустрічної закупівлі третій стороні, як правило, спеціалізованій торговій фірмі. Мета цих операцій:

1. Звільнити експортера від необхідності реалізації непотрібних йому товарів, які йдуть за зустрічною закупкою.

2. Збалансування торгівлі між двома країнами, які мають двосторонні клірингові угоди.

Таким чином, операції типу "світч" - це чисто фінансові реекспортні операції, зміст яких полягає у звільненні фірми від створення власного збутового підрозділу для реалізації товарів, які не відповідають її основному профілю.

Операції типу "світч" не е самостійною формою торгівлі, і тому вони застосовуються у поєднанні з іншими операціями зустрічної торгівлі (крім бартерної).

Ліцензування передбачає укладання угоди, відповідно до якої фірма, що знаходиться в одній країні, продає компанії іншої країни ліцензію (дозвіл) на використання своєї інтелектуальної власності (патентів, торгової марки, фірмової назви, авторських прав або секретів виробництва) в обмін на виплату роялті (винагороди). Наприклад, фірма Walt Disney одна з найбільших корпорацій індустрії розваг у світі може видати німецькій швейній компанії дозвіл на випуск дитячих піжам із зображенням Мікі Мауса на умовах, що та буде відраховувати їй обумовлений відсоток від загального обсягу продаж цієї продукції.

Франчайзинг є особливою формою ліцензування, суть якої полягає в тому, що фірма, яка перебуває в одній країні (франчайзер), надає компанії з іншої країни (франчайзі) дозвіл на використання своєї технології виробництва, а також бренду, торгової марки і логотипу в обмін на виплату роялті. Наприклад, McDonald's Corporation продає права на відкриття ресторанів швидкого харчування по усьому світу. Франчайзинг - це спосіб кооперування, при якому франчайзер (продавець - відома фірма) передає франчайзі (покупцю - спеціально утвореній за участю франчайзера фірмі) право на використання своєї торгової марки, яка є важливою для бізнесу покупця, а також своє ноу-хау і який передбачає безперервне вливання необхідних активів у франчайзингові підприємства. У багатьох випадках франчайзер бере на себе і функцію постачання. У певному сенсі франчайзі та франчайзер діють майже як вертикально інтегрована фірма, оскільки сторони взаємозв'язані і кожна продукує частину товарів або послуг, які у кінцевому рахунку потрапляють до споживачів.

Найбільше застосування франчайзинг має у сфері послуг індустрія туризму, сервіс побутової техніки, система швидкого харчування, пральні, автосервіс. Найбільш відомими фірмами, які використовують франчайзинг, є: Мас Donald's, Xerox, Coca-Cola, Ford, Hilton, Zinger, Kentucky Fried Chicken, Perkits Yogurt, Great American Cookie, Holliday Inn, Pronuptia.

Управлінський контракт є угодою, згідно з якою компанія з однієї країни, надає фірмі з іншої країни послуги з управління її потужностями за певну винагороду. Управлінські контракти набули особливого поширення серед великих готельних компаній. Такі фірми, як Mariott та Hilton не завжди володіють дорогими готелями, що розташовані у багатьох країнах світу і носять їх імена. Часто вони просто здійснюють управління цими готелями на умовах, зазначених вище.

Міжнародний лізингприйнято розуміти як звичайну покупку основних фондів (наприклад, устаткування) за кордоном з наступною передачею їх у лізинг (довгострокову оренду з правом викупу) підприємцю своєї або третьої країни. Міжнародний лізинг можна розділити на експортний та імпортний. Кількість країн, резиденти яких беруть участь в угоді, може бути необмеженою. Угоди міжнародного лізингу є доволі привабливими для виробників, оскільки можуть здійснюватись, наприклад, за умови більш сприятливого податкового режиму іншої країни. Лізингоотримувачі, в свою чергу, можуть мати додаткові переваги, сплачуючи іноземному лізингодавцю менші відсотки, ніж у середньому по рідній країні. Залежно від обсягу наданих орендодавцем послуг виділяють : чистий лізинг,при якому орендодавець не надає послуг протягом усього строку оренди, усі витрати з обслуговування та ремонту бере на себе орендар; «мокрий» лізинг, або лізинг зі спеціальними послугами полягає у тому, що орендодавець бере на себе додаткові зобов'язання з ремонту, обслуговування машин та обладнання, сплати податків, страхування, вартість яких лізингова компанія включає у вартість орендних платежів. Найчастіше ця форма лізингу використовується при оренді транспортних засобів, причому транспортний засіб не тільки фінансується, а й складаються плани проведення його техобслуговування, укладається страховка, компенсуються витрати, зокрема на паливо.

Інжиніринг являє собою інженерно-консультаційні послуги дослідного, проектно-конструкторського, розрахунково-аналітичного характеру, підготовку техніко-економічного обґрунтування проектів, розробку рекомендацій у сфері організації виробництва і управління, тобто комплекс комерційних послуг з підготовки і забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції, з обслуговування та експлуатації виробничих, інфраструктурних та інших об'єктів. Міжнародний інжиніринг є популярним і поширеним видом зовнішньоекономічних операцій і відрізняється від звичайного інжинірингу великою кількістю нюансів та особливостей, які мають бути враховані працівниками інжинірингової фірми у зв'язку з відмінностями у виробничих стандартах, екологічних вимогах, законодавстві, кліматичних умовах, демографічній та економічній ситуації в інших країнах.

Розглянемо компетенції фінансових служб у сфері зовнішньоекономічної діяльносі підприємства. До основних завдань фінансиста в процесі здійснення підприємством зовнішньоекономічних операцій належать:

1. Вибір найприйнятнішої форми розрахунків, їх організація.

2. Здійснення операцій з придбання та продажу валюти;

3. Оптимізація фінансових відносин з посередниками, страховиками та транспортно-експедиційними організаціями при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

4. Фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій.

5. Визначення умов здійснення товарообмінних операцій, іншої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі між підприємством та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

6. Податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.

7. Оптимізація фінансовий відносин з державними органами, відповідальними за регулювання та контроль зовнішньоекономічних операцій.

8. Управління ризиками в сфері ЗЕД.

Особлива увага фінансових служб повинна концентруватися на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків, серед яких варто виділити: транспортні та складські ризики; ризик зміни курсів валют, в яких здійснюкюються розрахунки; платіжні ризики; політичні ризики (ризик ембарго, антидемпінгу). Особливо дані ризики повинні враховуватися підприємствами під час порядку здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Читайте також:

1. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
2. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
3. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
4. Банківські ресурси, їх види та класифікація
5. Біологічні ресурси
6. Біологічні ресурси
7. Виробничі ресурси та їх обмеженість
8. Виробничі ресурси та їх обмеженість.
9. Влада як соціальний феномен. Ресурси влади. Класифікація влади
10. Водні ресурси
11. Водні ресурси планети і України
12. Водні ресурси світу. Світовий океан, поверхневі та підземні води - реферат українською

Переглядів: 761