• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Тема № 6 Правові засади обмеження монополізму в економіці України.

1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну конкуренцію.
2. Правове становище антимонопольного комітету України.
3. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.
4. Зовнішньоекономічна діяльність: основні положення.
5. Правовий режим іноземних інвестицій.
6. Правовий режим вільних економічних зон.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, не допускаються зло­вживання монопольним становищем на ринку, неправомірне об­меження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Конституцій­на заборона стосується діяльності, спрямованої на недопущення, обмеження або усунення конкуренції, незалежно від конкретних її видів і складів правопорушень.

Господарський кодекс України містить главу 3 «Обмеження мо­нополізму та захист суб'єктів господарювання і споживачів віднедобросовісної конкуренції», де визначені загальні правилаантимонопольно-конкурентного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 25 Господарського кодексу України держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних пере­ваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання одер­жують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Законодавство України про захист економічної конкуренції ба­зується на нормах, установлених Конституцією України і склада­ється з Господарського кодексу України, Закону «Про захист еко­номічної конкуренції», законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Закон «Про захист економічної конкуренції» (далі — Закон) ви­значаєправові засади підтримки та захисту економічної конку­ренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спря­мований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Закон «Про Антимонопольний комітет України» визначає статус спеціального державного органу, створеного для здійснення державного конт­ролю за дотриманням антимонопольного законодавства; захисту законних прав і інтересів підприємців і споживачів шляхом засто­сування засобів щодо запобігання та припинення порушень анти­монопольного законодавства, накладення стягнень за ці порушення в межах своїх повноважень; сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта го­сподарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).

Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) ста­новище на ринку товару (спи 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), якщо:

1) на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

2) не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можли­востей доступу інших суб'єктів господарювання закупівлі сиро­вини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи
інших обставин;

3) частка суб'єкта господарювання на ринку товару перевищує 35 %, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції;

4) частка суб'єкта господарювання на ринку товару становить 35 % або менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема, внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам;

5) вважається, що кожен із 2-х чи більше суб'єктів господарю­вання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку това­ру, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконуєть­ся одна з умов, передбачених пунктами 1—2;

6) становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж 3-х суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, пере­вищує 50 %;

сукупна частка не більше ніж 5 суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 % — і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не вико­нуються умови п. 5.

Саме по собі монопольне становище того або іншого суб'єкта господарювання не визнається порушенням антимонопольного законодавства.

Види порушень антимонопольного законодавства:

1) Зловживання монопольним становищем:
нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів

у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються пред­мета договору, включаючи нав'язування товару, непотрібного контр­агенту;

обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ри­нок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання;

встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав спо­живачів або обмежує права окремих споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої това­ри, що призводить до обмеження конкуренції.

2) Неправомірні угоди між суб'єктами господарювання, спря­мованіна:

встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок;

розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалі­зації чи закупівлі товарів, їх асортиментом або за колом споживачів чи за іншими ознаками — з метою їх монополізації;

усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Узгоджені дії можуть бути дозволені (ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції») в разі, якщо їх учасники дове­дуть, що ці дії сприяють:

• вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;
• техніко-технологічному, економічному розвитку;
• розвитку малих або середніх підприємців;
• оптимізації експорту чи імпорту товарів;
• розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;
• раціоналізації виробництва.

3) Дискримінація суб'єктів господарювання:

заборона створення нових підприємств чи інших організацій­них форм господарювання у будь-якій сфері господарської діяль­ності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів господарської діяльності або виробництво певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;

примушування суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів, першочергової реалізації товарів певним споживачам або до вступу в господарські організації та інші об'єд­нання;

прийняття рішень про централізований розподіл товарів, який призводить до монопольного становища на ринку;

встановлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону України в інший;

надання окремим підприємцям податкових та інших пільг, які ставлять їх у привілейоване становище щодо інших суб'єктів го­сподарювання, що призводить до монополізації ринку певного товару;

обмеження прав суб'єктів господарювання щодо придбання та реалізації товарів;

встановлення заборон чи обмежень стосовно окремих суб'єк­тів господарювання або груп підприємців.

4) Недобросовісна конкуренція— будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підпри­ємницькій діяльності:

неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господа­рювання, створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці, а також інші дії.

Читайте також:

1. III. Захист інтересів клієнта
2. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
3. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
4. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
5. АГД як галузь економічної науки
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
8. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
9. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
10. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
11. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
12. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.

Переглядів: 3590