• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Організація життєзабезпечення населення в надзвичайних ситуаціях

Згідно з Законом «Про цивільну оборону України» громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техно­генного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Головною функцією органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання у разі виникнення НС є захист населення та організація його життєзабезпечення.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Водночас характер та зміст за­хисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економіч­них та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об'єкти — за категоріями стосовно засобів захисту населення у разі надзвичайної ситуації. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.

Для міст встановлені наступні групи: особливої важливості; першої групи; другої групи; третьої групи.

Для підприємств та організацій встановлені наступні категорії: особливої важливості; першої категорії; другої категорії.

Основні заходи щодо захисту населення плануються та здійснюються зав­часно і мають випереджувальний характер. Це стосується насамперед підго­товки, підтримання у постійній готовності індивідуальних та колективних за­собів захисту, їх накопичення, а також підготовки до проведення евакуації на­селення із зон підвищеного ризику.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації ро­біт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Дер­жавні комісії з надзвичайних ситуацій — ДКНС. ДКНС діють при Кабінеті Міністрів України, в областях, містах, регіонах як на постійній основі, так і у випадку виникнення НС. До їх функцій входить забезпечення постійної готов­ності до дій аварійно-рятувальних служб, контроль за розробкою та реаліза­цією заходів з попередження можливих аварій і катастроф. Усі завдання з лік­відації НС виконуються по черзі у максимально короткі строки.

Передусім вирішуються завдання щодо термінового захисту населення, за­побігання розвитку чи зменшення впливу надзвичайної ситуації і завдання з підготовки та виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС — це комплекс за­ходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здо­ров'я і працездатності людей.

Цей комплекс включає: управління діяльністю робітників та службовців, всього населення при загрозі та виникненні НС; захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха; забезпечення населення пит­ною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності; за­хист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення); житлове забезпечення і працевлаштування; комунально-побутове обслуговування; медичне обслуго­вування; навчання населення способам захисту і діям в умовах НС; розробку і своєчасне введення режимів діяльності в умовах радіаційного, хімічного та біологічного зараження; санітарну обробку; знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання, сировини, матеріалів і готової продукції; підготовку сил та засобів і ведення рятувальних та інших невідкладних робіт в районах лиха і осередках ураження; забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, правила поведінки; морально-психологічну підго­товку і заходи щодо підтримання високої психологічної стійкості людей в екс­тремальних умовах; заходи, спрямовані на попередження, запобігання або по­слаблення несприятливих для людей екологічних наслідків НС та інші заходи.

Усі заходи організовують державна виконавча влада, органи управління цивільної оборони при чіткому погодженні між собою дій, що проводяться. Керівники підприємств, установ і організацій є безпосередніми виконавцями цих заходів. Заходи розробляються завчасно, відображаються в планах цивільної оборони і виконуються в період загрози та після виникнення НС.

З метою недопущення загибелі людей, забезпечення їх нормальної життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, організовано евакуацію.

Сповіщення населення здійснюється усіма доступними способами: через телебачення, радіомережу, радіотрансляційну провідну мережу, спеціальними сигналами (гудки, сирени). Передбачається спеціальна схема повідомлення посадових осіб та осіб, задіяних у системі цивільної оборони.

Евакуація — це організоване виведення чи вивезення населення з небезпеч­них зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі ор­ганізаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Евакуація розпочинається після прийняття рішення начальником цивільної оборони, надзвичайною комі­сією або органами влади.

Евакуація працюючого населення здійснюється за виробничим принципом, а населення, яке не пов'язане з виробництвом, — за територіальним принци­пом через домоуправління, ЖЕО, ЖЕК тощо. Діти евакуюються разом з бать­ками, але можливе їх вивезення зі школами, дитсадками.

Для проведення евакуації використовуються всі види транспорту: залізнич­ний, автомобільний, водний та індивідуальний. Автотранспорт використову­ється для вивезення на короткі відстані. В деяких випадках частина населення може виводитися пішки колонами по шляхах, які не зайняті перевезеннями.

Евакуація населення здійснюється через збірні евакуаційні пункти, які роз­ташовують поблизу місць посадки на транспорт або на вихідних пунктах пішо­го руху, в школах, клубах, кінотеатрах та інших громадських закладах.

Про початок та порядок евакуації населення сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документи, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуацій­ний пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки.

Для організації приймання, розташування населення, а також забезпечення його всім необхідним створюються евакуаційні комісії та приймальні евакуа­ційні пункти, які вирішують проблему розташування, забезпечення та обслуго­вування прибулого населення.

Тимчасове розселення громадян у безпечних районах передбачає максимальний захист людей від радіоактивного забруднення, хімічного ураження при аваріях або катастрофах на радіаційно або хімічно небезпечних об'єктах, а також запобігає загибелі людей у випадках катастрофічного затоплення райо­нів проживання. В місцях розселення звільняються приміщення для розміщен­ня евакуйованих громадян, готуються (за необхідності) колективні засоби за­хисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівницт­во, пристосування існуючих підвалів, гірських виробок, для чого залучається усе працездатне населення, в тому числі евакуйовані.

Виключно велике значення має забезпечення в місцях розселення евакуйо­ваного населення продуктами харчування, надання їм побутових послуг і ме­дичного обслуговування.

Забезпечення населення продуктами харчування і предметами першої необхідності здійснюється службою торгівлі і харчування цивільної оборони району, який прийняв евакуйованих.

Перші дві доби люди повинні харчуватися запасами продуктів, привезени­ми з собою. В разі їх відсутності харчування здійснюється через мережу гро­мадського харчування або в сім'ях, в яких вони підселені.

Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій. Внаслідок НС можуть виник­нути руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих бу­динках, інших непередбачуваних ситуаціях. У зв'язку з цим необхідні заходи порятунку людей, надання їм допомоги, локалізації аварій та усунення пошко­джень. При вирішенні цих проблем виходять з того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з рятуванням людей.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою порятун­ку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення по­шкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних ро­біт. При проведенні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як своє­часне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своє­часне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; без­перервне проведення РіНР до їх повного завершення; чітке та оперативне уп­равління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їхньої діяльності.

Рятувальні роботи включають:

— розвідку маршрутів просування формувань і об'єктів робіт;

— локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

— пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

— розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

— подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляцій­ною системою;

— надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

— виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

— санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продоволь­ства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

— прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у зава­лах та в зонах ураження;

— локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою забезпечен­ня умов для проведення рятувальних робіт;

— укріплення чи руйнування конструкцій будівель та споруд, які загрожу­ють обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

— ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв'язку та ко­мунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку повторних НС;

— пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, та інших вибухонебезпечних предметів.

Читайте також:

1. II. Організація і проведення спортивних походів
2. II. Організація перевезень
3. II. Організація перевезень
4. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
5. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
6. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
7. А. Організація Острозького колегіуму – Академії
8. Адміністративний поділ, площа і населення українських земель у складі Речі Посполитої в першій воловині ХVІІ ст.
9. Адміністративно-територіальна організація
10. Аналіз диференціації населення за доходами
11. Антропологічні особливості давнього населення території України
12. Безробіття і зайнятість населення: причини, види та наслідки

Переглядів: 709