• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

НС природно-соціального характеру

Проблеми для безпеки життєдіяльності створюють біологічні чинники при­родного та антропогенного походження, які у великих кількостях перебувають у природному середовищі, на підприємствах і в побуті. Біологічне забруднення пов'язане з присутністю у воді, повітрі і ґрунті патогенних мікроорганізмів, личинок і лялечок синантропних мух, яєць гельмінтів і ін. Деякі мікроорганіз­ми викликають масове розповсюдження захворювань у вигляді епідемій.

Епідемія — масове розповсюдження інфекційного захворювання людей в будь-якій місцевості, країні, яке суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.

Окрім того розповсюдження захворювань спричиняють певні соціальні умови, викликаючи так звані соціальні хвороби.

Соціальні хвороби — це захворювання людини, виникнення і розповсю­дження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз тощо).

Найбільш поширена вірусна інфекція — грип, яка виникає як епідемія що­річно. В розвинених країнах грип в залежності від сезону займає перше-друге місця в статистиці причин смертності від інфекційних захворювань, а за соці­альною значущістю впевнено утримує першу позицію серед всіх хвороб, які вражають людський організм. В Україні на грип та гострі респіраторні інфекції хворіє від 10 до 16 млн. осіб на рік, що приблизно складає 95% серед всіх інфекційних захворювань.

Вірус грипу дуже мінливий, має типи А, В, С, D, а також багато інших під­типів. Найбільш розповсюджені віруси групи А (гонконзький грип, китай­ський грип). Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють у повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубацій­ний період становить 1—2 дні. Симптоми грипу: хворого морозить, підніма­ється висока температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах, існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок. Щорічно в світі хворіє на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу налічується біля 2 млн.

Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчас­на активізація захисних сил організму. Одним з найефективніших засобів про­філактики грипу в світі вважається імунізація актуальними інактивованими протигриповими вакцинами. При застосуванні вакцини захист від захворюван­ня досягає рівня 90—98%.

Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит є досить поширеною вірусною інфекцією. Відомо як мінімум сім збудників захворювання — А, В, С, D, E, G і TTV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найрозповсюдженіший і найменш небезпечний — гепатит А. Його з повним правом можна від­нести до так званих хвороб «брудних рук», пов'язаних із нехтуванням прави­лами гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із за­брудненою водою та їжею. Як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через два тижні.

Дуже небезпечний і, на жаль, досить розповсюджений гепатит В, їм враже­но 350 млн. мешканців планети. Вірус гепатиту В характеризується тривалим інкубаційним періодом, персистенцією в організмі й важкими наслідками (ци­роз і рак печінки). Достатньо сказати, що рак печінки в 9 з 10 випадків є нас­лідком перенесеного раніше гепатиту.

Передається вірус через більшість рідин організму (кров, слину, статеві сек­рети). Ризик з'являється, коли ці рідини від інфікованої людини потрапляють до здорової при: статевих контактах; ін'єкційному вживанні наркотиків; при переливанні крові та її компонентів; від інфікованої матері до її дитини (при вагітності та пологах); при нанесенні татуювання, пірсінгу та інших немедичних процедурах, коли ушкоджується шкіра та слизові оболонки.

Стовідсотковий результат заражень дають переливання крові та статеві контакти. Молоді люди від 15 до 29 років найчастіше заражаються саме так, а також внаслідок ін'єкційного вживання наркотиків.

Вірус гепатиту В здатний тривалий час не виявляти своєї присутності, очікуючи моменту ослаблення захисних реакцій організму. Активізацію вірусу викликають простудні захворювання, грип, невиправданий прийом антибіотиків.

Вірус С, який спеціалісти називають «ласкавим вбивцею», — найпідступніший. Досить тривалий час захворювання проходить безсимптомно, але в більшості випадків закінчується важким ураженням печінки. Тільки носіями гепатиту С являються 150 млн. чоловік. Зараження вірусом гепатиту С від­бувається аналогічно зараженню гепатитом В. Але найчастіше цією формою гепатиту заражаються при медичних маніпуляціях, особливо при переливанні крові.

Гепатити — це одна з найпоширеніших інфекцій у світі. Вже зараз на нього хворіє 2 млрд. чоловік — це кожен третій мешканець планети. Щорічно від гепатиту помирає 2 млн. чоловік. Дуже багато людей хворіють хронічно. Ті, що одужують, до кінця життя відчувають відгомін захворювання.

Основні правила запобігання цій хворобі: слід мити руки перед їжею, кип'ятити воду, обливати кип'ятком овочі і фрукти, при сексуальних контактах користуватись презервативами. Можна ще додати рекомендацію по застосуван­ню індивідуальних засобів захисту від захворювань, які передаються через кров. Найнадійніший захист від гепатиту В — вакцинація.

Туберкульоз — це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворю­вання.

Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не тільки органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих орга­нів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але в пере­важній кількості випадків (80—90%) спостерігається ураження легень. Основ­не джерело розповсюдження інфекції — хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову обо­лонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.

Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну і апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виник­нути легенева кровотеча.

Запобігти захворюванню на туберкульоз можна насамперед щепленням. Існуюча вакцина (так звана БЦЖ) була запропонована французькими дослід­никами А. Кальметом і К. Гереном 1921 р. Це жива послаблена культура бак­терії туберкульозу. Вакцинована людина, отримавши послаблений штам ту­беркульозної палички, виробляє на неї імунітет. Але навіть невелике послаб­лення імунітету, наприклад, після грипу, призводить до того, що вакцинована людина стає беззахисною перед туберкульозом.

Визначимо ще деякі досить поширені захворювання.

Кишковий тракт — це природне місце існування багатьох видів бактерій, і більшість з них при звичайних умовах нешкідливі. Однак багато мешканців кишечника — небезпечні патогенні мікроорганізми, до них належать збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії, холери і сальмонельозів.

Розрізняють дві групи харчових захворювань мікробного походження: хар­чові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).

Харчові інфекції. Харчові інфекції (дизентерія і холера) виникають при активному розмноженні та утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, воду, рідше іншими шляхами. Разом з їжею в організм вносяться збудники різ­них захворювань. Найбільшу небезпеку становлять збудники шлунково-киш­кових захворювань, їжа служить для них лише переносником, доставляє їх в ті органи людини (наприклад, в шлунково-кишковий тракт), де вони здатні ак­тивно розмножуватись і виробляти токсини.

Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продук­тів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, вживаються людь­ми кожного дня.

Харчові отруєння. Збудники харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2—24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в ді­лянці живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.

Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.

Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань посідає проміжну позицію між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять вони подібно отруєнням, як гострі шлунково-кишкові захворювання, але вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як у продуктах харчування, так і організмі людини.

Викликаються токсикоінфекції різними бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Харчові токсикоінфекції, які викликаються сальмонелами, називають сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних отруєнь вони посідають пер­ше місце.

Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки та різні гризуни.

Читайте також:

1. Акцентуації характеру
2. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
3. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
4. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
5. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
6. Варіанти неврологічних і мовних порушень залежно від характеру перинатального ураження головного мозку.
7. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру
8. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру.
9. Види примусових заходів медичного характеру
10. Види та критерії вибору заходів медичного характеру
11. Види та причини виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру
12. Визначення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією.

Переглядів: 552