• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

НС соціального характеру

Соціальними називаються небезпеки, що набули широкого поширення в суспільстві і несуть загрозу життю і здоров'ю людей.

Носіями соціальних небезпек є люди, що утворюють певні соціальні групи. Особливість соціальних небезпек полягає в тому, що вони загрожують велико­му числу людей. Розповсюдження соціальних небезпек зумовлено особливос­тями поведінки людей, окремих соціальних груп.

Класифікація соціальних небезпек

Соціальні небезпеки класифікуються за певними ознаками: 1. За природою: небезпеки пов'язані з психічною дією на людину (шантаж, шахрайство, крадіжка тощо); небезпеки пов'язані з фізичним насильством (розбої, бандитизм, терор, зґвалтування, заручництво); небезпеки пов'язані з вживанням речовин, руйнуючих організм людини (наркоманія, алкоголізм, ку­ріння); небезпеки пов'язані з хворобами (СНІД, венеричні захворювання то­що.); небезпеки суїцидів.

2. За масштабами подій: локальні; регіональні; глобальні.

3. За статево-віковою ознакою: соціальні небезпеки, характерні для дітей, молоді, жінок, літніх людей, інвалідів.

4. За організацією: випадкові і навмисні.

Причини соціальних небезпек

У своїй основі соціальні небезпеки породжуються соціально-економічними суперечностями, що відбуваються в суспільстві. В той же час слід зазначити суперечливий характер причин, наслідком яких є соціальні небезпеки.

Недосконалість людської природи — головна передумова появи соціальних небезпек. Наявність адекватної правової системи може стати основною умо­вою попередження і захисту від соціальних небезпек.

Види соціальних небезпек

Шантаж в юридичній практиці розглядається як злочин, що полягає в загро­зі викриття розголошування ганебних відомостей з метою добитися яких-не-будь вигод. Шантаж як небезпека справляє негативну дію на нервову систему.

Шахрайство — це злочин, що полягає в заволодінні державним суспільним або особистим майном (або в придбанні прав на майно) шляхом обману або зловживання довір'ям. Очевидно, що людина, яка стала жертвою шахрайства, зазнає сильних психофізіологічних потрясінь.

Бандитизм — це організація озброєних банд з метою нападу на державні і громадські установи, або на окремі особи, а також участь у таких бандах і вчи­нених ними нападах.

Розбій — це злочин, що полягає в нападі з метою заволодіння державним громадським або особистим майном, пов'язаному з насильством або загрозою насильства небезпечним для життя і здоров'я особи, що піддалася нападу.

Зґвалтування — статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, загроз або з використанням безпорадного стану потерпілої. Кримінальне право передбачає суворе покарання за зґвалтування.

Заручництво — є формою злочину, сутність якого полягає в захопленні лю­дей (нерідко це діти і жінки) одними особами з метою примусити виконати певні вимоги іншими особами, з числа яких узяті заручники.

Терор — це фізичне насильство аж до фізичного знищення.

Наркоманія — це залежність людини від прийому наркотиків. Наркома­нія — це захворювання, що виражається в тому, що життєдіяльність організму підтримується на певному рівні тільки за умови прийому наркотичної речови­ни і веде до глибокого насичення фізичних і психічних функцій. Різке припи­нення прийому наркотику викликає порушення багатьох функцій організму — абстиненцію. Розрізняють пристрасть до якої-небудь однієї речовини — мононаркоманія (морфінізм, героїнізм, кодеїнізм, гашишизм, кокаїнізм тощо) і до їх поєднання — полінаркоманія (опійно-алкогольна тощо).

Повна, з погляду наркологів, картина розповсюдження зловживання, що включає форми токсикоманій, ще більш трагічна. Речовини і препарати, не включені до списку наркотиків, як правило, ще більш злоякісні, призводять до ще більшої шкоди для індивідуума.

Виникнення наркоманії пов'язано з приємно приголомшуючим або стиму­люючим ефектом ейфорії від наркотику. Чим сильніше виражений ефект ей­форії, тим швидше наступає звикання. Розповсюдженню наркоманії сприяє хворе мікросоціальне середовище, відсутність у людини інтелектуальних і со­ціально-позитивних установок. У всі часи наркоманія переслідувалася.

Наркотична ситуація останніми роками в Україні значно погіршала. Поши­рення наркоманії відбувається загрозливими темпами і має тенденцію до загострення, зросло споживання наркотичних засобів і психоактивних речовин, неухильно росте обсяг незаконного обороту наркотиків і кількість злочинів, скоюваних на ґрунті наркотиків і наркоманії, наркоманія стрімко молодіє^ все більше число неповнолітніх набувають «досвід» споживання наркотичних і психотропних препаратів, зростає число жінок — споживачів наркотиків, но­вим небезпечним явищем стала поява «сімейної наркоманії», залучення в нар­команію малолітніх дітей власними батьками, різко зросла захворюваність ВІЛ-інфекцією, стрімко зростає смертність від вживання наркотиків, особливо серед дітей.

Алкоголізм — страшна хвороба, яка за розповсюдженням на Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань. За даними статис­тики в 2004 р Україні, чисельність зареєстрованих людей з алкогольними проблемами складає близько 690 тис. чоловік.

За визначенням ВООЗ, хронічний алкоголізм — це вимушене вживання спиртних напоїв, зумовлене психічною та фізичною залежністю від алкоголю, настанням психічних та фізичних розладів при раптовому припиненні потра­пляння спирту в організм (синдром похмілля). За подальшим розвитком хворо­би з'являються розлади діяльності основних органів та психіки.

Зловживання алкоголем призводить до психічних розладів. Найчастіше трапляються такі психічні розлади, як біла гарячка, алкогольний галюциноз, алкогольне марення, епілепсія.

Пияцтво та алкоголізм завдають великої економічної, соціальної та мораль­ної шкоди суспільству. Люди, які п'ють, частіше хворіють, допускають брак в роботі, з їхньої вини стаються аварії і травми (20% побутового і 46% вулично­го травматизму). Через провину п'яних водіїв все частіше трапляються дорож­ньо-транспортні пригоди (72,5%). Важким соціальним наслідком алкоголізму є його тісний зв'язок зі злочинністю — 96% правопорушень здійснюється осо­бами в стані алкогольного сп'яніння.

Тютюнокуріння. Сьогодні смертність населення України визначається передусім неінфекційними захворюваннями, тісно пов'язаними з широким розпо­всюдженням факторів ризику, які характерні для поведінки людини, Серед них тютюнокуріння — основна причина передчасної смерті, якій можна запобігти. Тютюн — фактор ризику більш ніж 25 хвороб.

Згубна дія тютюну не обмежується змінами в організмі курця. В закритому приміщенні під чає куріння скупчується велика кількість тютюнового диму. Перебуваючи в цьому приміщенні, його вдихають і люди, які не курять. Підра­ховано, що людина, яка перебуває протягом години в накуреному приміщенні, вдихає стільки тютюнового диму, мовби викурила чотири сигарети. Слід заз­начити, що пасивний курець потрапляє у такий же стан, що й курець. У люди­ни, яка довгий час перебувала в накуреному приміщенні, з'являються ознаки нікотинової інтоксикації (отруєння): виникає головний біль, нудота, кволість. Венеричні хвороби. Цей термін був запропонований в 1527 році французь­ким ученим Ж. де Бетанкуром. Соціальна небезпека венеричних хвороб визна­чається їх широким розповсюдженням, важкими наслідками для здоров'я са­мих хворих і небезпекою для суспільства. Венеричні хвороби при неправиль­ному лікуванні приймають тривалий плин, що іноді призводить до інвалідності. Гонорея може служити причиною багатьох жіночих хвороб, чоловічої і жі­ночої безплідності.

Сифіліс передається потомству, викликаючи природжену потворність, слі­поту, глухоту. Сифіліс може розповсюджуватися і побутовим шляхом.

Для боротьби з венеричними хворобами необхідний точний облік хворих. Сучасні засоби і методи дозволяють повністю виліковувати венеричні хвороби при вчасному звертанні по лікарську допомогу і акуратному лікуванні.

СНІД. Перше повідомлення про цю нову, раніше невідому хворобу з'явило­ся в американському «Щотижневому віснику захворюваності і смерті» в 1982 році. А зараз вже заражені, хворі і померлі від СНІДу є в багатьох країнах.

На думку фахівців, результати боротьби зі СНІДом будуть нікчемними до тих пір, поки люди не перестануть легковажно ставитися до статевих зв'язків і поки не буде завдано нищівного удару по наркоманії.

Число тих, що заразилися СНІДом подвоюється кожні дванадцять місяців. Головна вина в розповсюдженні епідемії СНІДу покладається на безладні статеві зв'язки. Вірус СНІДу найуспішніше розповсюджується там, де панує брак грошей, розпуста, проституція, парамедицина (непрофесій­на медицина).

Захист від соціальних небезпек полягає в профілактичних заходах, спрямованих на ліквідацію цих небезпек. Крім того, потрібна відповідна підготовка людини, яка б дозволяла адекватно діяти в небезпечних ситуаціях. Потрібна юридична, психологічна, інформаційна і силова підготовка.

Соціально-політичні небезпеки

Соціально-політичні небезпеки досить часто виникають при соціально-політичних конфліктах. Конфлікт — це зіткнення протилежних інтересів, погля­дів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Джерелами конфлікту є: соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт передбачає усвідомлення протиріччя і суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт. Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних масштабів, об'єктивно стає со­ціально-політичним. Політичні інститути, організації, рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють певні соціально-економічні інтереси. Конфлік­ти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, де­мографічні та інші відносини.

Суб'єктами соціально-політичного конфлікту стають люди, які усвідомили протиріччя і обрали як спосіб його вирішення зіткнення, боротьбу, суперницт­во. Подібний спосіб вирішення протиріччя здебільшого стає неминучим тоді, коли зачіпає інтереси й цінності взаємодіючих груп, коли має місце відверте зазіхання на ресурси, вплив, територію з боку індивіда, групи, держави (коли йдеться про міжнародний конфлікт). Суб'єктами конфліктів можуть виступа­ти: окремі люди — групи, організовані в соціальні, політичні, економічні та інші структури; об'єднання, які виникають у вигляді політизованих соціальних груп, економічних і політичних груп тиску, кримінальних груп, які домагають­ся певних цілей.

Помітне місце нині посідає один з різновидів соціального конфлікту — міжетнічний, пов'язаний із суперечностями, що виникають між націями. Особ­ливої гостроти він набув у країнах, які зазнали краху форми державного ус­трою (СРСР, Югославія).

Існує дві форми перебігу конфліктів:

— відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

— закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Війни. Війна — це збройна боротьба між: державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні сло­ва — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними по­літичними силами.

На сьогодні у світі існує понад 50000 ядерних бойових головок — на підводних човнах та літаках, на кораблях, у спеціальних сховищах. Сила вибуху цієї зброї дорівнює силі вибуху двадцяти мільярдів тонн тринітротолуолу, тобто силі, яка в 1600000 разів перевищує силу вибуху бомби, що зруйнувала Хіросіму. Застосування ядерної зброї у військових цілях означало б глобальну ка­тастрофу.

Велику небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя.

Тероризм. До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політич­них або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

Тероризм (від лат. terror — страх, залякування) — це форма політичного екстремізму, застосування чи загроза застосування найжорстокіших методів насильства, включаючи фізичне знищення людей, залякування урядів та насе­лення для досягнення певних цілей.

Тероризм здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтере­си певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політич­них сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний. Необхідно зауважити про можливість біологічно­го, ядерного, інформаційного тероризму тощо.

Найбільш поширеними у світі терористичними актами є:

— напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріаль­них збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

— захоплення державних установ або посольств (супроводжується захоп­ленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

— захоплення літаків або інших транспортних засобів, особливо часто туристичних (політична мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);

— насильницькі дії проти особистості жертви (для залякування або в пропагандистських цілях);

— викрадення (з метою політичного шантажу для досягнення певних політичних поступок або звільнення в'язнів; форма самофінансування);

— політичні вбивства (це один з найбільш радикальних засобів ведення терористичної боротьби; вбивства, в розумінні терористів, повинні звільнити на­род від тиранів);

— вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей);

— розповсюдження сибірської виразки, зараження населених пунктів віс­пою та бубонною чумою тощо.

Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створили небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяли значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії бу­ли вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впли­ву на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи місцевого самоврядування, службовими особами цих органів в Украї­ні караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Рекомендації захопленим в заручники. Найважливіше для заручника — це залишитися живим. Тому не можна провокувати терористів на насильницькі дії. Найкраще — це тихо сидіти і не привертати до себе уваги, тобто не встава­ти без дозволу, не ходити, навіть не дивитися в бік терористів (прямий погляд у вічі сприймається як виклик). У присутності терористів бажано не вести роз­мов поміж собою, в крайньому випадку розмовляти тихо. Слід позбавитись усього, що виділяє заручника з-поміж усіх потерпілих. Особливо це стосується жінок — зняти косметику, прикраси (зокрема, сережки). При стрілянині, від­критій терористами, слід негайно лягати на підлогу.

Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх уникнення

Глобальна злочинність — ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до ка­тегорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні набула неабиякого поширен­ня. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, різкого спаду рівня життя, значних прогалин у законодавстві та інших негативних чин­ників збільшується кількість осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Враховуючи складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна вміти захистити себе в ситуаціях, пов'язаних з насильством.

Найсуворіші покарання, передбачені Кримінальним кодексом України, встановлюються за вбивство та зґвалтування. Статеві злочини через серйоз­ність фізичних та психологічних наслідків для жертв належать до особливо тяжких посягань. Кримінальні дані свідчать, що цей злочин (зґвалтування) має тенденцію до зростання. Потерпілі, як правило, в міліцію не заявляють через страх громадського розголосу, а також не хочуть переживати неприємну про­цедуру слідства та суду. За результатами вибіркових досліджень, на кожне зґвалтування, за яким ведеться слідство, припадає 6—8 злочинів, які залиша­ються без покарання. Тому злочинці і коять нові й нові напади.

Читайте також:

1. Cплата єдиного соціального внеску - 2013
2. II. Поняття соціального процесу.
3. Акцентуації характеру
4. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
5. В залежності від мети та характеру угоди, які лежать в основі випуску векселів, а також їх забезпечення розрізняють комерційні, фінансові та фіктивні векселя.
6. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
7. В залежності від обстановки та бойового завдання, наявності сил та засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною, маневреною .
8. Варіанти неврологічних і мовних порушень залежно від характеру перинатального ураження головного мозку.
9. Взаємовідношення біологічного, соціального і духовного в людині.
10. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру
11. Взаємозв’язок фінансів з іншими економічними категоріями розподільчого характеру.
12. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування

Переглядів: 4566