МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Перше питанняПлан ТЕМА 1. ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ ЯК НАУКА. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ В ПОЛІТЕКОНОМІЇ
1. Поняття економіки як системи економічних знань. Предмет і функції політичної економії. Економічні категорії та економічні закони. Класифікація економічних законів. 2. Методи дослідження економічних явищ. 3.Етапи розвитку політичної економії як науки.
Вивчення кожної науки починається з визначення предмета, тобто того кола питань, які вона досліджує, з’ясування цілей, які вона переслідує, методів, які використовує. Якою б різноманітною не була людська діяльність, вона повинна мати власну основу. Такою основою є економічне життя суспільства, тісно пов’язане з потребами та інтересами людей. Вперше поняття “економіка” ввів грецький мислитель Аристотель (ІІІ ст. до н.е.). Описуючи організацію господарства в маєтку рабовлас-ника, він фактично обґрунтував суть економіки як науки про домашнє господарство. Він поділив науку про багатство на економіку та хремастику. Під економікою розумів виробництво благ для задоволення потреб людей, під хремастикою – накопичення грошей (до якого ставився негативно). В економічній літературі даються різні тлумачення поняття “економіка” як науки. Економіка – наука про виробничу діяльність та обмін її результатами між людьми; – вивчає рух економічного життя (розвиток цін, виробництво, безробіття); – наука вибору; – вивчає, яким чином людина здійснює організацію виробництва і споживання; – вивчає гроші, капітал, багатство. Усі тлумачення свідчать про те, що економіка безпосередньо пов’язана з виробництвом, зі створенням матеріальних та духовних благ. Суспільне виробництво має дві сторони: технічну (матеріальну) й суспільну. Технічну виражають продуктивні сили, а суспільну – економічні (виробничі відносини). Політична економія – наука, яка вивчає економічні (виробничі) відносини в їхній взаємодії з розвитком продуктивних сил, а також економічні закони, що визначають процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання в різних історичних епохах.
Економічні (виробничі відносини) – вони виражають ті стосунки, які виникають між людьми з приводу ВРОС матеріальних та духовних благ.
Економічні (виробничі відносини): соціально-економічні відносини – відносини, які виникають між людьми з приводу ВРОС матеріальних і духовних благ. Основу цих відносин становлять відносини власності та засоби виробництва і виготовлений продукт;
б. організаційно-економічні відносини – певна система господарського механізму: форм і методів суспільної організації і регулювання народного господарства (промисловість, будівництво, сільське господарство, суспільний поділ праці, кооперація – спільна участь багатьох у єдиному процесі).
Продуктивні сили – виробничі ресурси суспільства, відображають відносини “людина” – “природа”.
Продуктивні сили – це сукупність факторів виробництва: робочої сили і засобів виробництва.
Об’єктом політичної економії є економіка в цілому.
Економіка розглядається з двох рівнів аналізу:
мікрорівень (мікроекономіка) – починається з сімейного господарства, підприємства, фірми, галузі та видів виробництва.
макрорівень (макроекономіка) – охоплює господарство цілої країни.
всесвітній рівень – міждержавні економічні структури та світове господарство.
Мікроекономіка як наука вивчає механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами, досліджує взаємозв’язки споживачів і фірм, пов’язує в одне ціле виробництво і ринок.
Об’єкт – конкретні економічні одиниці.
Макроекономіка – вивчає економічний стан, «здоров’я» країни в цілому (процес суспільного виробництва та відтворення, суспільного продукту, використання НД, податків, прибутку, безробіття, інфляції).
В політичній економії слід відрізняти позитивний і нормативний аналіз.
Позитивна політична економія – передбачає пояснення економічних явищ і процесів, перевірку їх практикою з тим, щоб побудувати прогнозні людей.
Нормативна політична економія – показує оціночні судження окремих людей відносно того, якою повинна бути економіка.
Позитивна – передбачає фактичний стан економіки.
Нормативна – визначає, які конкретні умови або аспекти економіки бажані або небажані. 2) Позитивне твердження: “За рівними умовами, якщо плата за навчання виросте, число абітурієнтів в наш університет знизиться ”.
Нормативне твердження: “Плату за навчання треба знизити, щоб більше студентів змогло одержати освіту ”. Функції політичної економії:
1) методологічна –політична економія є методологічною основою для інших наук (економіки промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі, економічної географії), тобто розробляє загальні методологічні принципи, без яких не можна обійтися.
2) прогностична – пов’язана з обґрунтуванням планів і прогнозуванням перспектив економічного розвитку.
Теоретичний аналіз необхідний, щоб обґрунтувати плани фірми щодо набору робочої сили, обсягу капіталовкладень, сировини для виробництва певної кількості продукції.
3) практична (прагматична) – розробляє принципи і методи раціонального господарювання, обґрунтовує шляхи переходу до ринку, зокрема такі процеси як роздержавлення економіки, приватизація, створення ринкової інфраструктури: оптових підприємств, бірж, банків, страхових фірм; попит та пропозицію.
У світовій практиці лідери держав йдуть за допомогою до економістів, просять ради і рекомендації з проблем економічної політики. “Політекономія нині входить в якості невід’ємного члена урядових рад”.
Приклад: президент США постійно використовує рекомендації своєї Ради економічних консультантів.
4) екологічна – зв’язок економіки з природоохоронними проблемами та ресурсозбереженням. На основі теоретичних обґрунтувань розробляється і вдосконалюється економічний механізм охорони навколишнього природного середовища: використання вартісних важелів у забезпеченні фінансування природоохоронних заходів, виплат за користування природними ресурсами, виплат за порушення екологічних нормативів і стандартів, гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у природному довкіллі, створення системи економічного регулювання захисту населення й промислового персоналу від наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
5) пізнавальна – політична економія покликана вивчати та пояснювати процеси ат явища економічного життя суспільства, досліджувати умови та характер функціонування суспільного виробництва та його вплив на соціальні процеси.
Читайте також:
|
||||||||
|