Друге питання

Вартість — виробничі відносини між людьми, що виникають у безпосередньому виробництві та сфері обміну, пов'язані з процесом праці, виробничою діяльністю людини, а також з приводу зіставлення кількості втіленої в порівнюваних товарах суспільно-корисної праці.

Тому у вартості втілюється не просто кількість суспільно необхідної праці, а й якість продукції, її корисний ефект.

Вартість має якісний та кількісний аспекти. Якісний аспект вартості в сучасних умовах виражає економічні відносини між товаровиробниками. Елементами цих відносин є техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі (або відносини економічної власності) відносини. Техніко-економічні відносини виникають на виробництві, наприклад сучасних автомобілів. У ньому беруть участь десятки тисяч працівників різних професій, кожен з яких виконує свою частку колективної праці за допомогою специфічних засобів праці тощо. Організаційно-економічні відносини втілюються в менеджменті, різних організаційних формах підприємства та ін. Відносини економічної власності між товаровиробниками, виробниками окремих деталей автомобіля виявляються у величині створюваного кожним працівником додаткового продукту та отримуваної ним заробітної плати, у створеній кожним з кількох десятків тисяч підприємств-суміжників вартості комплектуючих деталей до автомобіля та встановлених головною компанією при закупівлі цих деталей цінах; у розмірі отримуваних власниками та головними менеджерами доходів; у величині вилучених через механізм податків прибутків та ін. Кількісний аспект вартості виражає величину втіленої у товарі суспільної праці товаровиробника та суспільної корисності товару. Таке визначення синтезує надбання марксистської теорії витрат виробництва і концепції граничної корисності. Основою вартості є суспільно необхідний робочий час.

Суспільно необхідний робочий час — час, потрібний для створення будь-якої споживчої вартості (матеріального блага або послуги) при існуючих суспільно нормальних умовах виробництва і середньому суспільному рівні інтенсивності та продуктивності праці, техніки, а також за відповідних економічних відносин.

Суспільно необхідний робочий час є результатом взаємодії з індивідуальним.

Індивідуальний робочий час — час, який витрачає окреме підприємство (або товаровиробник) на виробництво товару або послуги.

Якщо певний товар виготовляють кілька (багато) підприємств, то суспільно необхідний робочий час тяжіє до індивідуального робочого часу на тих підприємствах, де виготовляється основна маса продукції. Саме тому тут встановлюються середні типові умови виробництва (інтенсивності й продуктивності праці, рівня кваліфікації та вміння працівників, рівня розвитку техніки, технології, форм і методів організації виробництва тощо) та відповідні економічні відносини.

На суспільну споживчу вартість впливають і пропорційність розподілу затраченої на виробництво певного товару праці між різними сферами виробництва, розміри суспільної потреби, що підлягає задоволенню. Якщо у сфері чи галузі народного господарства затрачено більше праці, ніж необхідно для задоволення суспільної потреби, то реалізується лише частина товарів, виготовлених на типових підприємствах із середніми умовами виробництва. Дійсна величина вартості виробу зміщуватиметься до індивідуальних витрат за найсприятливіших умов, до індивідуального робочого часу, який затрачають на окремих підприємствах з сучасним обладнанням, найдосконалішими формами і методами організації виробництва тощо.

Водночас у деяких галузях народного господарства (наприклад, сільському) суспільно необхідні витрати формуються з орієнтиром не на середні, а на найбільші витрати, найбільший за величиною індивідуальний робочий час. Лише за таких умов працюючий на ділянках землі гіршої якості виробник може бути зацікавлений у виробництві продукції.

У більшості галузей товар продають за вартістю (з урахуванням її модифікованих форм) лише тоді, коли кількість суспільної праці, затраченої на його виробництво, збігається з розмірами суспільної потреби, яку треба задовольнити. Отже, вартість товарів у такому разі залежить від величини суспільно необхідної праці та корисності (індивідуальної і суспільної споживчої корисності). За несвоєчасної реалізації товарів (понад нормований термін перебування на складі тощо) їх вартість зумовлюється не тим суспільно необхідним робочим часом, який витрачено на їх виробництво, а витраченим на їх відтворення в нових умовах (за цей строк суспільно необхідний робочий час міг зменшитись внаслідок зростання продуктивності праці та інших факторів).

Суспільно необхідний робочий час е однією з основ ціноутворення, цінових пропорцій, особливо за вільної конкуренції. Виконання цієї функції ускладнюється за панування монополій (в тому числі колективних монополій або олігополій), державно-корпоративного капіталізму, інтернаціоналізації виробництва.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перше питання	\|	Третє питання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.