• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 11. Оперативне управління інвестиційним портфелем

Під оперативним управлінням портфелем фінансових інвестицій розуміється обґрунтування та реалізація управлінських рішень, які забезпечують підтримку цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його доходності, ризику і ліквідності.

Зміна цілей інвестора і обсягу використовуваного інвестиційного капіталу, значні коливання кон'юнктури фінансового ринку, зміна ставки позичкового відсотка, розширення пропозиції фінансових інструментів і ряд інших умов викликають необхідність поточної коригування сформованого інвестиційного портфеля. Таке коригування носить назву «реструктуризації портфеля» і є основним змістом процесу оперативного управління ним на підприємстві.

Процес оперативного управління портфелем фінансових інвестицій здійснюється на підприємстві за наступними основними етапами:

1. Організація постійного моніторингу умов економічного розвитку країни і кон'юнктури фінансового ринку в розрізі окремих його сегментів. Такий моніторинг повинен носити безперервний характер в силу високої динаміки поточної кон'юнктури фінансового ринку. У процесі моніторингу основна увага повинна бути приділена виявленню динаміки факторів, що впливають на зниження рівня прибутковості, ризику і ліквідності фінансових інструментів, що входять до складу портфеля підприємства. Система таких чинників спостерігається і аналізується окремо за пайовою та борговим видами фінансових інструментів.

До числа основних факторів, що негативно впливають на рівень прибутковості пайових і боргових фінансових інструментів інвестування, відносяться наступні:

1. Зниження рівня виплачуваних дивідендів внаслідок зменшення суми прибутку емітента. Зміна рівня дивідендних виплат є першим тривожним симптомом майбутнього зниження ринкової вартості інвестування конкретного виду акцій.

2. Зниження темпів приросту вартості чистих активів емітента (або зменшення їх суми). Хоча таке зниження може носити тимчасовий характер, воно неминуче веде до відповідного зменшення котирування акцій на ринку.

3. Кон'юнктурний спад у галузі, в якій емітент здійснює свою операційну діяльність. Цей спад позначається насамперед на розмірі чистого прибутку емітента від операційної діяльності, а отже і на розмірі майбутніх дивідендів. Зниження рівня виплати дивідендів у свою чергу викликає зниження ринкової котирування акцій даного емітента.

4. Істотне перевищення ринкової ціни фінансового інструменту над реальною його вартістю в момент придбання інвестором. Якщо в портфелі підприємства є такі переоцінені фінансові активи, від них краще позбавитися заздалегідь.

5. Загальний спад кон'юнктури фондового ринку. Який би не був рівень бета-коефіцієнта по фондовому портфелю в цілому або окремих його активів, спад кон'юнктури (зниження індексу) фондового ринку негативно позначається на ефективності обертаються цінних паперів.

6. Спекулятивна гра учасників фондового ринку, що характеризується переходом від «ринку биків» до «ринку ведмедів». Перелом у лінії ринку по даному виду цінних паперів є тією пікової точкою, в якій продаж цих пайових цінних паперів є найбільш вигідною з позицій підтримки цільового рівня ефективності портфеля.

7. Підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за пайовою фінансовим інструментам. Зменшення рівня чистого інвестиційного прибутку може призвести до зниження ефективності фінансового інвестування навіть незважаючи на зростання дивідендних виплат (якщо фактичний приріст суми дивідендів буде нижчою за суму додаткової сплати податків).

До числа основних факторів, що негативно впливають на рівень прибутковості боргових фінансових інструментів інвестування, відносяться наступні:

1. Збільшення середньої ставки відсотка за кредит на фінансовому ринку. Зростання позичкового відсотка є основним фактором зниження рівня ефективності цих видів фінансових інструментів. Якщо це зростання прогнозується і надалі, бажано, замінити довгострокові фінансові інструменти даного виду на короткострокові, які більш стійкі до негативного впливу цього чинника.

2. Підвищення темпів інфляції в порівнянні з попереднім періодом. Зростання темпу (індексу) інфляції в більших розмірах, ніж у попередньому періоді, призводить до знецінення номінальної вартості цих фінансових інструментів інвестування і виплачуваних відсотків по ним.

3. Зниження рівня платоспроможності (кредитного рейтингу) емітента боргових фінансових інструментів. Наслідком такого зниження є зростання рівня ризику і проблеми з ліквідністю таких фінансових інструментів, що відповідно знижує і рівень їх ефективності.

4. Непередбачене зниження розміру викупного фонду (фонду погашення) емітента за даним фінансовим зобов'язанням. Таке зниження викликає негативні наслідки для котирування таких видів фінансових інструментів інвестування при наближаються терміни їх погашення.

5. Зниження рівня премії за ліквідність по довгострокових боргових фінансових інструментів. При суттєвому зниженні рівня ліквідності таких активів портфеля раніше встановлений розмір премії за ліквідність вже не відповідає новим реаліям ринку, що викликає зниження їх котирування і реально виплачуваної суми відсотка по них.

6. Підвищення рівня оподаткування інвестиційного доходу за борговими фінансовими інструментами. Зниження рівня чистого доходу відповідно позначається на їх інвестиційних якостях і ефективності портфеля фінансових інвестицій в цілому.

2. Оперативна оцінка рівня прибутковості, ризику і ліквідності по сформованому портфелю фінансових інвестицій в динаміці. У процесі такої оцінки, яка повинна носити регулярний характер, відповідний періодичності здійснення моніторингу, виявляються тенденції рівня прибутковості, ризику і ліквідності за портфелем в цілому; їх відповідність цільовим параметрам формування портфеля (типу портфеля); відповідність розглянутих параметрів ринкової шкалою «дохідність-ризик» і «прибутковість-ліквідність».

3. Вибір принципових підходів до оперативної реструктуризації портфеля фінансових інвестицій підприємства. Теорія оперативного управління портфелем фінансових інструментів інвестування капіталу виділяє два принципових підходи до здійснення цього управління - пасивний і активний. Ці підходи розрізняються як завданнями, так і методами оперативного управління портфелем.

Пасивний підхід до управління портфелем ґрунтується на принципі «проходження у фарватері ринку». Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій має чітко відображати тенденції кон'юнктури фондового ринку як за загальним обсягом (на основі загально-ринкових індексів динаміки), так і за складом обертаються на ньому цінних паперів. Іншими словами, динаміка портфеля фінансових інвестицій підприємства в мініатюрі повинна копіювати динаміку фондового ринку в цілому. Основна увага при пасивному підході до управління портфелем приділяється забезпеченню його реструктуризації за видами цінних паперів та глибокої диверсифікації з метою зниження рівня портфельного ризику.

Активний підхід до управління портфелем ґрунтується на принципі «випередження ринку». Практична реалізація цього принципу означає, що реструктуризація портфеля фінансових інвестицій має базуватися на прогнозних розрахунках ринкової кон'юнктури, а не відображати поточну її динаміку. Для цього підходу характерна індивідуалізована оцінка майбутньої ринкової вартості фінансових інструментів інвестування з подальшим включенням до складу реструктурованого портфеля недооцінених у поточному періоді цінних паперів.

4. Реструктуризація портфеля за основними видами фінансових інструментів інвестування капіталу. Така реструктуризація здійснюється двома різними методами в залежності від обраного принципового підходу до оперативного управління портфелем. Основу цих методів складає встановлення постійного або змінного співвідношення спекулятивної і консервативної частин портфеля фінансових інвестицій.

При постійному співвідношенні спекулятивною і консервативної частин портфеля його реструктуризація за основними видами фінансових інструментів завжди повинна бути спрямована на забезпечення первинних цільових параметрів його формування. При змінному співвідношенні спекулятивної і консервативної частин портфеля інвестор постійно варіює склад видів цінних паперів з урахуванням прогнозованої динаміки їх ринкової вартості. Якщо результати прогнозу показують більш сприятливу динаміку ринкової вартості фінансових інструментів спекулятивної частини портфеля, їх частка збільшується при відповідному зниженні питомої ваги фінансових інструментів консервативної його частини. І, навпаки, - при прогнозованій несприятливій динаміці ринкової вартості фінансових інструментів спекулятивної частини портфеля їх частка відповідно знижується.

5. Реструктуризація портфеля за конкретним різновидам фінансових інструментів інвестування капіталу. Методи такої реструктуризації портфеля визначаються принциповими підходами до його управління. При пасивному підході до оперативного управління портфелем основна увага в здійсненні цього етапу реструктуризації портфеля приділяється забезпеченню глибокої його диверсифікації у рамках окремих видів фінансових інструментів. Одним з методів, характерних для цього підходу до управління, є також імунізація портфеля, спрямована на зменшення відсоткового ризику по борговим цінним паперам. Суть цього методу полягає в підборі до портфелю (в процесі ротації окремих його фінансових інструментів) боргових цінних паперів з періодом обігу, в рамках якого відсоткова ставка на фінансовому ринку прогнозується незмінною. При активному підході до оперативного управління портфелем основна увага на цьому етапі реструктуризації портфеля приділяється пошуку і придбанню недооцінених фінансових інструментів інвестування. Цей підхід використовує так званий «Метод Грехема» - інвестиційну теорію, яка стверджує, що найбільш ефективною стратегією управління є формування портфеля за рахунок таких фондових інструментів, ринкові ціни на які нижчі від їх реальної внутрішньої вартості (обчисленої на основі оцінки вартості чистих активів компанії).

6. Визначення часу здійснення угод з реструктуризації портфеля фінансових інвестицій. Будь-яка реструктуризація портфеля супроводжується продажем одних фінансових його інструментів і придбанням інших. Принцип визначення часу здійснення таких угод (відомий як «золоте правило інвестування») укладено у формулі – «купуй дешево, продавай дорого». Реалізація цього принципу на практиці пов'язана з прогнозуванням короткострокових кон'юнктурних циклів (на основі методів технічного аналізу) і визначенням точки перелому кон'юнктурної тенденції (перехід від «ринку биків» до «ринку ведмедів» і навпаки).

7. Обґрунтування альтернативних наказів брокеру на укладення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля. Одним із завдань, що стоять перед оперативним управлінням портфелем фінансових інструментів, є забезпечення мінімізації поточних витрат по здійсненню його реструктуризації. Основу витрат з реалізації прийнятих у цій галузі управлінських рішень складають витрати з брокерського обслуговування намічуваних угод. Від виду наказів брокеру багато в чому залежать терміни та обсяги поточних витрат по здійсненню таких угод, а в кінцевому підсумку - ефективність оперативного управління сформованим портфелем фінансових інвестицій.

Розрізняють два основних типи наказів брокеру на укладення угод, що забезпечують реструктуризацію портфеля, - «ринковий» і «лімітний».

• Ринковий наказ визначає завдання брокеру купити або продати відповідний фінансовий інструмент за найкращою ціною, яка визначається поточною кон'юнктурою фондового ринку. У реальній практиці це означає, що придбання відповідного фінансового інструменту має бути здійснено за найменшою ціною пропозиції, а продаж - за найвищою ціною попиту. Одним з варіантів ринкового наказу є так званий «стоп-наказ», який встановлює граничні значення ринкового наказу на покупку або продаж фінансового інструменту.

• Лімітний наказ визначає завдання брокеру купити або продати відповідний фінансовий інструмент за строго лімітованою ціною (мінімальною ціною продажу або максимальною ціною купівлі) і в лімітований проміжок часу. Наказ, чинний протягом тривалого періоду («відкритий наказ») дозволяє здійснювати реструктуризацію портфеля з більш високим рівнем ефективності. Лімітний наказ використовується в тих випадках, коли принципове рішення про покупку або продаж фінансового інструменту не супроводжується очікуваною в найближчому періоді переломом кон'юнктурної тенденції.

Задачі:

1.Щорічні дивіденди, виплачувані по акції, становлять 100 грн. Ринкова ставка доходу оцінюється власником акції в 24% річних. Поточна ринкова вартість кожної акції становить 500 грн. Чи має інвестор сенс придбати додатково ці акції або, навпаки, продати наявні?

2.Акція придбана за 50 грн., прогнозований дивіденд наступного року складе 2 грн. Очікується, що в наступні роки цей дивіденд зростатиме з темпом 14%. Яка прийнятна норма прибутку, використана інвестором при ухваленні рішення про купівлю акції?

3.Останній виплачений по акції дивіденд становить 600 грн., темп приросту дивідендів - 9% за рік. Яка поточна ціна акцій компанії, якщо коефіцієнт дисконтування дорівнює 18%?

4.По акції номіналом 50 грн. виплачується щорічний постійний дивіденд у розмірі 11%. Норма поточної прибутковості по акціях даного типу становить 25%. Розрахуйте поточну ринкову вартість акції.

5.Розрахуйте поточну ринкову вартість акції, яку інвестор планує використовувати протягом 5 років, якщо номінал акції — 100 грн, величина дивіденду — 9% річних, норма поточної прибутковості акцій даного типу — 12%. Прогнозована ринкова ціна реалізації акції наприкінці періоду її використання — 110 грн.

6.Останній виплачений дивіденд по акції дорівнює 20 грн. Очікується, що він зростатиме протягом наступних 3 років з темпом 14%. Яка поточна ринкова ціна акції, якщо норма поточної прибутковості по акціях даного типу становить 30%?

7.Розрахуйте поточну вартість привілейованої акції номіналом 100 грн. і величиною дивіденду 9% річних, якщо ринкова норма прибутку 12%.

8.Останній виплачений дивіденд за акцією дорівнює $ 1. Очікується, що він буде зростати протягом наступних трьох років з темпом 14%, потім темп приросту стабілізується на величині 5%. Яка ціна акції, якщо ринкова норма прибутку 15%.

9.Куплена акція за $ 50; прогнозований дивіденд поточного року складе $ 2. Очікується, що в наступні роки цей дивіденд буде зростати з темпом 10%. Яка прийнятна норма прибутку, використана інвестором при прийнятті рішення про купівлю акції?

10.Чотири роки тому компанія А платила дивіденд у розмірі $ 0,80 на акцію. Останній виплачений дивіденд склав $ 1,66. Очікується, що такий же середньорічний темп приросту дивідендів збережеться і в наступні п'ять років, після чого темп приросту стабілізується на рівні 8%. Поточна ринкова ціна акції $ 30. Чи слід купувати цю акцію, якщо необхідна норма прибутку складає 18%?

11.Останній виплачений компанією А дивіденд дорівнює $ 7, темп приросту дивідендів становить 3% на рік. Яка поточна ціна акцій компанії, якщо коефіцієнт дисконтування дорівнює 12%?

12.Компанія А не виплачувала дивіденди в звітному році, але в наступному році планує виплатити дивіденд у розмірі $ 5. У наступні роки очікується постійне зростання дивідендів з темпом 6%. Яка поточна ціна акцій компанії, якщо коефіцієнт дисконтування дорівнює 13%?

13.Поточна ціна однієї звичайної акції компанії становить $ 40. Очікувана в наступному році величина дивіденду $ 4. Крім того, підприємство планує щорічний приріст дивідендів 4%. Використовуючи формулу отримуємо

.

14. Підприємство АВС є відносно стабільною компанією з величиною β = 0,5. Величина процентної ставки безризикового вкладення капіталу дорівнює 6%, а середня по фондовому ринку - 9%. Згідно цінової моделі капітальних активів вартість капіталу компанії дорівнює:

.

15. Величина прибутку на 1 акцію компанії XGG склала $ 5, а ринкова ціна акції в середньому дорівнювала $ 40. Відповідно до моделі прибутку на акцію оцінка вартості власного капіталу становить

.

16. Величина показника β компанії ХХХ дорівнює 1.5. Поточна ринкова ціна акції становить $ 20, а величина прибутку на 1 акцію в минулому році дорівнювала $ 2. Величина дивіденду, виплачуваного в поточному році, складає $ 1 на 1 акцію і очікується щорічне зростання дивідендів у розмірі 6%. Вважаючи, що процентна ставка безризикового вкладення капіталу дорівнює 6%, а середній дохід по всьому ринку становить 9%, необхідно обчислити вартість власного капіталу з використанням всіх трьох методів.

Для моделі зростання дивідендів отримаємо:

.

Для цінової моделі капітальних активів:

.

Для моделі прибутку на акцію:

.

Як видно, для всіх трьох моделей ми отримали різні результати. В даному випадку розбіжність несуттєве, хоча в реальній практиці відмінності в оцінках можуть бути більш драматичними.

17. В результаті господарської діяльності підприємства після сплати всіх податків залишається $ 25,000. На кінець року балансова вартість власних коштів підприємства складає $ 200,000. Вартість його капіталу може бути оцінена як

.

18. Поточна ринкова ціна акції компанії МХ дорівнює $ 40 за акцію, а вартість власного капіталу становить 10%. Таким чином, дохід на 1 акцію складає $ 4. У процесі випуску нових акцій компанія очікує отримати лише $ 35 за кожну акцію. Але щоб уникнути падіння вартості всіх акцій компанія все одно повинна забезпечити доход на одну акцію в розмірі $ 4. Отже, вартість нового власного капіталу дорівнюватиме

.

19. Компанія очікує в наступному році $ 1.24 виплати дивідендів на одну акцію при 8%-му очікуваному річному зростанні дивідендів. В даний час акції компанії продаються за ціною $ 23 за акцію. Відповідно до моделі прогнозованого зростання дивідендів вартість власного капіталу компанії становить

.

У наступному році компанія збирається випустити нові акції, витрачаючи на випуск 10% вартості акцій. Згідно з останньою формулою при F = 10% отримаємо таку вартість знову випущених акцій:

.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
8. Агресивне керування портфелем акцій
9. Адаптивні організаційні структури управління.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 1858