• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 10. Політика формування інвестиційних ресурсів підприємства

Розробка загальної інвестиційної політики підприємства охоплює наступні основні етапи:

1. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства у попередньому періоді. Основною метою такого аналізу є всебічна оцінка внутрішнього інвестиційного потенціалу підприємства та ефективність його інвестиційної діяльності.

2. Дослідження та облік умов зовнішнього інвестиційного середовища і кон'юнктури інвестиційного ринку. В процесі такого дослідження вивчаються правові умови інвестиційної діяльності в цілому і в розрізі окремих форм інвестування («інвестиційний клімат»); аналізуються поточна кон'юнктура інвестиційного ринку і фактори її визначальні; прогнозується найближча кон'юнктура інвестиційного ринку в розрізі окремих його сегментів, пов'язаних з діяльністю підприємства.

3. Облік стратегічних цілей розвитку підприємства, що забезпечуються його майбутньої інвестиційною діяльністю. Характер цілей і корпоративної та фінансової стратегій підприємства, що вимагають інвестиційної підтримки, слід розглядати як систему стратегічних цілей інвестиційної діяльності, яка повинна бути відбита в його інвестиційній політиці.

4. Вибір політики формування інвестиційних ресурсів підприємства. В процесі реалізації цього етапу розробки загальної інвестиційної політики підприємства прогнозується потенційна можливість формування інвестиційних ресурсів за рахунок власних фінансових джерел (з урахуванням передбачуваного розподілу загальної суми фінансових ресурсів у розрізі окремих напрямків діяльності підприємства).

Залежно від рівня ризиків, прийнятих на себе підприємством у процесі формування інвестиційних ресурсів, розрізняють три основних типи політики цього формування:

Консервативна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується переважно на власні внутрішні джерела їх залучення.

Помірна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується на цільову структуру капіталу по підприємству в цілому, яка визначена як стратегічний цільової норматив його фінансового розвитку.

Агресивна політика формування інвестиційних ресурсів орієнтується переважно на позикові джерела їх залучення.

5. Обґрунтування типу інвестиційної політики по цілях вкладення капіталу з урахуванням ризикових уподобань. Виділяють три типи інвестиційної політики підприємства:

Консервативна інвестиційна політика спрямована на мінімізацію інвестиційного ризику як пріоритетної цілі.

Помірна (компромісна) інвестиційна політика спрямована на вибір таких об'єктів інвестування, за якими рівень поточної прибутковості, темпи зростання капіталу і рівень ризику в найбільшою мірою наближені до середньоринкової.

Агресивна інвестиційна політика спрямована на максимізацію поточного доходу від вкладень капіталу в найближчому періоді.

6. Формування інвестиційної політики підприємства за основними напрямками інвестування. На цьому етапі формування інвестиційної політики підприємства визначається співвідношення обсягів реального та фінансового інвестування в процесі майбутньої його інвестиційної діяльності.

7. Формування інвестиційної політики підприємства в галузевому розрізі. Визначення галузевої спрямованості інвестиційної діяльності є найбільш складним завданням розробки інвестиційної політики. Вона вимагає послідовного підходу до прогнозування інвестиційної діяльності в ув'язці із загальною корпоративною стратегією розвитку підприємства.

8. Формування інвестиційної політики підприємства в регіональному розрізі. Основою розробки регіональної спрямованості інвестиційної діяльності є оцінка інвестиційної привабливості окремих регіонів країни.

9. Взаємоузгодження основних напрямів інвестиційної політики підприємства. У процесі цього етапу забезпечується узгодженість окремих напрямків інвестиційної політики підприємства за обсягами, термінами реалізації та іншим параметрам.

Одним з важливих питань в процесі розробки політики формування інвестиційних ресурсів підприємства є вибір методу визначення потреби в їх загальному обсязі та схеми фінансування.

Так, на початковому етапі прогнозування при визначенні потреби в інвестиціях доцільно використовувати методи екстраполяції, які варто об‘єднати з методами експертних оцінок і анкетних обстежень економічних агентів. Методом анкетних обстежень (опитувань) визначаються майбутні зміни на ринках інвестиційних товарів на основі вивчення масового поводження окремих економічних агентів, які на ньому функціонують. В окремих галузях економіки потреба в інвестиціях може бути визначена факторним методом, тобто на основі багатофакторної моделі.

При розробці схеми фінансування інвестиційного проекту розглядаються зазвичай п'ять основних її варіантів.

1. Повне самофінансування передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, сформованих із внутрішніх джерел. Цей метод фінансування використовується в основному для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів.

2. Акціонування як метод фінансування використовується зазвичай для реалізації великомасштабних реальних інвестиційних проектів за галузевої чи регіональної диверсифікації інвестиційної діяльності.

3. Кредитне фінансування застосовується, як правило, для реалізації невеликих короткострокових інвестиційних проектів з високою нормою прибутковості інвестицій. Ця схема фінансування застосовується в окремих випадках і для реалізації середньострокових інвестиційних проектів за умови, що рівень дохідності за ними істотно перевищує ставку відсотка по довгостроковому фінансовим кредитом.

4. Лізинг чи селенг використовуються при нестачі власних фінансових коштів або високої вартості фінансового кредиту для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з модернізацією чи реконструкцією підприємства (особливо інвестиційних проектів з високим ступенем змінності технологій).

5. Змішане (пайова) фінансування ґрунтується на різних комбінаціях перерахованих вище схем і може бути використане для реалізації всіх видів інвестиційних проектів за всіма формами реального інвестування капіталу.

При цьому всі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяють на власні та позичені (див. табл. 2).

В інвестиційному менеджменті широко використовують поняття «вартості капіталу» та «вартості підприємства». Основна галузь застосування вартості капіталу — оцінювання економічної ефективності інвестицій. Ставка дисконту, що використовується в методах оцінювання ефективності інвестиційних проектів, є середньозваженою вартістю капіталу, що вкладається в підприємство.

Таблиця 2

Джерела інвестиційних ресурсів

Отже, інвестиційному аналізу передує розрахунок середньозваженої вартості капіталу (WACC), яка є мінімальною нормою дохідності, що очікується інвесторами та кредиторами від своїх вкладень, і розраховується як середнє з вартостей окремих компонентів, зважених за їхньою часткою в загальній структурі капіталу. З погляду ризику, WACC = Безризикова частина норми прибутку на вкладений капітал + Премія за фінансовий та підприємницький ризики, притаманні певному підприємству + Інфляційна премія.

Оптимізація структури капіталу є одним із найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі фінансового управління підприємством. Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення використання власних і позичених коштів, при якому забезпечується ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Процес оптимізації структури капіталу підприємства здійснюється за такими етапами:

1. Аналіз капіталу підприємства. Основною метою цього аналізу є виявлення тенденцій динаміки обсягу і складу капіталу в передплановому періоді, їх вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу й основних складових елементів капіталу порівняно з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції; визначається співвідношення власного і позиченого капіталу, його тенденції; у складі позиченого капіталу вивчається співвідношення довго- та короткострокових фінансових зобов'язань; визначається розмір термінових фінансових зобов'язань та винесення причин порушення строків.

На другій стадії аналізу розглядається система коефіцієнтів фінансової стійкості підприємства, яка визначається структурою його капіталу. У процесі проведення такого аналізу розраховуються і вивчаються в динаміці такі коефіцієнти: а) коефіцієнт автономії; б) коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансування); в) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності; г) коефіцієнт співвідношення довго- та короткострокової заборгованості.

На третій стадії аналізу оцінюється ефективність використання окремих елементів капіталу в цілому. У процесі проведення такого аналізу розраховуються в динаміці такі показники: а) період обороту капіталу; б) коефіцієнт рентабельності власного використаного капіталу; в) коефіцієнт рентабельності власного капіталу; г) капіталовіддача; ґ) капіталоємність реалізації продукції.

2. Оцінка основних факторів, які визначають формування структури капіталу:

— галузеві особливості операційної діяльності підприємства. Крім того, характер галузевих особливостей визначає різну тривалість операційного циклу, позичений капітал може бути використаний підприємством більшою мірою;

— стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, які знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоздатну продукцію, можуть залучати для свого розвитку більшу частку позиченого капіталу. Проте, для таких підприємств вартість цього капіталу може бути вищою від середньоринкової, тому у них рівень фінансових ризиків більш високий, що враховується їх кредиторами. У цей же час підприємства, які знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал;

— кон'юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон'юнктура цього ринку, а відповідно, стабільний попит на продукцію підприємства, тим вищим і безпечнішим є використання позиченого капіталу. І навпаки — в умовах несприятливої кон'юнктури і скорочення обсягу реалізації продукції використання позиченого капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку і ризик втрати платоспроможності; за такого стану речей необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового левериджу за рахунок зниження обсягу використання позиченого капіталу;

— кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану цієї кон'юнктури знижується вартість позиченого капіталу. При суттєвому зростанні цієї вартості диференціал фінансового левериджу може досягнути негативного значення (при якому використання позиченого капіталу призведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а в деяких випадках — і до збиткової операційної діяльності). У свою чергу, при суттєвому зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позиченого капіталу. Також кон'юнктура фінансового ринку дає вплив на вартість залучення власного капіталу із зовнішніх джерел — при зростанні рівня позичкового відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал;

— рівень рентабельності операційної діяльності. При високому значенні цього показника кредитний рейтинг підприємства зростає і воно розширює потенціал можливого використання позиченого капіталу. Однак, у практичних умовах цей потенціал часом залишається незатребуваним у зв'язку з тим, що при високому рівні рентабельності підприємство має можливість задовольняти додаткову потребу в капіталі за рахунок більш високого рівня капіталізації отриманого прибутку. У цьому випадку власники надають перевагу інвестуванню отриманого прибутку у власне підприємство, яке забезпечує високий рівень віддачі капіталу, що знижує питому вагу використання позичених коштів;

— коефіцієнт операційного левериджу. Ріст прибутку підприємства забезпечується спільним проявом ефекту операційного та фінансового левериджу. Тому підприємства із зростаючим обсягом реалізації продукції, які мають низький коефіцієнт операційного левериджу, можуть набагато збільшувати коефіцієнт фінансового левериджу, тобто використовувати велику частину позичених коштів у загальній сумі капіталу;

— ставлення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори при оцінці кредиторного рейтингу підприємства керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємством;

— рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг з прибутку, різниця у вартості власного та залученого із зовнішніх джерел капіталу знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового коректора при використанні позичених коштів зменшується. У цих умовах більш прийнятним є формування капіталу із зовнішніх джерел за рахунок емісії акцій (залучення додаткового пайового капіталу). У цей же час при високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позиченого капіталу;

— фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, при якому його основу складає власний капітал. І навпаки, прагнення отримати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позичений капітал використовується у максимально можливому розмірі;

— рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового внеску), власникам підприємства не хочеться залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть не дивлячись на сприятливі для цього передумови.

З урахуванням цих факторів управління структурою капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямів: 1) встановлення оптимальних рівнів для певного підприємства використання власного та залученого капіталів; 2) забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності. Для проведення таких оптимізаційних розрахунків використовується механізм фінансового левериджу. При цьому для розрахунку ефекту фінансового левериджу використовують таку формулу:

де Спп – ставка податку на прибуток;

Квра – коефіцієнт валової рентабельності активів, %;

Св – ставка відсотка за кредит, що сплачується підприємством за використання залученого капіталу, %;

ЗК – середня сума залученого капіталу;

ВК – середня сума власного капіталу.

4. Оптимізація капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу при різних умовах його залучення і здійснення багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків. Цей метод оптимізації структури капіталу пов'язаний з процесом диференційного вибору фінансування різних складових частин активів підприємства. З цією метою всі активи підприємства поділяють на три групи: а) необоротні активи; б) постійна частина оборотних активів; в) змінна частина оборотних активів.

Задачі:

1.Облігація з нульовим купоном номінальною вартістю 100 грн. і строком погашення два роки продається за 64 грн. Оцініть доцільність придбання цих облігацій, якщо є можливість альтернативного вкладення капіталу з нормою доходу 15%.

2.За якою ціною інвестор погодиться придбати облігацію з нульовим купоном номінальною вартістю 90 грн. і строком обігу три роки, якщо прийнятна для нього ставка доходу становить 18% річних?

3.Якою повинна бути номінальна ціна облігації з нульовим купоном строком обігу 5 років, якщо вона розміщується за ціною 20 грн., забезпечуючи при цьому інвестору одержання доходу по ринковій ставці 20% ?

4.По державній облігації номіналом 110 грн., випущеній строком на 5 років, передбачений такий порядок нарахування відсотків: за перший рік — 10%; за два наступні роки — 20%; за два роки, що залишилися, — 25%. Ринкова норма доходу, визначена інвестором виходячи із сформованих умов на фінансовому ринку, становить 15%. Розрахуйте поточну ринкову вартість цієї облігації.

5.Купонна облігація з номіналом 70 грн. і строком обігу 3 роки має східчасто зростаючу купонну ставку. Її величина, установлена при випуску облігації, становить 20% річних і рівномірно зростає на 10% кожні півроку. Купонний доход виплачується за кожне півріччя. За якою ціною інвестор згодний буде придбати цю облігацію, якщо є альтернативний варіант вкладення капіталу зі ставкою доходу 20% ?

6.Облігація номіналом 500 грн. з піврічним нарахуванням відсотків і ставкою відсотка 10% річних буде погашена через 4 роки. Яка її поточна ринкова вартість, якщо норма поточної прибутковості становить: а) 8%; б) 10%; в) 12%.

7.Облігація підприємства номіналом 200 грн. реалізується на ринку за ціною 135 грн. Погашення облігації і разова виплата суми відсотка по ній по ставці 20% передбачені через З роки. Очікувана норма прибутку по облігації цього типу дорівнює 30%. Визначте поточну ринкову вартість цієї облігації.

8.Інвестор придбав корпоративну облігацію за курсом 114% з купонною ставкою 25% річних. Через 2,5 роки облігація була ним продана за курсом 110%. Визначте кінцеву прибутковість цієї операції для інвестора без урахування оподатковування.

9.Ви здобуваєте безвідсоткову державну облігацію за ціною 1200 грн., яку погашаєте через 10 років. Норма поточної прибутковості становить 5%, номінал облігації — 1500 грн. Визначте очікувану прибутковість і поточну ринкову вартість облігації. Зробіть висновки.

10.Облігація зі строком погашення 2 роки, номінальною ціною 60 грн. і купонною ставкою 30% реалізується дисконтом 10%. Розрахуйте її поточну й кінцеву прибутковість без урахування оподатковування.

11.Облігація компанії номіналом 1000 грн. реалізується на ринку за ціною 1050 грн. Погашення облігації і разова виплата суми відсотка по ній за ставкою 9% передбачені через 3 роки. Норма поточної прибутковості по облігації — 7%. Оцініть поточну ринкову вартість облігації й очікувану прибутковість облігації. Зробіть висновки.

12. Випущена купонна облігація з фіксованою процентною ставкою, терміном на 5 років і номіналом $ 1000. Процентні виплати проводяться 2 рази на рік в розмірі $ 60. Ринкова процентна ставка за аналогічними фінансовими позиками становить 16%. Необхідно визначити поточну вартість облігації. Чому буде дорівнювати поточна вартість облігації, якщо процентна ставка збереже значення 16%? Як зміниться оцінка облігації, якщо процентна ставка стане рівною 20%.

Використовуючи формулу (4.25) отримаємо:

Через 2 роки при тій же процентною ставкою ціна облігації складе:

Через 2 роки при процентній ставці 20% вартість облігації буде дорівнює:

13. Випускається безстрокова облігація з процентною виплатою 2 рази на рік по $ 60. Поточна процентна ставка становить 16%. Обчислити поточну ціну облігації.

Як зміниться вартість облігації через 4 роки, за умови, що:

- процентна ставка не змінилася

- процентна ставка знизилася до 15,72%

14. Обчислити поточну вартість облігації з нульовим купоном, номінальною вартістю $ 500 і терміном погашення 2 роки, якщо прийнятна норма прибутку складає 6,5%.

Минуло півроку, процентна ставка не змінилася. Визначити:

Минуло ще 75 днів, і відсоткова ставка збільшилася до 7%. У цьому випадку:

15. Облігація з терміном погашення 1 рік і сумою до погашення $ 1000 була повністю реалізована фінансовим інститутом за ціною $ 782 за штуку. Підприємство А купило 10000 цих облігацій. Після 120 днів підприємство вирішило позбутися від облігацій, продавши їх на вторинному ринку. Поточна процентна ставка по борговим інструментам тривалістю 1 рік на момент продажу, становила 36%. За якою ціною підприємство може розраховувати продати ці облігації, і який дохід воно може отримати?

Таким чином, очікуваний дохід становить

Фінансовий директор, розраховуючи на більш високий дохід, вирішується продавати облігації через 50 днів, чекаючи, що процентна ставка зменшиться до 25%. Тоді ринкова вартість цієї облігації повинна становити:

і підприємство очікує отримати дохід

Висновок: купуючи облігацію, фінансовий директор фірми будує свої очікування на те, що річна відсоткова ставка не збільшиться. Якщо ж відбувається збільшення відсоткової ставки, то очікування фінансового директора не виправдовуються.

16. Облігація номіналом $ 500 з піврічним нарахуванням відсотків і купонною ставкою 10% річних буде погашена через 6 років. Яка її поточна ціна, якщо ринкова норма прибутку: а) 8%; б) 10%, в) 12%?

17. Оцініть поточну вартість облігації номіналом $ 1000, купонною ставкою 9% річних і терміном погашення через 3 роки, якщо ринкова норма прибутку дорівнює 7%.

18. Обчисліть поточну ціну безстрокової облігації, якщо виплачуваний по ній річний дохід становить 100 тис. грн., А ринкова прибутковість - 12%.

19. Ви купуєте бескупонних державну облігацію номіналом $ 5000, погашається через 25 років. Яка її поточна ціна, якщо ставка банківського відсотка дорівнює 15%?

20. Обчисліть поточну вартість облігації з нульовим купоном номінальною вартістю 100 грн. і терміном погашення 12 років, якщо прийнятна норма прибутку складає 14%.

21. Компанія ZZ п'ять років тому випустила облігації номіналом $ 1,000 і номінальною процентною ставкою 9%. Поточна вартість облігації на фондовому ринку складає $ 890 і до погашення залишається ще 10 років. Необхідно визначити вартість облігації.

Використовуючи наближену формулу, отримаємо

Точним значенням , отриманим в результаті рішення рівняння, є 10.86%.

Припустимо тепер, що поточна ринкова ціна облігації становить $ 1,102 за штуку. У цьому випадку

.

Точне значення дорівнює 7.51%.

22.Припустимо, що кінцева дохідність за залученим позикового капіталу становить 10%. Тільки що випущена облігація номіналом $ 1,000 в цьому випадку буде приносити щорічно 10% $ 1,000 = $ 100. Якщо величина ставки податку дорівнює 30%, то витрати в $ 100 на виплату відсотків будуть означати економію в податки в розмірі $ 30. При цьому витрати на виплату відсотків після сплати податків складуть $ 70 = $ 100 - $ 30. Тому вартість позикового капіталу після сплати податків складе $ 70 / $ 1,000 = 7%.

В умовах попереднього прикладу ми приходимо до такого ж результату, але більш простим способом:

.

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
4. WEB - сайт підприємства в Інтернет
5. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
6. Автопідприємства вантажних автомобілів
7. Аграрна політика
8. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
9. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
10. Адміністративно-правовий статус торговельного підприємства
11. Активами торговельного підприємства
12. Активи підприємства, їх кругооборот і оборот

Переглядів: 1922