• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання третє. Економічні основи та передумови вирішення глобальних проблем людства

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем — розгляд їх у взаємопов'язаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.

Передумови вирішення глобальних проблем:

—парадигмальвдш прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку людства;

—переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства;

—досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в XXI ст.;

—синтез, взаємозбагачення і доповнення оцінок, стра­тегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами тощо;

—перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей, пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості;

—формування нового світопорядку, створення єдиного механізму регулювання на глобальному рівні, міжнародних процедур і механізмів, які відповідають потребам забезпечення гідного майбутнього людства;

—об'єднання зусиль і ресурсів людства на основі усві­домлення важливості та невідкладності розв'язання глобальних проблем, єдності інтересів і спільної відповідальності перед майбутніми поколіннями.

Концепція сталого (стійкого) розвитку, яка була прийнята на Конференції ООН з проблем навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992), обґрунто­вує здатність постіндустріального світу до подальшого про­гресу на основі використання власних ресурсів.

Мета сталого (стійкого) розвитку — перехід до гос­подарської діяльності, зорієнтованої на досягнення соціаль­ної справедливості та суспільного добробуту в поєднанні з екологічною безпекою шляхом введення природовідтворюючої складової як внутрішнього параметра функціонуван­ня економічної системи.

Необхідною умовою для досягнення сталого розвитку виступає зміна світової структури виробництва та системи суспільних цінностей, що лежать в його основі, з метою транс­формації стихійної ринкової форми господарювання в соціа­лізовану та екологізовану.

Концепція сталого (стійкого) розвитку передбачає оптимальне використання в економічних і позаекономіч­них процесах природної складової та приведення у від­повідність впливу людини на природу із здатністю остан­ньої нести антропогенне навантаження, що забезпечить спро­можність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби й сприятиме подоланню екологічної кризи.

Екологічна криза — незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградація природного середовища, яке втрачає здат­ність до відтворення, асиміляції та саморегулювання.

Поглиблення інтернаціоналізації соціальноекономічного розвитку посилює транскордонний характер екологічних проблем, провокуючи загрозу глобальної екологічної катастрофи. Екологічні чинники спричиняють появу нових явищ у міжнародних економічних відносинах. Ідеться насамперед про екологічний неоколоніалізм та, екологічний протекціонізм.

Екологічний неоколоніалізм — екологічна експансія розвинутих країн, їхні спроби розв'язати власні екологічні проблеми за рахунок переміщення природонебезпечних виробництв, токсичних та радіоактивних відходів у менш розвинуті країни, інтенсивного використання світових природних багатств при консервації власних природних ре­сурсів, нарощування збуту за межами країни екологічно шкідливих товарів тощо.

Екологічний протекціонізм — політика держави, спря­мована на заборону та обмеження виробництва, продажу і використання екологонебезпечної продукції та ввезення в країну технологій і товарів, які завдають шкоди навколиш­ньому середовищу й становлять загрозу здоров'ю населення.

Необхідні умови забезпечення екорозвитку:

— відбір запасів відтворюваних ресурсів не повинен пе­ревищувати їх природне відтворення;

— споживання невідтворюваних ресурсів має відбува­тись лише в замкнутих циклах, а їхнє вичерпання — ком­пенсуватись замінниками чи технологічними нововведен­нями;

— шкідливі викиди в навколишнє середовище не по­винні перевищувати можливості самовідтворення екоси­стеми.

Основні напрями подолання екологічної кризи:

1) техніко-технологічний;

2) економічний;

3) науково-теоретичний;

4) адміністративно-правовий;

5) еколого-просвітницький;

6) міжнародний.

Читайте також:

1. A) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи
2. IV. Питання самоконтролю.
3. IV. Проблема антропогенних змін клімату або «парниковий ефект».
4. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
5. V. Економічні цикли.
6. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
7. V. Питання для самоконтолю
8. V. Питання туристично-спортивної діяльності
9. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
10. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
11. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
12. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.

Переглядів: 737